 |
|
Агнес,кефір,ельфи,ванна,кактус.
Метелики у животі.
Про них еротика бажань.
Пелюстки чийогось дотику - важлива ознака бажання злитись в небі поряд з раєм. Насправді цього не було.
У своїх снах вона ніколи не бачила реальності, а у ній ніколи не помічала снів. Цей світ напише про неї у Червоній книзі. Її вулиця пахне нею і досі. Тому так мало людей в її місті. Там живе Берта,котра ніколи не виходить з дому,щоб не згадувати аромат минулих мрій. Вони проживуть цілу вічність і один день,так я напишу про неї у своїх мемуарах.
Лезбійкою я була недовго,можливо на протязі 1-1.5 років. Ці роки я провела тільки з нею. Роки сексу. Її недозріле тільце заводило мене в місця ,де раніше я ніколи не була. Рай,котрий пестив мене,рай,котрий зводив мене з розуму. Агнес - то справжній янгол. Можливо не повністю сформований,та крилатий і білий. Такий невинний. Мовчазний. Творчий. Мертвий. Я знайшла її у ванні,наповненій 8-ма пачками цигарок Marlboro light.То були її улюблені. Вона на свої 16 багато палила. Зґвалтована дівчинка:мною,мистецтвом,наркотою,полтергейстом і кефіром. О,вона обожнювала кефір і свого йоркширського тер"єра Марципана. А ще моя люба збирала презервативи,різні. То було її хобі. Звичайно вона ними ніколи й не скористалася. Уся колекція після ,,занепаду Римської Імперії,,потрапила у хороші руки-тобто в мої. Руки в мене справді дуже красиві. Витончені та довгі. Агнес любила їх. А ще мій клітор. І кефір. Багато кефіру,інколи сметану. Квіти А не любила,бо вважала,що не потрібно витрачати час,на те ,що швидко помирає.
А я
ж їй присвятила усі півтори роки своїх оргазмів! Вона бачила тих клятих ельфів,котрих ми з братом не помічали. Світ неймовірних відчуттів і тварюк. Ще в її голові було багато думок про свиней та кроликів,котрі помирають від людських рук. Звуки,котрі чулись їй,спершу звучали як звичайний глюк,та діло було куди серйозніше. Кома. Астма. Туберкульоз. Цироз. Грип. Я вже й не пам"ятаю їм"я її сестри. Несс не вміла читати,вона не ходила до школи. Я тоді почала займатися з нею. Я навчила її усім тонкощам жіночих втіх. Ну і звісно після цього ми дійшли до букварика.1 клас. Стівен Кінг і Шекспір були потім. Ми з нею пройшли усі 11 житів. Усі екзамени вона завалила. В хабар я отримала її незайманість...і кактус. Зараз у нього тільки 8 голок,бо інші 167 я відрізала. Була така домовленість,що кожен раз коли маленька Агі мене зрадить я відріжу 167 голок. Вона мене таки зрадила,лишень раз. Кефір я не допила.
Недопалки плавали у кількох літрах крові. Небесного кольору тіло контрастно відрізнялося від того,що востаннє було з нею. Її очі вели погляд у стіни,такі білосніжні та холодні як вона. Бідолашна моя дівчинко! Незнаю,до кого саме я в той момент сказала ці слова,до себе,чи до неї. Стомлена. І я,і вона. Ми не довго раділи цьому життю. А у сьому винен він. Занадто близько я дозволила їй підійти до нього. Агнес дуже переймалася ним. Я знайома з цим ,,персонажем безнадійних безнадій,, ще з підліткового віку. Насправді то дуже зла справа. Справа диявола,котрий криється в тобі до останнього моменту. А Несс про це таки не дізналася. Я хотіла,щоб вона померла так як я-від його рук. Агнес,маленьке стерво,залишила мене саму,для того,щоб я повністю віддалася повільній,хворобливій,негідній смерті. Втеча. Хіба вона того варта? Чорт,чи реально бути такою цинічною до своєї маленької коханки? Таке враження,що в мене відібрали
дозу. А за неї я навіть горлянку перегризу. Природа кається. А з нею я стою на колінах і прошу не прощення,а сексу. Доброго дня-мене звати Берта,мені 33. В мене є уявні друзі-Кактус,Ельфи,Ванна і Кефір. Колись я їх ненавиділа і спотворювала у своїй голові,та після втрати Агнес ми стали одним цілим. Її презервативи я розділила між своїми новими друзями. Моя маленька дівчинка страждала на Смерть. Шкода її собаку. Бо я не люблю собак і дбати про нього не збираюсь. Ну а мадемуазель А. підліток,котрий наробив
