Главная | Обратная связь

Методологія мовознавства

нєвий ланцюжок, а парадигматику мови. Множину трактують як сукупність об'єктів, об'єднаних якоюсь спільною ознакою. Ознака, яка об'єднує об'єкти у складі множини, може бути якою завгодно. Так, скажімо, всі фонеми певної мови, усі словоформи певного тексту, всі тексти української мови можна інтерпретувати як окре­мі множини. Об'єкти, що складають певну множину, на­зивають елементами. Позначають множину фігурними дужками. Наприклад, запис А = {х, у,..., г) читається так: існує множина А, яка складається з елементів х, у,..., г.

Множину задають двома способами: простим пере­рахуванням 'її елементів або вказівкою на ознаку цих елементів. Наприклад: А = {ґ, к, х, ґ\ к\ х'} або А є мно­жина задньоязикових приголосних української мови.

Множина може складатися не тільки з багатьох, а й з одного елемента (наприклад, множина середньоязи­кових складається з одного звука [і]), може бути й порожньою (наприклад, множини довгих і коротких голосних в українській мові). Елементом множини мо­же бути інша множина (дзвінкі приголосні — підмно-жина множини приголосних, а приголосні — під мно­жина множини звуків). Належність елемента множині записується так: х є А, що читається: «елемент х нале­жить до множини А», а належність під множини мно­жині записується, як А с М (множина А є підмножи-ною множини М). Дві і більше множин можуть мати спільні елементи. У такому разі говорять, що ці мно­жини перетинаються (наприклад, множини губних приголосних і дзвінких приголосних). Поділ множин на підмножини, які не перетинаються, є класифікаці­єю елементів.

Розглянемо фонеми як множину. В мові кожна фо­нема протиставлена всім іншим. Для опису системи фо­нем будь-якої мови достатньо 12 ознак, причому кож­на з цих ознак може бути наявною або відсутньою. Таким чином, множина буде складатися з 2^і5, тобто 4096 елементів. Кожен елемент — це певне поєднання однієї ознаки з декількома іншими з дванадцяти. Отже, 12 членів однієї множини можуть поєднуватися 4096 різними способами і утворювати таку кількість підмножин. Скільки є можливих підмножин, стільки може бути і фонем, оскільки кожна підмножина — це певне поєднання ознак фонем.

Аспект мови, до якого застосовують теорію множин, називають теоретико-множинним.

Методи дослідження мови

Отже, сучасне мовознавство характеризується праг­ненням поєднати і розумно комбінувати різні загаль-нонаукові та спеціальні лінгвістичні методи. Це пози­тивно впливає на розвиток лінгвістики, оскільки різні методи доповнюють один одного і разом ефективніше допомагають вивчити такий складний феномен, як мова.

Запитання. Завдання

1.Що таке метод, методика і прийом у мовознавчих дослідженнях?

2. Які вихідні прийоми застосовують у мовознавчих дослідженнях?

3. Охарактеризуйте описовий метод і його прийоми.

4. У чому суть порівняльно-історичного методу? На чому він ґрунту­ється?

5. Де застосовують метод лінгвістичної географії?

6. У чому полягає специфіка зіставного методу? Що таке мовна типологія і мовні універсалі!?

7. У яких методиках реалізується структурний метод? Розкрийте суть кожної з них.

8. Які методи використовують у соціолінгвістичних іпсихолінг­вістичних дослідженнях?

9. Розкажіть про застосування математичних методів у мовознавстві.

Література

Основна

Кодухов В. И. Общее язьїкознание. — М., 1974. — С. 202—281.

Березин Ф. М., Головин Б. Н.Общее язьїкознание. — М., 1979. — С. 279—292. 296—307, 330—365.

Общееязьїкознание: Методьі лингвистических исследований / Отв. ред. Б. А. Серебренников. — М., 1973. — 318 с.

Засорина Л. Н. Введение в структурную лингвистику. — М., 1974. — С. 157—310.

Додаткова

Білецький А. О.Основні методи дослідження в сучасному мовознав­стві // Методологічні питання мовознавства. — К., 1966.

О принципахи методах лингвистического исследования. — М., 1966.

Степанов Ю. С. Методьі и принципу современной лингвистики. — М., 1975.

Иванова Л. П.Методьі лингвистических исследований. — К., 1995.

Єрмоленко С. Я. Лінгвістичні теорії, конкретні методи дослідження // Мовознавство. — 1981. — № 4.

Широков О. С. Современньїе проблеми сравнительно-исторического язьїковедения. — М., 1961.

Мельничук А. С. О всеобщем родствеязьїков мира // Вопр. язьїкозна-ния. — 1991. — № 2.

Методологія мовознавства

Жирмунский В. М.0 некоторьіх проблемах лингвистической геогра-фии // Вопр. язьїкознания. — 1954. — № 4.

Чагишева В. И.Лингвистическая география как метод исследования язьїка // Вопр. общ. язьїкознания. — Л., 1967.

Методьісопоставительного исследования язьїков. — М., 1988.

Ярцева В.Н.Теория и практика сопоставительного исследования язьї­ков // Изв. АН СССР. Серия лит. и яз. — 1986. — Т. 45. — № 6.

Универсалиии типологические исследования. — М., 1974.

Новоев лингвистике. Язьїковьіе универсалии. — М., 1970. — Вьіп. 5.

Методиструктурного дослідження мови. — К., 1968.

Структурно-математичні дослідження української мови. — К., 1964.

АпресянЮ. Д. Идеи и методьі современной структурной лингвисти-ки. — М., 1966.

Проблемита методи структурної лінгвістики. — К., 1965.

Плотников Б. А.Дистрибугивно-статистический анализ лексических значений. — Минск, 1979.

Харрис 3.Совместная встречаемость и трансформация в язьїковой структуре // Новое в лингвистике. — 1962. — Вьіп. 2.

Трансформационньїйметод в структурной лингвистике. — М., 1964.

Гульїга Е. В., Шендельс Е. И. Окомпонентном анализе значимьіх еди-ниц язьїка // Принципьі и методьі семантических исследований. — М., 1976.

