Главная | Обратная связь

Особливості ПЗФ Харківської області.

Площа області — 31,4 тис. км²(3140000 га)

Природно-заповідний фонд Харківської області включає:

· 220 територій і об'єктів загальною площею 52943,9 га, що становить 1,69 % від усієї площі Харківщини (зокрема, один національний парк «Гомільшанські ліси», 4 ландшафтних парки, 157 заказників місцевого значення й 11 загальнодержавного);

Серед територій та об'єктів ПЗФ переважають заказники — 70% (ландшафтні, гідрологічні, лісові, ботанічні, загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, загальногеологічні).

Бір	Заповідне урочище			Балаклійський
Божкове	Заповідне урочище			Великобурлуцький
Ботанічний сад ХНУ ім. В. Н. Каразіна	Ботанічний сад загальнодержавного значення	41,9	1804, в фонді з 1998	м. Харків
Бурлуцький	Заказник загальнозоологічний загальнодержавного значення			Великобурлуцький
Великобурлуцький степ	Регіональний ландшафтний парк	2042,6		Великобурлуцький
Вільхова балка[6]	Регіональний ландшафтний парк	465,5		Дергачівський
Вовчанський	Заказник ботанічний загальнодержавного значення			Вовчанський
Гомільшанські ліси	Національний природний парк	14314,8		Зміївський, Первомайський
Дворічанський[7]	Національний природний парк	3131,2		Дворічанський
Дендрологічний парк Харківського національного аграрного університету ім. В.В.Докучаєва	Дендрологічний парк загальнодержавного значення	22,8	1972, в фонді з 1991	харківський

 

БІЛЕТ № 5

4. Які документи впливають на формування внутрішньої структури об’єктів ПЗФ.

Закон України «Про ПЗФ Украхни» - основний закон, що регламентує внутрішню структуру ПЗФ. Внутрішня структура кожного об’єкту ПЗФ розробляється при виконанні проекту організації його території:

1. Розробляється проект створення об’єкту (1 документ)

2. Проект по встановленню меж (2 документ)

3. Проект по організації території (3 документ)

Земельний кодексрегулює правові відносини щодо володіння та користування ділянками землі, на яких розташовані об’єкти ПЗФ.

Водний кодекс регулює питання використання земель водного фонду і земель, які входять до водоохоронних смуг.

 

1.Закон України «Про ПЗФ України» ( відповідно до функцій заповідних об’єктів, передбачених в цьому законі, передбачена територіальна організація об’єктів та режим внутрішнього природокористування. Території, що входять до ПЗФ можуть використовуватися в таких напрямках: природоохоронний, науково-дослідний, оздоровчий, освітньо-виховний, для потреб моніторингу НПС).

2.Природокористування та територію об’єктів ПЗФ визначають також положення «Про прир. біосф. заповідник», «Про НПП», «Про РЛП», «Про заказники», «Про ботан. сади», «Про ботанічні сади», «Про дендропарки», «Про зоопарки».

Законом передбачено функціональне зонування об’єктів ПЗФ:

· Заповідна зона (є в БЗ, ПЗ, НПП та РЛП) Заборонено: будь-які види природокористування, що можуть завдати шкоди біотичним компонентам та природним комплексам. Дозволено: проводити науково-дослідні роботи, моніторинги, спостереження.

· Зона регульованої рекреації ( Є в НПП та в РЛП) Дозволена науково-дослідна діяльність, моніторингові спостереження, нетривалий відпочинок, встановлення наметів, приготування їжі, заготівля дров, випас худоби, викошення сіна. У зоні можуть бути: альтанки, навіси, майданчики під вогник, біотуалети, місця для збору сміття, стежки, майданчики для наметів та транспорту, шлагбаум.

· Зона стаціонарної рекреації (НПП, РЛП) Невеликі за площею, краще розташовувати в місцях, де існують рекреаційні об’єкти. (Бузькі пороги – санаторій.)

· Господарьска зона ( НПП, РЛП) Заборонені будь-які види діяльності, негативний вплив на ттериторію, використання хімікатів в СГ, добрив, розорювання схилів, зрошення, викиди в атмосферу, стоки до водойм тощо. В межах зони можуть бути населені пункти, СГ угіддя, тваринницькі комплекси.