багато помилок,ідучи дорогою у піхву. Казала я їй,не спіткнись. І вибери виделки звідти. Та дитина була впевнена у своїй,ще такій наївній інтуїції. Моя героїня,моя Жанна Лайт,не повинна була помирати сьогодні,адже завтра б я їй принесла полуничний кефір,якого
вона ще не коштувала. Їй снитиметься моя бабуся,весна і анальгін. Мені потрібно знати,чому вона покінчила життя самогубством. Що стало причиною? Кактус може? Та ні він останнім часом ніяких дурниць не говорив. Гера,Кокс? Дивно,бо вони їй приносили натхнення! Певне причиною стала моя не любов до кефіру! Агнес, мій янголе, я обіцяю пити кожного дня цей молочний напій,тільки дай змогу виправитись і благаю повернись. ,,Вона ніколи до тебе не повернеться,стара дурепо!"- казав голос із середини. Так я часто чую голоси. Це тільки звичка,лишень звичка. Зґвалтоване тіло охололо. Я не божевільна. Мені перед смертю снилися пляшки півлітрові,з молоком,але не прозорі,як завжди,а блакитні. Поганий знак. Це свідчило,що хтось помре. Та підозр на смерть не було. Без дозволу старших,вона не мала права різати ті кляті пружинки у руках.. А старші в нас хто? На цьому моменті я вийду з кімнати. Треба зачекати 15 хвилин і я повернусь. В моїй кімнаті невдовзі стане тісно без дверей. Простору зовсім немає. А в ванній плавають недопалки з такими жовтими качечками,як у дитинстві. Там ми проведемо ритуал-похоронимо нашу блакитну принцесу. Попрошу брата принести із двору трохи піску,бо Агнесс не хотіла б лежати у холодній землі. Ну а так,ми поставимо поряд із нею грілку,так востаннє їй буде тепло. І трьох літрову банку,щоб позбирати трошки її крові. Доречі дитяча кров зовсім не солодка,як здавалося б на перший погляд,вона терпка і трохи гірчить. Можливо,то тільки в моєї маленької принцесси така,адже гріхи солодко плавати по тілу не здатні. Фріда не вірила в жодного бога,жодну традицію і культуру,вона вірила лишень у себе-художницю. Така хвора,отруйна, мертва Мерва,заплутана в власному волосі. З вигляду дівчинка звичайного єврейського походження. Риси її явно підкреслювали великі чорні очиська,котрі вона ховала під лінзами недорогого виробника ЇЇ кожного дня чекали в церкві. І досі чекають. Та вона не приходить ще з суботи,бо літає десь далеко на Єлисейських Полях. Забери мене із собою,хоча я навідмінно від тебе не маю крил і жодних там янгольських портів. Обіцяю залишитися мертвою-завжди мріяла вкоротити собі віку польотом. Хоча часто літала під коксом. Марія Антуаннета-дівчина з запахом неба. А в небі багато бруду. І немає кефіру. В ньому плавають гнилі думки літаючої худоби, котрі тягнуть за собою мою маленьку дівчинку.
Інстинкт самозбереження в мене відсутній ще з неділі. Два роки тому я-Берта купила собі рибку в зоо магазині,годувала її,доглядала,а потім зробила експеримент. Залишила бідолаху без води. Акваріум пустів,а в ньому корчився згусток плавців і зябер. В моєму тілі відчулося,щось схоже на член. Таке ж тверде,гаряче і приємне. То була кава. З вершками. Опіки,що залишилися після легкої мастурбації,перетворилися в скуйовджений шматок мяса. Минали години. Та я таки не кінчила. Цигарки плутались в моїх руках. Нікотин зі смолою повзали по мені. Вони зжерали мою плоть і матрицю. Агнес не витримала. Я чула її дикий регіт. А потім істерику. Видовище не з легких. Мій маленький друг підвівся і тихо промовив своє останнє бажання. Навіть риби вміють просити про любов.
Після такої психологічної травми я почала плутати дні,тижні,роки,місяці. Інколи плутаю посуд,марки автомобілів і смаки цигарок. Ментолові,Жигулі,кришталь. Усе якесь однакове:зміст,консистенція,кшталт. Мої титанові нерви не витримують відсутність найкращої учениці школи під номером ,,Без номеру,,.Я розмножуюсь,нас багато,потім ще більше. А в мене всього 2 кімнати. Нікого більше без попередження не впущу в своє серце. А ти можеш залишитись до завтра.
Еротика моїх бажань,повна відсутності тебе.
Гейші. Наступний ранок мене зустрів у Японії. Порочні зв’язки. Ніколи не гралися у СНІД?