КузнецовА. М. От компонентного анализа к компонентному синтезу. — М., 1986.

ПеребийнісВ. С. Статистичні методи для лінгвістів. — К., 2002.

Головин Б. Н.Язьік и статистика. — М., 1970.

Лесохин М. М., Лукьяненков К. Ф., Пиотровский Р. Г.Введение в ма-тематическуюлингвистику. — Минск, 1982.

Носенко И. А.Начала статистики для лингвистов. — М., 1981.

Література

Аветян 3. Г.Природа лингвистического знака. — Ереван, 1968.

Аврорин В. А.Проблему изучения функциональной стороньї язьїка. — Л., 1975.

АдамарЖ.Исследования психологии процесса изобретения в облас-ти математики. — М., 1970.

АдамецП.Квопросуосинтаксическойпарадигматике//Сезко$^еп5-ка шзізііка. — 1966. — XI. — № 2.

АлефіренкоМ. Ф. Теоретичні питання фразеології. — Харків, 1987.

АлпатовВ. М. История лингвистических учений. — М., 1998.

Амирова Т. А., Ольховиков Б. А., Рождественский Ю. В.Очерки по ис-тории лингвистики. —- М., 1975.

Андреев Н. Д., Зиндер Л. Р.О понятиях речевого акта, речи, речевой вероятности и язьїка // Вопр. язьїкознания. — 1963. — № 3.

Античньїетеории язьїка и стиля. — М.—Л., 1936.

Апресян Ю. Д. Идеи и методьі современной структурной лингвистики. — М., 1966.

Апресян Ю. Д.Лексическая семантика: Синонимические средства язьї­ка. — М., 1974.

Ардентов Б. П.Общее язьїкознание. — Кишинев, 1971.

Арутюнов С. А.Зтнические процессьі и язьік // Расьі и народьі. — М., 1985.

Арутюнова Н. Д.Предложение и его смьісл. — М., 1976.

Арутюнян Ю. В.Социально-культурное развитие и национальное са-мосознание // Социс. — 1990. — № 7.

Ахманова О. С.Фонология, морфонология, морфология. — М., 1966.

Ахунзянов 3. М.Общее язьїкознание. — Казань, 1981.

Білецький А. О.Основні методи дослідження в сучасному мовознавстві // Методологічні питання мовознавства. — К., 1966.

Білецький А. О.Про мову і мовознавство. — К., 1996.

Базьілев В. Н.Синергетика язьїка: Овнешнение в гадательньїх практи­ках. — М., 1998.

Балли Ш.Общая лингвистика и вопросьі французского язьїка. — М., 1955.

БаранЯ. А. Фразеологія в системі мови. — Івано-Франківськ, 1997.

Баранов А. Н.Категории искусственного интеллекта в лингвистичес-кой семантике. Фреймьі и сценарии //Актуальньїе проблемьі прикладного язьїкознания. — М., 1987.

Барт Р.Избранньїе работьі: Семиотика. Позтика. — М., 1989.

Басин Е. А., Краснов В. М.Социальньїй символизм // Вопр. филосо-фии. — 1971. — № 10.

Бацевич Ф. С. Нариси з комунікативної лінгвістики. — Львів, 2003.

Бацевич Ф. С.Основи комунікативноїдевіатологіі'. —Львів, 2000.

Бацевич Ф. С, Космеда Т. А.Очерки по функциональной лексиколо-гии. — Львов,1997.

БевзенкоС. П. Історія українського мовознавства. — К., 1991.

Беликов В. И., Крьісин Л. П.Социолингвистика. — М., 2001.

БеллР. Т. Социолингвистика: Цели, методьі и проблемьі. — М., 1980.

Бенвенист 3.Уровни лингвистического анализа // Новое в лингвис-тике. — М., 1965. — Вьіп. IV.

Березин Ф. М. История лингвистических учений. — М., 1984.

Література

Березин Ф. М.0 парадигмах в истории язьїкознания XX в. // Лингвис-тические исследования в конце XX в. — М., 2000.

Березин Ф. М., Головин Б. М.Общее язьїкознание. — М., 1979.

Блакар Р. М.Язьік как инструмент социальной власти // Язьік и моде-лирование социального взаимодействия. — М., 1987.

БлзкМ. Лингвистическая относительность (Теоретические воззрения Беджамена Л. Уорфа) // Новое в лингвистике. — М., 1960. — Вьіп. 1.

Бодузн деКуртенз И. А. Избранньїе трудьі по общему язьїкознанию. — М., 1963а. — Т. 1.

Бодузн де Куртенз И. А.Избранньїе трудьі по общему язьїкознанию. — М., 19636.— Т. 2.

БондалетовВ. Д. Социальная лингвистика. — М., 1987.

Бондарко А. В.Теория морфологических категорий. — Л., 1976.

БондаркоА. В. Функциональная грамматика. — Л., 1984.

БудаговР. А. Проблеми развития язьїка. — М., 1965.

Будагов Р. А.Система и антисистема внауке о язьіке // Вопр. язьїко­знания. — 1978. — № 4.

Будагов Р. А.Человек и его язьїк. — М., 1974.

БудаговР. А. Что такое развитие и совершенствование язьїка? — М., 1977.

БулаховськийЛ. А. Вибрані праці в п'яти томах. — К., 1978. — Т.3.

Бульїгина Т. В.О границах и содержании прагматики // Изв. АН СССР. Серия лит. и яз. — 1981. — № 4.

БульїгинаТ. В. Проблему теории и практики морфонологического опи­сання // Изв. АН СССР. Сер. лит. и яз. — 1975. — Т. 34. — Вьіп. 4.

ВайнрайхУ. Одноязьічие и многоязьічие // Новое в лингвистике. Язьі-ковьіе контактьі. — М., 1972. — Вьіп. 6.

ВайнрайхУ. Язьїковьіе контакту. — К., 1979.

Васильєв Л. М.Современная лингвистическая семантика. — М., 1990.

Вежбицкая А.Язьїк. Культура. Познание. — М„ 1996.

