Главная | Обратная связь

Короткий термінологічний словник

Апостеріорні мови(лат. а розіегіогі— з наступного; залежно від досвіду) — штучні мови, створені за зразком природних мов.

Апріорні мови(лат. а ргіогі— з попереднього; незалежно від до­свіду) — штучні мови, позбавлені зв'язку з природними.

Ареальна лінгвГстика(лат. агеа — площа, простір) — розділ мово­знавства, який на основі методу картографування мовних явищ вивчає їх територіальне поширення. Синоніми: лінгвогеографія, просторова лінгвГстика.

Артикуляцїйно-акустйчні прийоми— прийоми вивчення звуків у фізіологічному (артикуляція — місце і спосіб творення звуків) і фізич­ному (участь голосу і шуму, тембр, тон тощо) аспектах.

Архетйп(грец. агсЬеіуроп — прообраз) —- див. Прафбрма.

Архісема(грец. агсл/ — префікс, що означає головний, старший, і зета — знак) — сема, спільна для певного лексико-семантичного по­ля чи тематичної групи лексики.

Архіфонема(грец. агсл/ — головний, старший і фонема) — абст­рактна фонологічна одиниця, яка конструюється на основі сукупнос­ті диференційних ознак, спільних для двох фонем у позиції їх нейтра­лізації.

Асиметричний дуалГзм мовного знака— непаралельність плану вираження і плану змісту мовного знака, суть якого полягає в тому, що позначувальне прагне мати інші значення, а позначуване (значення) прагне виразитися іншими знаками.

Асиміляція(лат. аззітіїаііо — уподібнення) — артикуляційне упо­дібнення одного звука до іншого в мовленнєвому потоці в межах слова або словосполучення.

Асоціативний експеримент—психолінгвістичний експеримент, суть якого полягає в анкетуванні мовців для виявлення асоціацій (реа­кцій), які в них викликають мовні одиниці (стимули).

Аспектолбгія(лат. азресіиз — зовнішній вигляд і Іб£оз — слово, вчення) — розділ граматики, який вивчає дієслівний вид і всю сферу видових і суміжних із ними значень, що мають у мові те чи інше вира­ження.

Атомізм(грец. аіотоз — неподільний) — дослідницький підхід, за якого окреме явище мови вивчається незалежно від інших, без враху­вання його системних зв'язків у структурі мови.

Атрибут —див. Означення.

Афазія(грец. арЬазіа — оніміння) — повна або часткова втрата здатності говорити або розуміти мову внаслідок ураження мовних центрів.

Афікс(лат. аШхиз — прикріплений) — службова морфема, приєд­нана до кореня, яка виражає граматичне і словотвірне значення.

Афіксація — спосіб словотворення за допомогою афіксів.

БагатомГрні опозиції фонем— опозиції, в яких спільні ознаки двох фонем повторюються в третій фонемі.

Безеквівалентна лексика— слова певної мови, що позначають специфічні явища культури і не мають однослівного перекладу на іншу мову.

Білатеральнатеорія знака— теорія, згідно з якою знак є двосто­ронньою одиницею, що має план вираження і план змісту.

Білінгвізм(лат. Ьі, від Ь/'з — двічі і Гт£иа — мова) — практика інди­відуального або колективного використання двох мов у межах однієї державної чи соціальної спільноти у відповідних комунікативних сферах.