Моє розмальоване обличчя стікало в погляди шльондр. А якщо я одна із них. Тут знаків питань не буде. Передоз. Країна сакур і Сейлормунів. Мене плутають з Хіросімою. Перл Харбор,приємно познайомитись. Монахи мене вже дістали. Вони розшукують обрану. Суші врятує світ. Я потрапила в часи інквізиції. Викличте таксі. Ні, краще швидку. Останнє попередження.С.О.С. Мене накрило.
Я створювала світ, в котрий вірили всі,окрім мене. Пластмаса і фальш були головними персонажами моїх історій. Все було до нудоти несправжнім. Вона думала, що спокій загоїть Агнесу.
Я розбила всі вікна,котрі закривали яскраве світло планети Сонце,яке помре разом зі мною. Всі розмови, що тривали вічність,зникли за 1,2,3,4,5…секунд. Коли ви вже здохнете в мені?Здохніть,здохніть,бісові рекламщики. Навіщо купляти те,що і так ніколи не допоможе. Йогурти,забрали із собою Агнесу, Тайди випрали усю мою наркоту, шампуні спотворили моє обличчя, а тампони ніяк не вберуть в себе вологу, модні бренди не врятують вже нікого…
Врятуйте мене від білки, що бігає кругами.
Я про її історію, історію вічної депресії і ґвалту.
Холодний дотик телефонної трубки до її вух був досить знайомий…Номер записаний на клаптику паперу вона берегла біля серця. Хоча телефон стояв так далеко. Неприємно вражала розмова. Холод торкнувся її тіла і оголені груди,вже жінки,пройнялися теплом із середини. Вкрадливо огортаючи їх шматком сукні,закрила свою красу. З трубки нічого не звучало. Та вона не переймалась. Два слова-таємничих,невблаганних,здатних збудити уяву. Таке варто було чекати. У неї вдома жила справжня надія. Востаннє.
Після безсонної ночі порушним залишився тільки час. Стікала вода. Раптом зім’явся сенс життя. Навколо дим з’їдав усе живе. Тепер все рухалось,а вона стояла. Важке сопіння з іншої сторони телефонного дива здавалося майже відчутним. Побачити б ще раз,той неуважний холодний погляд,котрий затримувався на її таких же вустах. Наближуючи повіки до насуплених брів,вона нічого не сказала в відповідь сопінню. Втомилася розмова. Наче силует ,вирізаний з пергаменту нагадав знайти той номер. Телефон до офісу Янгола. Та він навіть не озирнувся в її бік. Це не зупиняло запам’ятати адрес до міста насолоди. Поміж ним сиділо непорозуміння. Тоді безмежно вражена,схлипуючи ,вона ледь чутно шепотіла. Потім піднесла руки до апарату. У долонях пробувала щось витерти. Чи знайти. В руці,так як і у серці залишилось чимало шкілок. Втупившись поглядом у долоні ,спостерігала за кров’ю, що стікала по її плечах. Біле тіло вдягнулось у червоний наряд. Досить сміливий вибір,а ще й зі смаком. Забагато чорного,щоб рятувати. І ще одна секунда розпачу.
У поперек колін стояв знайомий предмет її вухам. А них лунала порожнеча. Все силою якихось чар зникло. Та їй на даний момент був потрібен лиш телефон,хоча той поза межами досяжності. Тепла рідина стікала по ньому і одночасно набирала номер. Помер. Не давало їй спокою те,що голос говорив все дедалі тихіше і слабше, повне бажання та розпач бриніли в голосі. Спітніле обличчя від важких подихів ,покрився плачем. Очі, в котрий народжувався град,помирала веселка. Вони манили звабливою обіцянкою. Жаль,що хтось не побачить її ще живою. Коли змовкав її шепіт, було чутно роки,відраховані телефоном. В ванній бурмотіло ехо. Витягнувши перед собою руки, побачила,що червона сукня зовсім зіпсована. Клятий Армані. Стримуючи віддих,голос змінися в бажання кохатись. Незграбно тримаючи біля плечей телефонне чудо, Лілея востаннє потішила свої пелюстки. Чиста в деяких місцях, продовжила розмову. Заглиблена у мастурбацію, хотіла торкнутись початого. Нафарбовані вуста, наче кровавий послід контрастно світилися на жертві. Напружене біле й бліде обличчя повторювалося у дзеркалі. Вчора там було відображення двох людських подоб. В них майже вийшло роз’єднати образи. Безлика й безплідна штучність. Некеровані рухи робили дивні речі з безталанною дівчиною. Не кожен витримав би такий потяг неповторної краси й відданості в ліжку.