Венцкович Р. М., Шайкевич А. Я.История язьїкознания. — М., 1974. — Вьіп. 1— 6.

Ветров А. А.Семиотика и ее основньїе проблеми. — М., 1968.

Виноградов В. А.Всегда ли система системна? // Система и уровни язьїка. — М., 1969.

Виноградов В. В.Избранньїе трудьі. Исследования по русской грам-матике. — М., 1975.

Вихованець І. Р.Нариси з функціонального синтаксису української мо­ви. — К., 1992.

Вихованець І. Р.Частини мови в семантико-граматичному аспекті. — К., 1988.

Волков А. Г.Язьїк как система знаков. — М._г 1966.

Вьіготский Л. С.Мьішление и речь. — М. — Л., 1934.

ГакВ. Г. Сопоставительная лексикология. — М., 1977.

Гардинер А.Различия между речью и язьїком // В. А. Звегинцев. Исто­рия язьїкознания XIX и XX веков в очерках и извлечениях. — М., 1960. — Ч. 2.

Георгиев В.К вопросу о балканском язьїковом союзе // Новое в лин­гвистике. — М., 1972. — Вьіп. 6.

Гируцкий А. А.Общее язьїкознание. — Минск, 2001.

Головин Б. Н.Язьїк и статистика. — М., 1970.

Горелов И. Н.Невербальньїе компонентьі коммуникации. — М.,1980.

Горнунг Б. В.Место лингвистики в системе наук и использование в ней методов других наук // Вопр. язьїкознания. — 1960. — № 4.

Література

ГороденськаК. П, КравченкоМ. В. Словотвірна структура слова. — К., 1981.

Городецкий Б. Ю., Кобозева И. М., Сабурова И. Г.Ктипологии комму-никативньїх неудач // Диалоговое взаимодеиствие и представление зна­ний. — Новосибирск, 1985.

Грамматикасовременного русскоголитературного язьїка. — М., 1970.

Гримм Я.О происхождении язьїка // В. А. Звегинцев. История язьїко-знания XIX и XX веков в очерках и извлечениях. — М., 1960. — Ч. 1.

Гульїга Е. В., Шендельс Е. И.О компонентном анализе значимьіх єди­ний язьїка // Принципи и методьі семантических исследований. — М., 1976.

Гумбольдт В. фон.О различии строения человеческих язьїков и его вли-янии на духовное развитие человеческого рода // В. А. Звегинцев. История язьїкознания XIX и XX веков в очерках и извлечениях. — М., 1960. — Ч.і.

Гухман М. М.Лингвистическая теория Л. Вайсгербера // Вопросьі тео-рии язьїка в современной зарубежной лингвистике. — М., 1961.

Гухман М. М.Понятие системьі язьїка в синхронии и диахронии // Вопр. язьїкознания. — 1962. — № 4.

Демський М. Т.Системні зв'язки в сфері фразеології // Мовознавст­во. — 1991. — № 2.

Демьянков В. 3.Когнитивная лингвистика как разновидность интер-претирующего подхода // Вопр. язьїкознания. — 1994. — № 4.

ДенисоваС. П. Типологія категорій лексичної семантики. — К., 1996.

Докулил М.К вопросу оморфологической категории // Вопр. язьїко­знания. — 1967. — № 6.

Ельмслев Л.Пролегомени ктеории язьїка // Новое влингвистике. — М., 1960а. — Вьіп. 1.

Ельмслев Л.Язьік и речь // Звегинцев В. А. История язьїкознания XIX и XX веков в очерках и извлечениях. — М., 19606. — Ч. 2.

ЕсперсенО. Философия грамматики. — М., 1958.

Єрмоленко С. Я.Лінгвістичні теорії, конкретні методи дослідження // Мовознавство. —1981. — № 4.

Жинкин Н. И.Механизмьі речи. — М., 1958.

ЖирмунскийВ. М. О некоторьіх проблемах лингвистической геогра-фии // Вопр. язьїкознания. —1954. — № 4.

ЖлуктенкоЮ. О. Мовні контакти. — К., 1966.

Жовтобрюх М. А.Нарис історії українського радянського мовознавст­ва (1918—1941). — К., 1991.

ЖуравлевВ. К. Внешние и внутренние факторьі язьїковой зволюции. — М., 1982.

ЖуравлевВ. К. Диахроническая фонология. — М., 1986.

ЗагніткоА. П. Теоретична граматика української мови. Синтаксис. — Донецьк, 2001.

Засорина Л. Н.Введение в структурную лингвистику. — М., 1974.

Звегинцев В. А. История язьїкознания XIX—XX веков в очерках и из­влечениях. — М., 1964. — Ч. 1.; 1965. — Ч. 2.

Звегинцев В. А. Научно-техническая революция и лингвистика // Вопр. философии. — 1976. — № 10.

Звегинцев В. А. О научном наследии Вильгельма фон Гумбольдта // В. фон Гумбольдт. Избранньїетрудьі по язьїкознанию. — М., 1984.

Звегинцев В. А. Очерки по общему язьїкознанию. — М., 1962.

Звегинцев В. А. Предисловие // Н. Хомский. Аспектьі теории синтак-сиса. — М., 1972.

Звегинцев В. А. Теоретико-лингвистические предпосьілки гипотезьі Се-пира — Уорфа // Новое в лингвистике. — М., 1960. — Вьіп. 1.

Література

Зиндер Л. Р., Маслов Ю. С.Л. В. Щерба — лингвист-теоретик и пе­дагог. — Л., 1982.

Золотова Г. А.Очерк функционального синтаксиса русского язьїка. — М., 1973.

Иванов В. В.Единство предмета науки о язьіке // Изв. АН СССР. Серия лит. и яз. — М., 1973. — Т. 32. — Вьіп. 3.

Иванова Л. П.Методьі лингвистических исследований. — К., 1995.

Иллич-Свитьіч В. М.Сравнительная грамматика славянских язьїков // Советское язьїкознание за 50 лет. — М., 1967.

Историялингвистических учений. Древний мир. — Л., 1980.

