Проміжні рівні мови
логізмів багатозначними є тільки 15 відсотків [Буда-гов 1974: 117]. Саме цим пояснюється те, що значення фразеологізмів меншою мірою залежить від контексту. Ще рідше від полісемії у фразеології виявляється явище омонімії. Наприклад, омонімічними є вирази зелена вулиця1 «безперешкодний шлях у розвитку, подоланні, досягненні чого-небудь» і зелена вулиця* «покарання солдатів шпіцрутенами в кріпосницькій Росії»; пустити півня1 «підпалити» і пустити півня2 «зірватисяна ноті». Синонімія фразеологізмів — поширене явище. Нерідко синонімічні ряди складаються не тільки з двох, а й із трьох, чотирьох і більше фразеологізмів: прясти на тонке, дихати на ладан «бути немічним, близьким до смерті»; з відкритим серцем, поклавши руку на серце, як на духу «чесно, одверто»; через вулицю бондар, через дорогу навприсядки, десята вода на киселі, нашому типові двоюрідний брат «далекий або зовсім ніякий не родич»; дати драла, дати дмухача, дати тягу, дати лиги, дати ногам знати, накивати п'ятами «швидко втекти,побігти». Як і синонімічні слова, фразеологічні синоніми стилістично диференційовані: заснути вічним сном, віддати Богу душу, відійти у вічністьі врізати дуба. Антонімічні відношення фразеологізмів, як і слів, тісно пов'язані з полісемією і синонімією. Суть антонімії полягає в полярному протиставленні значень фразеологізмів при їх семантичній спільності: аж іскри летять «енергійно, запально» — як мокре горить «повільно, мляво»; останню сорочку віддати «поділитисяз ким-небудь усім, що маєш» — з батька шкуру здерти «обібрати кого-небудь»; душа не з лопуцька «сміливий» — мотузяна душа «боязкий»; душі не чути «дуже сильно любити» — ненавидіти всіма фібрами душі «дуже сильно ненавидіти». Більшість фразеологізмів створена за наявними в мові моделями словосполучень і речень (брати на сміх, язик до Києва доведе), окремі фразеологізми — не за моделями (у світ за очі, собі на умі, рос. сбоку припеку, разлюли малина). За граматичними функціями виділяють дієслівні (покласти зуби на полицю, вивести на чисту воду), субстантивні (канцелярська душа, одного поля ягода, рос. шарашкина контора), прислівникові (хоч греблю гати, кури не клюють, рос. вверх тормашками, тю- Теорія мови телька в тютельку), ад'єктивні (кров з молоком, ні з лиця ні з росту), вигукові (всіх благ, рос. никаких гвоз-дей), модальні (як би не так, само собою розуміється), сполучникові (в міру того як). Виходячи з граматичної функціональної характеристики, закономірно вважати, що фразеологізми подібно до слів належать до відповідних частин мови. Запитання. Завдання 1. Розкрийте сутність проміжних мовних рівнів. У чому своєрідність кожного зних? 2. Що є предметом морфонології? Дайте визначення морфонеми, проілюструйте його конкретними прикладами. 3. Які питання морфонології є дискусійними? Чи всім мовам притаманна морфонологія? 4. Назвіть теоретичні проблеми сучасного словотвору. Які три напрями в дослідженні словотворення існують у наш час? 5. На стику яких рівнів мови виник фразеологічний проміжний рівень? Які критерії застосовують для визначення ступеня фразеологічності? Література Основна Семчинський С. В.Загальне мовознавство. — К., 1996. — С. 185—198. Березин Ф. М., Головин Б. Н.Общее язьїкознание. — М., 1979. — С. 137,159—198. Кодухов В. И.Общее язьїкознание. — М., 1974. — С. 145—148. Общее язьїкознание / Под общ. ред. А. Е. Супруна. — Минск, 1983. — С. 221—236,283—287. Общее язьїкознание: Внутренняя структура язьїка/ Отв. ред. Б. А. Се-ребренников. — М., 1972. — С. 386—393, 456—515. Додаткова ТрубецкойН. С. Некоторьіе соображения относительно морфоноло-гии // Пражский лингвистический кружок. — М., 1967. Ахманова О. С.Фонология, морфонология, морфология. — М., 1966. Реформатский А. А.Еще раз о статусе морфонологии, ее границах и задачах // Фонологические зтюдьі. — М., 1975. Бульїгина Т. В. Проблему теории и практики морфонологического описання // Изв. АН СССР. Сер. лит. и яз. — 1975. — Т. 34. — Вьіп. 4. Касевич В. Б. Морфонология. — Л., 1986. Кубрякова Е. С, Панкрац Ю. Г.Морфонология в описаний язьїков. — М., 1983. Славянская морфонология. — М., 1987. Виноградов В. В.Словообразование в его отношении к грамматике и лексикологии // Избр. трудьі. Исследования по русской грамматике. — М.,1975. Мова і суспільство Кубрякова Е. С.Проблеми словообразования на современном зта-пе // Вопр. язьїкознания. — 1978. — № 6. Клименко Н. Ф., Карпіловська Є. А.Словотвірна морфеміка сучасної української літературної мови. — К., 1998. ГороденськаК. Г., КравченкоМ. В. Словотвірна структура слова. — К., 1981. Ковалик 1.1.Питання іменникового словотвору слов'янських мов. — Львів, 1958. Виноградов В. В.Основньїе понятия русской фразеологии как линг-вистической дисциплиньї // Избр. трудьі. — М., 1977. — Т. 3. Копьіленко М. М., Попова 3. Д.Очерки по общей фразеологии. — Воронеж, 1978. АлефіренкоМ. Ф. Теоретичні питання фразеології. — Харків, 1987. Баран Я. А.Фразеологія в системі мови. — Івано-Франківськ, 1997. Мокиенко В. М.Славянская фразеология. — М., 1980. Питанняфразеології східнослов'янських мов. — К., 1972. Демський М. Т. Системні зв'язки в сфері фразеології // Мовознавство. — 1991. — № 2. Телия В. Н.Типьі язьіковьіх значений. Связанное значение в язьіке. — М., 1981. 3.9. Мова і суспільство Проблема «мова і суспільство» належить до однієї з найскладніших у загальному мовознавстві, що значною мірою зумовлено її багатоаспектністю. Найважливішими питаннями цієї проблеми є: а) соціальна природа мови; б) соціальна зумовленість мовних явищ; в) залежність стану мови від стану суспільства; г) соціальні спільноти людей і соціальні типи мов; ґ) можливість свідомого впливу суспільства на мову; д) взаємовідношення мов у багатомовному суспільстві; є) залежність суспільства від мови; є) мова і суспільно-технічний прогрес та ін. ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|