 |
|
Про тих, кого найбільше ціную.
Про вас із нею.
Картинки в стилі смачного кохання. Не потрібен зміст, один лиш опис. Запах її квітів. Цигарок? Злиті аромати в ліжку. Тіла. Кіно про них еротика в ретроперспективі.. Пелюстки чийогось дотику розсипались по всюди. Насправді цього не було. Ілюзія. Повна маячня. Її помада-розтерті мрії. Загублені повіками птахи, що розбились вже давно. Тепле ліжко холоне з часом,а вона…Не будемо про неї. Стерті руки аж до крові писали йому листа. Про вічність. Яка до біса вічність? Смертна. Ну а він? Про таких забороняють говорити. Ось така собі майбутня масова беззахисність. Її сльози. Від них сп’янів би увесь світ. Та світу поряд не було.
Слів не вистачає, щоб описати почуття всередині, десь високо у небі, десь глибоко у серці. Велика любов маленьких людей. Таке враження, що можна все, коли насправді маєш тільки одне – кохання. І втрачаєш все, коли його поруч немає. Прокидаєшся, щоб заснути. І не засинаєш, щоб не прокидатись. Відчуття голоду, безсоння, втомленості, самотності, пустоти, зумовлене прекрасним почуття. Хіба це не абсурд? Любов така гірко-солодка хвороба…анорексія. Смертельно голодна. А ліки від неї – щастя.
Будь моїм життям в години смерті. А я натомість просто буду.
Правда перша:
Історія однієї егоїстки.
«Коли я відчую твою душу, я намалюю твої очі.»
Мені все рівно.
Мені егоїстично.
Мені закохано.
Навіть таке егоїстичне стерво як я,може бути сентиментальною плаксою.
Присвячую цю книжку всім,хто її прочитає.
Нажаль в цій історії будуть реальні особи,імена не будуть змінені і їхні вчинки також.
Владістан
Він дрочить
своїм егоїзмом,кінчаючи їй прямо в серце.
Такий закоханий і безпомічний. Такий солодкий в ліжку і такий гіркуватий в житті. Анти абстракційний абстракціоніст,одним словом музикант. Знайдений в глибинній пустелі самої безодні безмежним коханням з першого погляду. Йому,як мешканцю раю стало тісно, літаючи в небесах і він повернувся на землю. Тоді світ янголів погас. Едемський сад усіх його мрій провалився в реальність. Хворий на увагу,загублений в собі і такий вразливий Владістан. Маленька людина з ще меншою душею. Розірваний на дві частини псих,котрий ніколи не був у божевільні. Його серце наповнене пустотою. Його пристрасть хвора нею. Біль всередині його душі розірвала нас обох. Він дозволить собі знову покохати. Так він врятує рай,що досі горить у пеклі. Його батьки ненавидять її. А він боїться втратити їх. Заплутаний в лабіринтах свого Я.
Усі його страхи померли разом із нею.
Так він напише Історію про Владістана і Рижольду.
Вони– діти нового тисячоліття.
Вона – творча особистість з великої літери.
Він– звичайна людина, яка намагається знайти себе у світі
Вона– безкінечно велике число
Він– наближений до нуля
Вона – людина, яка опираючись на нього здатна злетіти в небеса.
Він– людина, яка згідна втратити все, щоб бути з нею.
Вона – незалежна від слів, хоча його дурниці її ранять
Він– безмежно залежний від кожного кривого погляду, хоча намагається вдавати
ніби все сказане нею його не турбує.
Вона – бачить свою дорогу і впевнено йде нею
Він– блукає серед пітьми і біжить на кожний вогник, вдаючи, що саме там його чекає успіх
Вона – ламає всі стереотипи і плює системі в обличчя.
Він– не може заперечити своїй мамі.
Вона – постійно говорить те що думає, і думає перед тим як щось говорить
Він – слизька людина, яка бездумно кидає слова на вітер, а потім шукає шляхів, щоб вийти сухим з води.
Вона – настільки різна, що важко збагнути з ким він говорить сьогодні
Він– пустий аркуш, який намагається бути багатогранним алмазом
Вона – людина, яку мало хто розуміє
Він– людина, яку розуміють всі. Та чи легше йому від цього?..
Вона – художник, письменник і просто Ірена
Він– псевдо математик, і псевдо музикант.
Вони- закохані одне в одного. Але хто сказав, що кохання це добре?...
Рижольда
Історія однієї егоїстки.
приклад сліпого наслідування. Її не лякає еротика і сентиментальність. Вона з останніми силами переживає втрати, але сил позбавитись старих звичок їй не вистачає. Її легені наповнені смолою і коханням. Талант збуджувати хоробрість в інших в неї з народження. Ангел,на котрому звисають чорні крила,покриті пилом і брудом інших... Колись настане час їх обрізати. Та зараз вона носить їх із зламаною гордістю. Хтось хотів позбавити її життя,та то були думки хворих в її голові. Їй хотілось ще трошки побути раєм ,та чорні крила вросли занадто глибоко. Вони болять. Кожної ночі і кожного сніданку. Забиті в руки цвяхи не дають змоги піднятись вверх. Її просять покинути відчай неба і повернутись в світ покинутих надій. Щоб обрати прийдеться біль вбивати біллю. Відкрита для всіх і замкнута для кожного,слабшого від неї.
Падаючи на коліна перед нею, ти з них вставатимеш вже не один. Повір. Тобі вона віддасть шматок себе. І ти його тримаєш у руках. Вона одягне свої рожеві туфельки і зникне. На цей раз назавжди. Можливо на цьому не завершиться історія. Її серце тріщатиме замками. Невдовзі вона навчиться плакати слізьми. Кажуть вони солені. Навіть у таких,як вона бувають депресії. Щодня в її голові з’являлись нові персонажі. Серед них блукало чимало не справжніх людей. Історії минулих літ цікавило маленьке серце. З запахом ванілі їй хтілось врятувати сніг від немитого волосся старого неба. Хтива жорстока осінь,помре узимку. Зима покриє інеєм чиюсь любов. Весна втопить надії дощем. А літом вони помруть від спраги.
Мрії завжди збуваються, якщо в них є ти сама.
Правда про тебе№2
Моя любов-шизофренія.
Вона сама створила цей світ.
Це я вбила тебе засушеним цукатом своєю сухо фруктової любові.
Ти.
Вона.
Математика.
Всі ви стали одним цілим. Це позбавляє тебе повсякденного життя, зникає все,чого ти так хотів. Самознищення?! Мені було боляче втратити тебе, але ще гірше дивитись, як ти втрачаєш свій розум.
Ми з тобою такі різні. І різниця між тобою і мною в тому,що я не божевільна.
Я така справжня.
Твоя музика прозвучить сьогодні. Мої картини прочитають завтра.
Ми з тобою поділили вітер, розірвавши його навпіл.
Тим вітром була я.
За мною йдуть тисячі людей, котрих я тяну в прірву.
За тобою лишень вона, котра давно в тій прірві потонула.
Отрута.
така гостра,така з паприкою.
Наша з тобою.
Вона така тимчасова. Я така вічна. Вічність це коли ти прокидаєшся зі страхом жити завжди.
Тебе так багато. А мене стає все менше.
Збережено до чернеток.
Вхідні.
Вихідні.
В запас.
Про всяк випадок.
Я така жива мертва.
Весною впав метеорит, а ти співав мені колискову на дереві країни Оз.
Я погано чула,зв'язок пропадав час від часу. І телефон впав на землю,щоб розбитись.
Так як розбилось моє серце.