Историялингвистических учений. Позднеесредневековье.— Л.Д991.

Историялингвистическихучений.СредневековаяЕвропа. —Л.,1986.

Историял ингвистических учений. Средневековьій Восток. —Л.,1981.

Іванишин В., Радевич-Винницький Я.Мова інація. — Дрогобич, 1994.

Караулов Ю. Н.Частотний словарь семантических множителей русс­кого язьїка. — М., 1980.

Касевич В. Б.Морфонология. — Л., 1986.

Касевич В. Б.О когнитивной лингвистике // Общее язьїкознание и теория грамматики. — СПб., 1998.

КасевичВ. Б. Проблема предмета язьїкознания // Вестник Ленин-град. ун-та. — 1974. — № 14. — Вьіп. 3.

Касевич В. Б.Семантика. Синтаксис. Морфология. — М., 1988.

КасевичВ. Б. Фонологические проблеми общего и восточного язьїко­знания. — М., 1983.

Касевич В. Б.Злементьі общей лингвистики. — М., 1977.

Кацнельсон С. Д.Лингвистические концепции Ф. де Соссюра // Вопр. общ. язьїкознания: Материальї респ. семинара преп. общ. язьїкознания. — Л., 1967.

Кибрик А. Е.Сепир и современное язьїкознание // 3. Сепир. Избран-ньіе трудьі по язьїкознанию и культурологии. — М., 1993.

Кибрик А. Е.Современная лингвистка: откуда и куда?//Вестник Моск. ун-та. Серия 9. Филология. — М., 1995. — № 5.

Клименко Н. Ф., Карпіловська Є. А.Словотвірна морфеміка сучасної української літературної мови. — К., 1998.

Климов Г. А.Синхрония — диахрония и статика — динамика // Про­блеми язьїкознания. — М., 1967.

Кобилянський Б. В.Короткий огляд історії мовознавства. — К., 1964.

Ковалик І. І., Самійленко С. П.Загальне мовознавство: Історія лінгвістичної думки. — К., 1985.

Ковалик І. І.Питання іменникового словотвору слов'янських мов. — Львів, 1958.

Кодзасов С. В., Кривнова О. Ф.Современная американская фоноло-гия. — М., 1981.

Кодухов В. И.Общее язьїкознание. — М., 1974.

Колгушкин А. Н.Лингвистика в военном деле. — М., 1970.

Колшанский Г. В.О вербальности мьішления // Изв. АН СССР. Серия лит. и яз. — М., 1977. — Т. 36. — № 1.

Колшанский Г. В.Паралингвистика. — М., 1974.

Кондратов А.Звуки и знаки. — М., 1978.

Кондрашов Н. А.История лингвистических учений. — М., 1979.

Кондрашов Н. А.Общее язьїкознание. — М., 1974.

Копьіленко М. М., Попова 3. Д.Очерки по общей фразеологии. — Во­ронеж, 1978.

Література

Корольова А. В.Типологія наративних кодів інтимізації вхудожньому тексті. — К._г 2002.

Косериу 3.Синхрония, диахрония, история // Новое в лингвистике. — М., 1963. — Вьіп. 3.

Коструба П. П.Основні поняття фонології // Укр. мова і літ. вшколі. — 1965. — № 7.

Коструба П. П.Фонетика, фонологія і морфонологія // Методологічні питання мовознавства. — К., 1966.

Котов Р. Г.Лингвистика и современное состояние машинного перево-да в стране // Вопр. язьїкознания. —1976. — № 5.

Кочерган М. П.Мова як знакова система // Укр. мова і літ. вшколі. — 1973. — № 4.

Кочерган М. П.Слово і контекст. — Львів, 1980.

Кримський А. Ю.— україніст і орієнталіст. — К., 1974.

Крьісин Л. П.Социальная маркированность язьїковьіх единиц // Вопр. язьїкознания. — 2000. — № 4.

Кубрякова Е. С.Актуальньїе проблемьі современной семантики. — М., 1984.

Кубрякова Е. С.Комментарий к книге Л. Блумфилда «Язьік». — М., 1968.

Кубрякова Е. С.Начальньїезтапьі становлення когнитивизма: лингвисти­ка — психология — когнитивная наука // Вопр. язьїкознания. 1994. — № 4.

Кубрякова Е. С.Проблему словообразования на современном зтапе // Вопр. язьїкознания. — 1978. — № 6.

КубряковаЕ. С. Семантика в когнитивной лингвистике (о концепте кон­тейнера и формах его обі>ективации в язьіке) // Изв. РАН. Серия лит. и яз. — 1999. — Т. 58. — № 6.

Кубрякова Е. С, Демьянов В. 3., Панкрац Ю. Г., Лузина Л. Г.Краткий словарь когнитивньїхтерминов. — М., 1996.

Кубрякова Е. С, Панкрац Ю. Г.Морфонология в описаний язьїков. — М., 1983.

Кузнецов А. М. От компонентного анализа к компонентному синтезу. — М., 1986.

КузнецовС. Н. Теоретические основьі интерлингвистики. — М., 1989.

Кузнєцова Т. В. Мова білінгвальної сім'ї у функціональному аспекті: Автореф. дис.... канд. філол. наук. — К., 1999.

Л. А. Булаховскийи современное язьїкознание. — К., 1987.

Лайонз Дж.Введение в теоретическую лингвистику. — М.,1978.

Лакофф Дж., Джонсон М.Метафори, которьіми мьі живем // Язьік и моделированиесоциального взаимодействия. — М.,1987.

Ларцев В. Г.Евгений Дмитриевич Поливанов. Страницьі жизни и дея-тельности. — М., 1988.

Левицкий В. В.Семантика и фонетика. — Черновцьі, 1973.

ЛекцииЛ. В. Щербьі по русскому синтаксису // Вопр. язьїкознания. — 1970. — № 6.

Леонтьев А. А.Язьік, речь, речевая деятельность. — М.,1969.

Леонтьев А. Н.Деятельность. Сознание. Личность. — М.,1975.

Лесохин М. М., Лукьяненков К. Ф., Пиотровский Р. Г.Введение в ма-тематическую лингвистику. — Минск, 1982.

