 |
|
евакуація населення ПРИ НС
Евакуація – це організоване переміщення населення з небезпечних районів у безпечні зони по заздалегідь передбаченим маршрутам.
Основним нормативно-правовим актом з даного питання є «Положення про порядок евакуації населення у разі виникнення НС природного або техногенного характеру» затверджене постановою КМУ від 26 жовтня 2001 р. № 1432.
Евакуації підлягає населення, якому загрожує небезпека:
– катострофічне затоплення,
– радіоактивне забруднення,
– хімічне і бактеріологічне ураження,
– стихійні лиха,
– великі аварії і катастрофи,
– загроза збройних конфліктів.
Залежно від обставин евакуація може бути:
– загальнаабо часткова
– тимчасового або безповоротного характеру.
Загальна і часткова еваеуація проводяться за рішенням Кабінету Міністрів України і планується заздалегідь. Для 30-км зон навколо кожної АЕС вибирається не менше двух районів евакуації, розміщених у різних сторонах від АЕС.
Загальна евакуація проводиться в окремих регіонах країни для всіх категорій населення і планується на випадок:
– Небезпечного радіоаційного забруднення;
– Загрози катастрофічного затоплення місцевості з читиригодинним добіганням хвилі прориву;
– Загрози збройного конфлікту в 50-кілометровій прикордонній зоні.
Часткова евакуація здійснюється за умов:
– введення в прикордоних зонах режиму «Воєнний стан» (до початку бойових дій),
– та у разі загрози виникнення стихійного лиха, аварії чи катастрофи у мирний час.
Під час проведення часткової евакуації завчасно вивозиться незайняте у виробничій сфері населення: учні, студенти, вихованці дитячих будинків, пенсіонери та інваліди, що утримуються у будинках для осіб похилого віку, а разом з ними евакуюються і викладачі, вихователі, обслуговуючий персонал, та при необхідності і члени їх сімей.
Евакуація населення здійснюється:
– у мирний час – вивезення основної частини населення з міст і небезпечних районів усіма видами наявного транспорту;
– у воєний час – транспортом, що не передається до складу Збройних Сил України, у поєднанні з виведенням найбільш витривалої частини населення пішим порядком.
Пішим порядком евакуація здійснюється колонами від 500 до 1000 осіб по дорогах, які не використовуються для інших перевезень.
Швидкість руху колон становить 4 – 5 км/г з дистанцією між колонами до 500 м.
В районах евакуації створюються приймальні евакуаційні пункти (ПЕП), на які покладається зустріч евакуйованих, їх реєстрація, надання їм необхідної допомоги, та відправка до місць розквартирування.
Розквартирування евакуйованих проводиться з урахуванням наявної житлової площі у позаміській зоні. Для цього використовуються квартири і будинки місцевих жителів (ущільнення), а також пансіонати, санаторії, будинки відпочинку, дитячі і трудові табори, туристичні бази, дачні кооперативи і будинки, тощо.
Райони розміщення евакуйованого населення визначаються з урахуванням:
- створення умов для продовження виробничої діяльності господарських об’єктів у місті;
- належної бази для розміщення господарських об’єктів, які переносять свою діяльність у заміську зону;
- забезпечення умов для створення угрупувань сил ЦО;
- наявності житлового фонду;
- підтримки утановлених зв’язків господарських об’єктів з сільськими господарствами;
- підвезення робочих змін у місто і назад протягом не більше 4 годин.
Матеріал лекції знаходлиться в підручнику В.М. Шоботова «Цивільна оборона». Розділ 3 «Захист населення в надзвичайних ситуаціях» стор. 82 – 91.
Оповіщення населення : стор.80.
Евакуація населення: стор. 115.
Питання правових режимів воєнного та надзвичайного стану – відповідні закони України про порядок їх введення.