Главная | Обратная связь

Основні заходи захисту населення у Надзвичайних ситуаціях

НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ З ПИТАНЬ ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ

 

Законодавство про захист населення від НС базується на положеннях Конституції України і складається із законів України;

– Про Цивільну оборону (3 лютого 1993 р);

– Про захист населення і території від НС техногенного і природного характеру (8 червня 2000 р);

– Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань (1998 р);

– Про аварійно-рятувальні служби (14 грудня 1999 р);

– Про охорону навколишнього природного середовища (25 червня 1991 р);

– Про правовий режим воєнного стану (6 квітня 2000 р);

– Про правовий режим надзвичайного стану (16 березня 2000 р);

– Про зону надзвичайної екологічної ситуації (13 липня 2000 р);

– Концепція «Про захист населення і територій при загрозі і виникненні надзвичайної ситуації», схваленої Наказом Президента України від 26 березня 1999 року №234/99;

– та інших законів і відповідних нормативно-правових актів (Постанов КМУ).

 

Організаційні та правові основи захисту визначаються в законі «Про захист населення і території від НС техногенного і природного характеру»

Цей закон визначає принципи державної політики у сфері захисту населення і довкілля, та класифікує надзвичайні ситуації за характером походження, ступенем поширення та розміром людських втрат і матеріальних збитків.

Принципи державної політики щодо захисту населення

1. Принцип безумовного примату безпеки (Тобто, концепція прогресу поступається місцем концепції безпеки);

2. Принцип ненульового а прийнятного ризику (Тобто, намагання досягти на підприємствах найнищого обґрунтованого рівня ризику);

3. Принцип плати за ризик. (Тобто, повинні постійно виділятися кошти на створення системи попередньої безпеки та підвищення оплати праці за певний ризик на потенційно небезпечних об’єктах, наприклад вугільні шахти).

4. Принцип добровільності. (Ніхто не має права наражати людину на ризик без її згоди);

5. Принцип невід’ємного права кожного на здорове довкілля (Це право має бути гарантоване і захищене Законом згідно якого фізичні чи юридичні особи повинні так проводити свою діяльність, щоб не завдати шкоди довкіллю);

6. Принцип правової забезпеченості (Тобто, усі аспекти функціонування системи захисту регламентуються відповідними законами та іншими нормативно-правовими актами);

7. Принцип свободи інформації щодо безпеки людини(Тобто, обов’язкове урахування громадської думки щодо будівництва небезпечних підприємств);

8. Принцип раціональної безпеки (Тобто, економічно обґрунтоване зниження ймовірності виникнення надзвичайних ситуацій та пом’якшення їх наслідків);

9. Принцип превентивної безпеки (Тобто, важливе значення ймовірності виникнення надзвичайних ситуацій);

10. Принцип необхідної достатності і максимально можливого використання наявних сил і засобів (Цей принцип визначає необхідний і достатній обсяг заходів щодо захисту населення і території у разі виникнення надзвичайних ситуацій).

Основні заходи захисту населення у Надзвичайних ситуаціях

Оповіщення та постійне інформування населення про наявну обстановку (досягається завчасним створенням і підтримкою в постійній готовності загальнодержавної, територіальної та об’єктових систем оповіщення населення);

Спостереження і контроль за довкіллям, продуктами харчування та за питною водою (забезпечується створенням і підтримкою в постійній готовності загальнодержавних і територіальних систем спостереження і контролю з включенням до них існуючих сил та засобів контролю незалежно від підпорядкованості);

Укриття в захисних спорудах (досягається створенням фонду захисних споруд);

Евакуація населення (проводиться в містах, що мають об’єкти підвищеної небезпеки);

Інженерний захист (забудова міст будинками та іншими інженерними спорудами в залежності від наявності в них потенційно-небезпечних об’єктів);

Медичний захист (проводиться для зменшення ступеня ураження людей, своєчасного надання допомоги потерпілим, та забезпечення епідемічного благополуччя в районах надзвичайних ситуацій);

Біологічний захист (це своєчасне виявлення чинників біологічного зараження, їх характеру і масштабів, проведення комплексу адміністративно-господарських, режимно-обмежувальних та спеціальних протиепідемічних і медичних заходів);

Радіаційний і хімічний захист (це виявлення і оцінка радіаційної та хімічної обстановки, організація і здійснення дозиметричного та хімічного контролю, розроблення типових режимів радіаційного захисту, забезпечення засобами індивідуального захисту, та організація і проведення спецобробки).