Лингвистическиеисследования в конце XX в. — М., 2000.

Лингвистическийзнциклопедический словарь. — М., 1990 (друге доповнене видання. — М., 2002).

Лисиченко Л. А.Лексикологія сучасної української мови: Семантична структура слова. — Харків, 1977.

Ломтев Т. П.Общее и русское язьїкознание. — М., 1976.

Література

Ломтев Т. П.Предложение и его грамматические категории. — М., 1972.

Лосев А. Ф.Знак. Символ. Миф. — М., 1982.

ЛояЯ. История лингвистических учений. — М., 1968.

Лурия А. Р.Основньїе проблеми нейролингвистики. — М., 1975.

МакКормак.Когнитивная теория метафорьі // Теория метафорьі. — М., 1990.

Манакин В. Н.Основьі контрастивной лексикологии: Близкородствен-ньіе язьїки. — К.—Кировоград, 1994.

Мартине А.Основьі общей лингвистики // Новое в лингвистике. — М.,1963. — Вьіп. 3.

Мартине А.Принцип зкономии в фонетических изменениях: Пробле­му диахронической фонологии. — М., 1960.

Мартине А.Распространение язьїка и структурная лингвистика // Но­вое в лингвистике. — М., 1972. — Вьіп. 6.

Масенко Л. Т.Мова іполітика. — К.,1999.

Маслов Ю. С.Знаковая теория язьїка // Вопр. общ. язьїкознания. — Л., 1967.

Матезиус В.О системном грамматическом анализе // Пражский лин-гвистический кружок. — М., 1965.

МейеА. Сравнительньїй метод висторическом язьїкознании. — М._г 1954.

МельниковГ. П. Кибернетический аспект различения сознания, мьіш-ления, язьїка и речи // Язьік и мьішление. — М., 1967.

Мельничук А. С. Глоссематика // Философские основу зарубежньїх направлений в язьїкознании. — М., 1977.

МельничукА. С. О всеобщем родстве язьїков мира // Вопр. язьїкозна­ния. — 1991. — № 2.

МельничукА. С. Понятие систему и структуру язьїка... // Вопр. язьїко­знания. — 1970. — № 1.

МельничукО. С. Методологічні проблеми аналізу співвідношення іде­ального і матеріального всфері мови // Мовознавство. —1987. — № 1.

МельничукО. С. Мова як суспільне явище і як предмет сучасного мо­вознавства // Мовознавство. — 1997. — № 2—3.

Методиструктурного дослідження мови. — К., 1968.

Методусопоставительного исследования язьїков. — М., 1988.

МечковскаяН. Б. Социальная лингвистика. — М., 1996.

Минский М.Фрейму для представлення знаний. — М., 1979.

Мкртчян Л.Слово в семье слов // Лит. газ. — 1976. — № 35.

МокиенкоВ. М. Славянская фразеология. — М., 1980.

МороховськийО. М. Про співвідношення понять мовлення — норма — система // Мовознавство. — 1973. — № 1.

МуравицкаяМ. П. Семасиологические категории в украинском язьіке (психолингвистический аспект): Автореф. дисс. ... докт. филол. наук. — К., 1989.

Национальньїйязьік и национальная культура.— М., 1978.

Никитин М. В.Основу лингвистической теории значення. — М., 1988.

Німчук В. В.Мовознавство на Україні в XIV—XVII ст. — К., 1985.

НімчукВ. В. Староукраїнська лексикографія в її зв'язках з російською та білоруською. — К., 1980.

Новое в зарубежной лингвистике. Когнитивньїе аспекту язьїка. — М., 1988. — Вьіп. 23.

Література

Новоев зарубежной лингвистике. Л ингвистическая прагматика. — М., 1985. — Вьіп. 16.

Новоев лингвистике. Социолингвистика. — М., 1975. — Вьіп. 7.

Новоев лингвистике. Язьїковьіе универсалии. — М., 1970. — Вьіп. 5.

Носенко И. А.Начала статистики для лингвистов. — М., 1981.

О принципахи методах лингвистического исследования. — М., 1966.

Общееязьїкознание / Под общ. ред. А. Е. Супруна. — Минск, 1983.

Общееязьїкознание: Внугренняя структура язьїка / Отв. ред. Б. А. Се-ребренников. — М., 1972.

Общееязьїкознание: Методьі лингвистических исследований/ Отв. ред. Б. А. Серебренников. — М., 1973.

Общееязьїкознание: Формьі существования, функции, история язьїка / Отв. ред. Б. А. Серебренников. — М., 1970.

Общееязьїкознание: Хрестоматия / Под общ. ред. А. Е. Супруна. — Минск, 1987.

Основьітеории речевой деятельности. — М., 1974.

Павловские средьі. — М. — Л., 1949. — Т. 1.

ПадучеваЕ. В. Вьісказьівание и его соотнесенность с действительнос-тью. — М., 1985.

Панов Е. Н.Знаки, символьї, язьїки. — М., 1978.

Панов М. В.Русская фонетика. — М., 1967.

Панов М. В.Современньїй русский язьїк. Фонетика. — М.,1979.

Панфилов В. 3.Взаимоотношение язьїка и мьішления. — М.,1971.

Панфилов В. 3.Язьїк, мьішление, культура // Вопр. язьїкознания. — 1975. — № 3.

ПапФ. Количественньїй анализ словарной структури некоторьіх русс-кихтекстов // Вопр. язьїкознания.— 1961. — № 6.

Паршин П. Б.Теоретические перевороти и методологический мятеж в лингвистике XX века // Вопр. язьїкознания. — 1996. — № 2.

Пауль Г.Принципи истории язьїка. — М., 1960.

ПеребийнісВ. С. Кількісні та якісні характеристики фонем сучасної української літературної мови. — К., 1970.

ПеребийнісВ. С. Статистичні методи для лінгвістів. — К., 2002.

Пещак М. М.Мовно-інформаційний фонд Національної академії наук України // Друкарство. —1995. — Січень — квітень.

