Главная | Обратная связь

Генеративна лінгвГстика —див. ГенеративГзм.

Генетичне мовознавство(грец. £епезіз — походження) — істори­чне мовознавство.

Герменевтика(грец. ґіегтепеиіікбз — пояснювальний) — теорія тлумачення рукописних і друкованих текстів.

Гіпербнім(грец. Гіурег— префікс, що означає надмірність, підви­щення, і бпута — ім'я) — слово — родова назва.

Короткий термінологічний словник

Гіпбнім(грец. Ііурб — префікс, що означає зниження; під, внизу, і бпута — ім'я) — слово — видова назва.

ГіпонімГя(грец. пурб — під, внизу і бпута — ім'я) — одне з основ­них парадигматичних відношень в лексико-семантичній системі — іє­рархічна організація її елементів, яка ґрунтується на родо-видових від­ношеннях. Синонім: квазісинонімГя.

Гіпотеза вроджених мовних структур— гіпотеза Н. Хомського, суть якої зводиться до того, що мовні структури не набуваються через до­свід, а народжуються разом із людиною й існують у кожного індивіда в потенції.

Гіпотеза лінгвальної відносності— концепція, згідно з якою стру­ктура мови визначає структуру мислення і спосіб пізнання світу. Сино­нім: гіпотеза СепГра — Убрфа.

ПпсГтеза СепГра —Убрфа —див. Гіпотеза лінгвальної відносності.

Ппотетико-дедуктйвний метод— метод, який полягає у висуненні припущення (гіпотези) і його наступній експериментальній перевірці.

Глибинна структура— у теорії трансформаційних породжувальних граматик спосіб абстрактного опису побудови речення, який дозволяє відобразити смислову близькість речень, що мають одні й ті самі лексич­ні одиниці й розрізняються лише деякими граматичними значеннями.

Глибинний синтаксис—використовуваний у теорії трансформа­ційних породжувальних граматик (генеративній лінгвістиці) спосіб абс­трактного опису семантичнрї структури речення.

Глосематика(грец. £Іоззета, род. відм. £ІоззетаІоз — слово) — лінгвістична течія структуралізму, яка трактує мову як абстрактну стру­ктуру й описує її суто формальними способами без звертання до її суб­станцій (реального змісту і звучання). Синоніми: копенгагенський стру­ктуралізм, датський структуралізм.

Глотогенез(грец. §Іоїїа — мова і §епезіз — походження) — про­цес становлення людської природної звукової мови.

Глотогоні чна теорія(грец. £/о На — мова і £олоз — народження, походження) — теорія походження і розвитку мови М. Я. Марра, згідно з якою всі мови пройшли у своєму розвитку аморфну, аморфно синтетичну, аглютинативну і флективну стадії.

Глотогонія(грец. £Іоіїа — мова і £опоз — народження) — похо­дження мови, а також розділ мовознавства, що вивчає походження і розвиток мови.

Глотохронологія(грец.£Ша — мова, спгбпоз — час і Іб£оз — сло­во, вчення) — розділ порівняльно-історичного мовознавства, який до­сліджує швидкість мовних змін і визначає на цій основі час розділення споріднених мов та ступінь близькості між ними.

Гносеологічна функція мови(грец.£позіз — пізнання і Іб£оз — сло­во, вчення) — пізнавальна функція (мова як інструмент пізнання світу). Синоніми: пізнавальна функція, когнітйвна функція.

Градуальна сема(лат. £гадаііо — поступове посилення, підвищен­ня, від £гасІиз — крок, ступінь) — сема, яка не представляє якоїсь но­вої ознаки, а лише ступінь вияву, інтенсивність тієї ж ознаки, що є і в інших близьких за значенням словах.

Градуальні опозиції фонем— протиставлення фонем за різним сту­пенем (градацією) однієї й тієї самої ознаки.

Граматика (грец. £гаттаІіке (іесппе) — мистецтво читати і писати букви, від £гатта — буква) — 1) будова мови, тобто система способів словотворення, морфологічних категорій і форм, синтаксичних катего-

Короткий термінологічний словник

рій і конструкцій; 2) розділ мовознавства, що вивчає граматичну будо­ву мови.

Граматична категорія— система протиставлених один одному ря­дів граматичних форм з однорідними значеннями.

Граматичне значення— узагальнене, абстрактне мовне значен­ня, властиве багатьом словам, словоформам, синтаксичним конструк­ціям і яке має у мові своє регулярне (стандартне) вираження.

Грамема— 1)компонент граматичної категорії, видове поняття що­до граматичної категорії як родового поняття; 2) елементарна одиниця граматичного значення.