 |
|
Класифікація рахунків б.о
Класифікація рахунків бух обліку дає змогу ясно зрозуміти зміст рахунків, забезпечує чітке користування ними у практичній роботі. Рахунки є засобом групування поточного обліку і контролю засобів, запасів, грошових коштів, розрахунків, джерел. Рахунки класифікують за двома основними ознаками: за економічним змістом та за призначенням і структурою. Класифікація рахунків за економ змістом дає можливість визначити систему рахунків, що підлягають використанню на підприємствах тієї або іншої галузі. Класифікація рахунків за призначенням і структурою показує, для чого, для одержання якої інформації призначені ті або інші рахунки та яка їхня структура, тобто зміст дебету, кредиту і характер залишку.За економ змістом рахунки поділяють на дві групи: р-ки обліку господарських засобів (активів) під-ва і процесів; р-ки обліку джерел формування господ засобів. Залежно від функціональної участі в п-сі д-ті активи під-ва поділяються на: необоротні активи і оборотні активи. Рахунки бухгалтерського обліку, які використовуються для обліку джерел формування активів підприємства, поділяються на дві групи: р-ки обліку джерел власних засобів; р-ки обліку джерел залучених (позикових) коштів. Для обліку джерел власних засобів підприємства використовують: р-ки обліку власного капіталу; р-ки обліку доходів і результатів д-ті; Для обліку джерел залучених (позикових) коштів використовують: р-ки обліку довгострокових зобов'язань; р-ки обліку поточних зобов'язань. Рахунки бух обліку за призначенням і структурою поділяються на такі групи: рахунки основні (поділяються на: матеріальні, грошові, власного капіталу і розрахункові.); регулюючі; операційні(облік витрат, доходів і результатів д-ті під-ва),; фінансово-результатні; забалансові.
12.Ризик не виявлення: поняття та причини виникнення
Ризик не виявлення (РН)- це ризик того, що аудиторські процедури не виявлять викривлення, яке існує на рівні твердження та яке може виявитися суттєвим. Ризик не виявлення пов'язаний з характером, часом та обсягом аудит процедур, які визначає аудитор для зменшення аудит ризику до прийнятно низького рівня.Зроблені аудитором оцінки невідповідності вн контролю й оцінка вн ризику впливають на характер, строки й обсяг аудит процедур, що використовуються аудитором з метою зменшення ймовірності невиявлення помилок і перекручень і доводять ризик аудиту до сприятливого рівня. Певний ризик невиявлення помилок існує завжди.З метою зменшення аудит ризику до сприятливого рівня аудитор враховує зроблені ним оцінки властивого ризику і ризику невідповідності вн контролю при визначенні характеру, строків і обсягів незалежних процедур перевірки. Залежно від цього аудитор планує: тести, спрямовані на перевірку споріднених сторін п-ва; строки проведення незалежних процедур; обсяг незалежних процедур.