Пилинський М. М.Мовна норма істиль. — К., 1976.

Пименов А. В.Социальньїй символизм во французской речи // Нацио-нально-культурная специфика речевого поведения. — М., 1977.

Питанняфразеології східнослов'янських мов. — К., 1972.

Плотников Б. А.Дистрибугивно-статистический анализ лексических значений. — Минск, 1979.

Плотников Б. А.Общее язьїкознание: Семинарий. — Минск, 1986.

Плотников Б. А.Основи семасиологии. — Минск, 1984.

Подолян І. Е.Ідея лінгвальної відносності в сучасному науковому кон­тексті // Вісник Київського лінгвістичного університету. Серія: Філологія.— 2001. — Т. 4.— № 2.

Попова 3. Д.Общее язьїкознание. — Воронеж, 1987.

Попова 3. Д., Стернин И. А.Лексическая система язьїка. — Воронеж, 1984.

Попович М. В.Мова як знакова система. — К., 1965.

Поспелов Д. А. Прикладная семиотика и искусственньїй интеллект// Программньїе продукти и системи. — Тверь, 1996.

Потебня А. А.Мисль и язик. — К., 1993.

Література

Потебня А. А.Зстетика и позтика. — М., 1976.

ПотебняО. Мова. Національність. Денаціоналізація. — Нью-Йорк, 1992.

Почепцов Г. Г.Теорія комунікації. — К., 1999.

Принципьіи методьі социолингвистических исследований. — М., 1989.

Проблемазнака и значення. — М., 1969.

Проблемита методи структурної лінгвістики. — К., 1965.

Проблемьіинтерлингвистики. — М., 1976.

Радевич-Винницький Я.Україна: Від мови до нації. — Дрогобич, 1996.

РадзієвськаТ. В. Текст як засіб комунікації. — К., 1998.

Рамишвили Г. В.Вильгельм фон Гумбольдт — основоположниктеоре-тического язьїкознания // В. фон Гумбольдт. Избранньїе трудьі по язьїко-знанию. — М., 1984.

Рахилина Е. В.Когнитивньїй анализ предметних имен: семантика и со-четаемость. — М., 2000.

Реформатский А. А.Введение в язьїковедение. — М., 1967.

Реформатский А. А.О сопоставительном методе // Рус. язьік в нац. школе. — 1962. — № 5.

Реформатский А. А.Фонологические зтюдьі. — М., 1975.

Рубинштейн С. Л.К вопросу о язьіке, речи и мьішлении // Вопр. язьї­кознания. — 1957. — № 2.

Рубинштейн С. Л.Основьі общей психологии. — М., 1946.

Русанівський В. М.Прогностичні функції соціолінгвістики // Мовознав­ство. — 1989. — № 1.

РусанівськийВ. М. Структура лексичної іграматичної семантики. — К., 1988.

Русанівський В. М.Україністика //Українська мова: Енциклопедія.— К., 2000.

Русанівський В. М., Тараненко О. О., Широков В. А.Теоретико-лінгві-стичні засади та інформаційно-комп'ютерне забезпечення україномовних лінгвістичних інтелектуальних систем // Мовознавство. —1996. — № 4—5.

Русскаяразговорная речь. — М., 1973.

Свадост 3.Как возникнет всеобщий язьїк. — М., 1968.

Сводеш М.К вопросу о повьішении точности в лексикостатистическом датировании // Новое в лингвистике. — М., 1960а. — Вьіп. 1.

Сводеш М.Лексико-статистическое датирование доисторических зт-нических контактов // Новое в лингвистике. — М., 19606. — Вьіп. 1.

Селіванова О. О.Актуальні напрями сучасної лінгвістики. — К., 1999.

Семчинський С. В.Загальне мовознавство. — К., 1996.

Сепир 3.Избранньїе трудьі по язьїкознанию и культурологии. — М., 1993.

Сепир 3.Язьїк. — М., 1934.

Серебренников Б. А.Об относительной самостоятельности развития системьі язьїка. — М., 1968.

Сеченов И. М.Избранньїе произведения. — М., 1952.

Скрелина Л. М.Противоречие как источник развития язьїка // Фило-логические науки. — 1970. — № 1.

Славянскаяморфонология. — М.,1987.

Слюсарева Н. А.Теория Ф. де Соссюра в свете современной лингвис-тики. — М., 1975.

СмерчкоА. А. Фразеологічні інновації як відображення сприйняття сві­ту: Автореф. дис.... канд. філол. наук. — К., 1997.

Смирницкий А. И.Синтаксис английского язьїка. — М._г 1957.

Современная западная социология: Словарь. — М., 1990.

Література

Современньїезарубежньїе грамматические теории. — М., 1985.

Соколов А. Н.Внутрення речь и мьішление. — М., 1968.

Солнцев В. М.Язьік как системно-структурное образование. — М., 1977.

Солнцев В. М.Язьїковой знак и его свойства // Вопр. язьїкознания. — 1977. — № 2.

Соломоник А.Семиотика и лингвистика. — М., 1995.

Соссюр Ф. де.Трудьі по язьїкознанию. — М., 1977.

Сосюр Ф. де.Курс загальної лінгвістики. — К., 1998.

Степанов Ю. С.Альтернативний мир, Дискурс, Факт и принцип При-чинности // Язьік и наука конца 20 века. — М., 1995.

Степанов Ю. С.В поисках прагматики // Изв. АН СССР. Серия лит. и яз. — 1981. — № 4.

Степанов Ю. С.Методьі и принципи современной лингвистики. — М., 1975.

Степанов Ю. С.Основи общего язьїкознания. — М., 1975.

СтепановЮ. С. Основи язьїкознания. — М., 1966.

СтепановЮ. С. Семиотика. — М., 1971.

Структурно-математичнідослідження української мови. — К., 1964.

Супрун А. Е.Лекции по лингвистике. — Минск, 1980.

СупрунА. Е. Лекции по теории речевой деятельности. — Минск, 1996.

Супрун А. Е.Лекции по язьїковедению. — Минск, 1978.

СупрунА. Е. Лекции по язьїкознанию. — Минск, 1971.