Згублена вчорашнім стукотінням туфельок по нічному неосвітленому під’їзді, вона здригнулась немов від болю. Тоді, зупинившись на повороті, очі кинулись в чийсь бік…Вона пишалась собою. Поринувши в задуму,дивувалася тій цноті і незайманості,котра народила у собі таку сміливість. Зрушивши з місця, з кишені випав той самий зміст життя маленької дівчинки. Це були цифри, які так і не зруйнували її життя. З голови згодом зникли думки про смерть. То була ейфорія. Танець під слоєм тонкого кохання. Ніхто вже не боявся за життя. Дзеркало перестало тремтіти. Настало сьогодні, розплющені крила і погляд у новий світ. Як можна було забути ту чисту кров, що стікала з гір красивої статури. Та гойдалка,що висить на піднебессі,досі колихає таких як вона.
Серед темряви горів палаючий лід. То була кров. Біле небо покрите мороком і чорнотою цигарок. Підсунувши до грудей клаптик аркушу, втомлена, хтіла притулити його до серця. Але він розчинився у попелі. Червоні ріки змили білий кораблик з лиця землі. В трубці прокинулась цікавість. Ну а вона втратила свідомість. ЇЇ кров обмила чотири сторони раю та пекла. Пригнічена мертва реальність. Чарівність. Раціон смерті проковтнув останній шматок смачного м’яса. Телефонна трубка, падаючи об підлогу, поквапилась закінчити своє існування. Зв'язок обірвався. Соус з томатів спілого врожаю тіла дівчини, покрило усю білосніжну білизну .Тоді таки ніхто й не прийшов. А вона багато й не просила. Жаль,що номер не зберігся. Змінилася вона,а з нею й адрес. Остання сигарета. Останній подих.
Яка жахлива ця прелюдія. Якби ще працював мій телефон і тіло б рухалось. Пристрасть моя не скінчилась би ніколи. Та битва за спів падання скінчилася ще восени. Тоді там було зайнято. Вона не додзвонилася. А я той Янгол,що втопив Агнес.
Час так і нічого не змінив,окрім того,що ми з тобою подорослішали.
А потім я позбавлюсь чорнил крил,котрі мені так боляче вросли в тіло.
Суіцид.
Всі на ньому
колись висіли.
Назвіть її ім’ям корабель. І він ніколи не потоне.
Кімната Сад’є.
Ніби з неба падатиме дощ,ніби алеї мого тіла прокинуться від світла твого .Я падатиму на коліна перед огидними жінками,щоб дозволити собі торкнутись квітки,обмитій ранньою росою. Плодами молодого мандарину я лікуватиму твій невблаганний запах вітру. Суворий погляд твій можливо втоплю,кохаючи тебе насильно. Твій ранок заглиблений в дівочі перса лякали мої сни щоночі, та я боротимусь за твоє тіло,зморшки й плечі. Від прагнення згортатися в твоїй постелі, коїтусами морщитись в письмі твоєму, я помиратиму розірваним в пустелі. Моя молитва не стосується спасіння ,вона гарчить самотністю та шепотить коханням світлим. Парфум твій манить свободою бажання, трояндами зухвалими ґвалтує ранню осінь,натомість я один горю зляганням. В моїй романтиці отямиться маленький поспіх,що гаснутиме завжди вчасно. В твоїх жінок забракне спазмів, щоб бавити тебе й мене нещасних.
В Франції багато хто чув про нього.
Садівник. Дивак. Коханець квітки Мадлен.
Він-чоловік,народжений в маленькому провінційному французькому містечку Детоур Манеш. З 1835 року працював садівником в одного заможного письменника, такого собі Франциска,котрий любив ковтати такі собі обезболюючі. Садє працюватиме в нього до кінця своїх посипаних пилком днів. Франциск був теж з не звичайних людей, божевілля йому вистачало,тому дивакуватості садівника він і не помічав. Власник маєтку жив сам,приводячи інколи дорогих куртизанок у свої покої. Натомість садівник обділявся лише маленькою кімнатою. Садє кохав Франциска. Він не любив жінок. Вони йому здавалися занадто не достойними чоловічих органів. Кожного дня огидні піхви все частіше поїдали молодого Нарциса Франциска де Фуаньє. Для нього не було прекраснішої квітки ,ніж член заможного письменника. Слухаючи оргазми тих,хто поливав розпустою квітку Тюдора,Садє втрачав розум. Він уявляв,що колись зможе поринути у вирій солодкого злягання з письменником. Вони будуть кохатися і зранку Фуаньє прокидатиметься в чистоті лілей і тіла Садє. Той обійматиме його і цілуватиме у шию.
Проблема людей не в сексуальній орієнтації, а в них самих