Главная | Обратная связь

Історія мовознавства

сикон латинській» Єпіфанія Славинецького (кін. XVI ст. — 1675), який дійшов до нас у багатьох спи­сках і був опублікований у 1973 р. Це найбільша лексикографічна праця староукраїнського періоду, справжня скарбниця церковнослов'янської і старо­української лексики: в ній 27 000 латинських слів перекладено церковнослов'янськими словами, а за відсутності церковнослов'янських відповідників — українськими.

У середині XVII ст. з'явилися граматичні й лексико­графічні праці з власне української мови. До них нале­жать «Синоніма славеноросская» невідомого автора, що являє собою зворотну переробку «Лексікона...» Памва Беринди, «Лексикон словено-латинскій» Єпіфанія Сла­винецького й Арсенія Корецького-Сатановського, а та­кож «Граматика словенська» Івана Ужевича, написана латинською мовою й відома у двох рукописних варі­антах (паризькому — 1643 р. й арраському — 1645 р.). У 1970 р. її було опубліковано в Києві. У ній описано систему української мови середини XVII ст. Факти української мови порівнюються з відповідними яви­щами польської, чеської, хорватської, латинської, грець­кої, староєврейської. Відчувається прагнення автора створити працю про абстрактну слов'янську грама­тичну систему (на зразок того, що пізніше здійснили А. Арно й К. Лансло). В історію мовознавства Ужевич увійшов як учений, котрий перший науково описав українську мову.

Отже, українська лінгвістична думка XI—XVIII ст. не відставала від європейської, а українська лексико­графія була однією з найрозвинутіших у Європі.

Запитання. Завдання

1.Чим зумовлене виникнення мовознавства в Давній Індії, Дав­ньому Китаї, Давній Греції та Римі?

2. Назвіть спільне і відмінне в лінгвістичних традиціях Давньої Ін­дії, Давнього Китаю і Давньої Греції.

3. Які питання мовознавства досліджували давньоіндійські, дав­ньокитайські й давньогрецькі вчені? Які з порушених ними проблем є актуальними й нині?

4. У чому полягає специфіка давнього арабського мовознавства?

5. Охарактеризуйте стан лінгвістичної думки Західної Європи в се­редні віки.

Зародження порівняльно-історичного мовознавства

6. Яка роль Ф. Бекона, Г.-В. Лейбніца іР. Декарта в розвитку лінгві­стичних ідей?

7. Розкрийте значення в історії мовознавства граматики Пор-Рояля. Чому її називають універсальною іраціональною?

8. Назвіть основні здобути українського мовознавства XI—XVIII ст.

Література

Основна

Ковалик 1.1., Самійленко С. П.Загальне мовознавство: Історія лінгві­стичної думки. — К., 1985. — С. 6—53.

Кобилянський Б. В.Короткий огляд історії мовознавства. — К., 1964. — С. 3-31.

Алпатов В. М.История лингвистических учений. — М, 1998. — С. 11—53.

Амирова Т. А., Ольховиков Б. А., Рождественский Ю. В.Очерки по истории лингвистики. — М., 1975. — С. 32—256.

БерезинФ. М. История лингвистических учений. — М., 1984. — С. 6—31.

УдовиченкоГ. М. Загальне мовознавство: Історія лінгвістичних учень. — К., 1980. — С. 8—18.

Додаткова

Кондрашов Н. А.История лингвистических учений. — М., 1979. — С. 7—36.

ЗвегинцевВ. А. История язьїкознания XIX—XX веков в очерках и из-влечениях. — М.,1964. — Ч. І.— С. 7—27.

Венцкович Р. М., Шайкевич А. Я.История язьїкознания. — М., 1974. — Вьіп. І. — С. 7—41.

ЛояЯ. В. История лингвистических учений. — М., 1968. — С. 5—36.

Историялингвистических учений. Древний мир. — Л., 1980.

Историялингвистических учений. Средневековьій Восток. — Л., 1981.

Историялингвистических учений. Средневековая Европа. — Л., 1986.

Историялингвистических учений. Позднее средневековье. — Л., 1991.

Античньїетеории язьїка и стиля. — М. — Л., 1936.

Бевзенко С. П. Історія українського мовознавства. — К., 1991.

НімчукВ. В. Мовознавство на Україні в XIV—XVII ст. — К., 1985.

Німчук В. В. Староукраїнська лексикографія в її зв'язках з російською та білоруською. — К., 1980.

2.2. Зародження порівняльно-історичного мовознавства

Поступове накопичення протягом XVI—XVIII ст. багатого фактичного матеріалу різноманітних мов створило передумови для пошуків нових методів лін­гвістичних досліджень. У мовознавстві утверджу­ються принципи порівняння мов й історичного під-

Історія мовознавства

ходу до їх вивчення, що зумовило виникнення нової наукової парадигми — порівняльно-історичного мово­знавства.

Порівняльно-історичне мовознавство — один з основних напря­мів лінгвістики, головною метою якого є вивчення споріднених мов з допомогою порівняльно-історичного методу.