Сучаснаукраїнська літературна мова: Вступ. Фонетика. — К., 1969; Морфологія. — К., 1969; Синтаксис. — К., 1972; Стилістика. — К., 1973.

Тараненко А. А.Язиковая семантика в ее динамических аспектах (ос-новньїе семантические процессьі). — К., 1986.

Тараненко О. О.Полісемічний паралелізм і явище семантичної анало­гії. — К., 1980.

Тарасов Е. Ф., Школьник Л. С.Социально-символическая регуляция поведения собеседника // Национально-культурная специфика речевого поведения. — М.,1977.

Телия В. Н.Типи язикових значений. Связанное значение в язьіке. — М., 1981.

Теоретическиепроблеми социальной лингвистики. — М., 1981.

Тищенко К. М.Загальна структура лінгвістичних знань // Мовознавст­во. — 1989. — № 6.

Тищенко К. М. Лінгвістичний знак як єдність знаків мови і мовлення // Мовознавство. — 1980. — № 1.

ТкаченкоО. Б. Олександр Савич Мельничук як людина і вчений // Мо­вознавство. — 2001. — № 6.

Томсен В.История язьїковедения до конца XIX века. — М., 1938.

Томсон А. И.Общее язьїкознание. — Одесса, 1910.

Трансформативно-генеративнаяграмматика всвете современной на-учной критики. — М., 1980.

Трансформационньїйметод вструктурной лингвистике. — М., 1964.

ТрубецкойН. С. Некоторьіе соображения относительно морфонологии // Пражский лингвистический кружок. — М., 1967.

ТрубецкойН. С. Основи фонологии. — М., 1960.

Удовиченко Г. М.Загальне мовознавство: Історія лінгвістичних учень. — К., 1980.

Українськарадянська енциклопедія. — К., 1983. — Т. 10.

Универсалии и типологические исследования. — М., 1974.

Література

УспенскийБ. А. Отношение подсистем в язьіке и связанньїе с ними универсалии // Вопр. язьїкознания. — 1968. — № 6.

Уфимцева А. А.Лексическое значение. — М., 1986.

Філософськийсловник. — К., 1986.

Философскийзнциклопедический словарь. — М., 1983.

Франчук В. Ю. Олександр Опанасович Потебня. — К., 1985.

ФрумкинаР. М. Вероятностьзлементовтекста и речевоеповедение. — М., 1971.

Харрис 3.Совместная встречаемость и трансформация в язьїковой структуре // Новое в лингвистике. —1962. — Вьіп. 2.

Хауген 3.Направлення в современном язьїкознании // Новое в лин­гвистике. — М., 1960. — Вьіп. 1.

ХроленкоА. Т. Общее язьїкознание: Руководство к самост. работе над курсом. — М., 1981.

ЧагишеваВ. И. Лингвистическая география как метод исследования язьїка // Вопр. общ. язьїкознания. — Л., 1967.

ЧеремисинаМ. И. Лекции по лингвистике: Язьїк. Речь. Текст. — Ново-сибирск, 1970.

Чесноков П. В. Неогумбольдтианство // Философские основьі зарубе-жньїх направлений в язьїкознании. — М., 1977.

ШарадзенидзеТ. С. Лингвистическая теория И. А. Бодузна де Куртенз и ее место в язьїкознании XIX—XX веков. — М., 1980.

Шведова Н. Ю. Парадигматика простого предложения в современном русском язьіке//Русский язьїк. Грамматические исследования. — М.,1967.

Швейцер А. Д., Никольский Л. Б.Введение в социолингвистику. — М., 1978.

Широков О. С.Современньїе проблему сравнительно-исторического язьїковедения. — М., 1961.

ШмелевД. Н. Проблемьі семантического анализа лексики. — М., 1973.

Шовгун Н. О. Формування українського сленгу в мовленнєвій діяльно­сті малих соціальних груп: Автореф. дис.... канд. філол. наук. — К., 2000.

Штелинг Д. О.О неоднородности грамматических категорий // Вопр. язьїкознания. — 1959. — № 1.

Штерн І. Б.Вибрані топіки та лексикон сучасної лінгвістики: Енцикло­педичний словник. — К., 1998.

ШумароваН. П. Мовна компетенція киян: соціолінгвістичний аспект// Мовознавство. —1992. — № 4.

ЩербаЛ. В. Язьїковая система и речевая деятельность. — Л., 1974.

Зйнштейновскийсборник. — М., 1967.

Знциклопедическийсловарь. — М., 1985.

Язьїки мьішление. — М., 1967.

Язьїки наука конца 20 века. — М., 1995.

Якобсон Р. О.Лингвистика и позтика // Структурализм: «за» и «про-тив». — М., 1975.

Ярцева В. Н.Диахроническое изучение системьі язьїка // О соотноше-нии синхронного анализа и исторического изучения язьїков. — М., 1960.

ЯрцеваВ. Н. Теория и практика сопоставительного исследования язьї­ков // Изв. АН СССР. Серия лит. и яз. — 1986. — Т. 45. — № 6.

Аизїіп .1.Регїогтат.іУе — Сопігазгіуе // Рпііозорпу апсі Огсііпагу І_ап£иа&е. _ у_гЬапа, 1963.

Вієп/уізсії М. ЗосіаІ ОігТегепІіаІіоп от" 1_ап£иа£е Зігисіиге // І_ап£иа£е |_П Росиз Роипсіаіюп, Меіпосіз апсі Зузіетз. — Рогаїеспі, 1976.

Література

Вгсллт Р., Рогсі М. Асігезз іп Атегісап Еп£Іізп // .ІоитаІ от" АЬпогтаІ апсі ЗосіаІ РзуспоІо£у. — 1961. — V. 62. — № 2.

Вгипег .1.5. Асіз от" Меапіп^. — СатЬгісІ£е (Мазз.); 1_опсІоп, 1990.

Оапез Р. Зепіепсе Іпіопаїіоп тїот а Рипсііопаї Роіпіої уїєуу// \Л/огсІ. — 1960.—V. 16. —№1.

ЕІіаз N. ЗутЬоІ ТМеогу. — і-опсіоп: 5АРЕ РиЬІісаІіоп На*., 1992.

РіІІтоге СИ. Ною Іо Кпо\л/ ^ИеаШег Уои'ге Соттіп£ ог 6оіп£ // 0. РаисН (е<і), Еззауз оп йеіхіз. — ТйЬіп£еп: Нагг., 1983.

РіІІтоге СН.ТЇіе Сазетог Сазе // ІІпіуегзаІз іп І_іп£иі5ІісТМеогу. _ ^У., 1968.

Нутез 0. Роипсіаііопз іп Зосіоііпбиізіісз: Ап ЕІппо£гарпіс Арргоасп. — Рпііасіеірпіа, 1974.

.Іопзоп М. ТИе Восіу іп Іпе МіпсІ. — Спіса^о, 1987.

Кагсеузку 5. 8иг Іа рагаїахе еі Іа зупіахе еп гиззе // Сапіегз Р. сіє Заиззиге. — 1948. — № 7.

Кагсеузкіі 3.5иг Іа рпопоіо^іе сіє Іа їтазе // Тгауаих сій Сегсіе Ііп£иізІідие сіє Рга^ие. — 1931. — № 4.

І_аЬоу М. І_ап£иа£е іп Іпе Іппег Сіїу: Зіисііез іп Іпе ВІаск Еп£ІізИ Уегпасиїаг. — РпіІасіеІрпіа, 1972.

І_аЬоуУУ.5осіоІіп£иізІіс Раїїегпз. — РпіІасІеІрпіа, 1972.

1.акогт" С. Мотеп, Ріге апсі Оап£егоиз Тпіп^з: \Л/паІ СаІе£огіез РеуеаІ аЬоиІІИе МіпсІ. — Спіса^о, 1987.

І_ап£аскег р. а уїєуу от" 1_іп£иізІіс Зетапіісз // Рисігка-Озіуп (есі.), 1988.

1_ап£аскег Р. Сопсегі, Іта£е апсі ЗутЬоІ: Тпе Со£піііує Вазіз ої (Згаттаг. — М.У.: Моипіоп сіє (Згиуіег, 1991.

1_апбаскег Р. Роипсіаііопз ої Со£піііує Сгаттаг. — ЗІаптогсІ: 51ІР. — 1987.—УоІ. 1.

І_ап£аскег р. РоипйаІіопзотХо£піІіуеСгаттаг: ОезсгірІіуеАррІісаІіоп. — ЗІаптогсІ: ЗУР. —1991. — УоІ. 2.

І_еесп СИ. РгіпсірІез от* Ргабтаїісз. —1_. — М.У., 1983.

і_єуіпзоп 51. Ргабтаїісз. — І.. — N. У., 1983.

МіІеуузкі Т. ^2уко2пажзІ\лю. — Магзгаюа, 1972.

Розсп ЕІеопог. Нитап СаІе£огі2аІіоп // Зіисііез іп Сгозз-СиІІигаІ Рзуспо!о£у. — Ьопсіоп, 1977.

ЗсптісК \Л/. СгипсИа^еп сіег сіеиізспеп (Згаттаїік. — Вегііп, 1965.

Зперагс" Р. N. Сеогб МіІІегз Оаіа апсі Оеуоіортепі от* Меіпосіз 1"ог РергезепІіпбСобпіІіуе5ігисІиге5//ТпеМакіпбо^СобпіІІУе5сіепсе: Еззауз іп Нопог от" <Зеог£ МіІІег. — СатЬгісІ£е (Мазз.), 1988.

Зітоп Н. А., КарІап С. А. Роипсіаііопз ої Со£піііує Зсіепсе. — СатЬгісІ£е (Мазз.), 1989.

Таїту І_. Рі£иге апсі СгоипсІ іп Сотріех Зепіепсез // СгеепЬеп* еі аі. (есіз), ІІпіуегзаІз ої Нитап І.ап£иабе. _ ЗІапїогсІ: 51ІР. — 1978. — уоі. 4.

Короткий термінологічний словник

Абсолютні універсали— універсали, які не мають винятків.

Аглютинативні мови(пат.§Іиіеп — клей, а££Іиіїпо — приклеюю) — мови, вяких граматичні значення виражаються стандартними афікса­ми (приклейками), що механічно приєднуються до слова-основи.

Аглютинація(лат. а£§Іиііпаіїо — склеювання) — спосіб слово- і фор­мотворення, за якого до основи або кореня, що зберігають стабільний звуковий склад, приєднуються однозначні стандартні афікси.

Агрегатування(лат. а££ге£аіїо — приєднання) — процес утворення багатозначності слова, за якого різні слова-значення утворюються від од­нієї твірної основи за допомогою однакового або багатозначного афікса, а потім дві лексичні одиниці сприймаються як одне багатозначне слово.

Адстрат(лат. абзігаіит — нашарування) — сукупність рис мовної системи, які з'явилися внаслідок впливу однієї мови на іншу в умовах тривалого співіснування і контактів сусідніх народів.

Актанти(лат. а£о — приводжу в рух) — обов'язкові (валентні) по­ширювачі слова в реченні.

Актуалізація(лат. асіиаііз — діяльний) — реалізація потенційних властивостей мовних елементів у мовленні.

Актуальне членування речення— в комунікативному синтаксисі членування висловлення на дві частини — тему (дане, основа, відоме) і рему (нове, ядро, повідомлюване).

Актуальний синтаксис— синтаксис речення, який вивчає його ак­туальне членування. Див. Комунікативний синтаксис.

Акцентологія(лат. ассепіиз — наголос і Іб£оз — слово, вчення) — розділ мовознавства, що вивчає природу і функціонування наголосу, а також система пов'язаних із наголосом явищ мови.

Аломбрф(грец. а//оз — інший і морф) — варіант морфеми, 11 конк­ретна реалізація, зумовлена її поз^ці_єю у слові.

Алофон(грец. аііоз — інший і ріпопе — звук)—див. Варіант фонеми.