Внутрішня стр-ра заповідних об’єктів проектується на основі документів «Про ПЗФ», постанова кабінету міністрів «Про затвердження порядку становлення меж території ПЗФ», указ Президента України « Про невідкладні заходи щодо забезпечення додержання законодавства у межах території та об’єктів ПЗФ України» (1998 р.), наказ міністерства про затвердження положень «Про проекти організації територій, установ ПЗФ України» (2005), положення «Про проект організації» (БЗ, ПЗ, НПП, РЛП)

 

5. Регіональний ландшафтний парк “Тилігульський”.

Регіональний ландшафтний парк "Тилігульський" створено рішенням Миколаївської обласної ради у 1995 році. Територія заповідного об'єкту включає узбережжя та прилеглі акваторії Тилігульського лиману в межах Березанського району Миколаївської області загальною площею 8900 гектар. До його складу також увійшов орнітологічний заказник місцевого значення "Пониззя Тилігульського лиману". Як унікальний природний комплекс Тилігульський лиман включено до переліку водно-болотних угідь, що мають міжнародне значення, головним чином, як середовище існування водоплавних птахів. Тилігул - місце масового гніздування та концентрації птахів під час сезонних міграцій, в районі якого можна зустріти близько 270 видів пернатих. На піщаних островах та косах з невисокою трав'янистою рослинністю тут часто гніздяться крячки річковий, рябодзьобий і малий, коловодник звичайний, чоботар, кулик-довгоніг, пісочники морський та малий, рідше кулик-сорока і дерихвіст лучний. Серед заростей очерету, переважно у верхній частині лиману, виводять потомство лиска, крижень, гуска сіра, лебідь-шипун, різні види чапель, косар та коровайка. У норах та берегових обривах влаштовують свої гнізда красені галагази та екзотичні сиворакші. Заповідні угіддя підтримують існування багатьох рідкісних представників орнітофауни, що занесені до Червоної книги України і Європейського червоного списку: пелікана рожевого, баклана малого, чаплі жовтої, косаря, коpовайки, лелеки чоpного, казаpки чеpвоноволої, чеpні білоокої, гоголя, скопи, луня польового, канюка степового, підорлика малого, орлана-білохвоста, балабана, сапсана, жуpавля сіpого, лежня, пісочника морського, кулика-довгонога та кулика-сороки, кульонів великого і сеpеднього, мартина каспійського та інших. Всього понад 40 видів. Серед інших тварин, що перебувають під охороною держави, тут мешкають дибка степова, красотіл пахучий, сколія-гігант, мелітурга булавовуса, ксилокопа звичайна, джміль червонуватий, махаон, поліксена, полози жовточеревий та сарматський, мишівка степова, хом’ячок сірий, горностай, тхір степовий тощо. велика кількість рідкісних і зникаючих видів, занесених до Червоної книги України та Європейського червоного списку: астрагал одеський, горицвіти весняний та волзький, дрік скіфський, зозулинець болотний, ковили волосиста, Лессінга, найкрасивіша, українська і шорстка, морковниця прибережна, оставник одеський, підсніжник Ельвеза, пізньоцвіт анкарський, пирій ковилолистий, пустельниця головчаста, сон лучний, тюльпани бузький та Шренка.

Серед рослин, які потребують регіональної охорони - льонок великохвостий, півники солелюбні, ломиніс цілолистий, яблуня рання, белевалія сарматська, чебрець молдавський, валеріана пагононосна, тринія багатостеблова та інші

На території парку зростає багато західнопричорноморських і причорноморських ендемічних видів: астрагали блідий та бузький, пустельниця жорстка, льонок Біберштейна, китятки молдавські, льон лінійнолистий, глід Попова, мінуарція бузька, юринея короткоголова, волошка Маршалла, залізняк гібридний, пижмо одеське. Вони представляють унікальний вапняковий субкомплекс Одеського флористичного району.

 

6. Особливості ПЗФ Чернігівської області.

Природно-заповідний фонд (далі - ПЗФ) Чернігівської області нараховує 655 територій та об’єктів. Загальна площа територій та об’єктів ПЗФ займає понад 252 тис. га., що становить 7,6 % від площі області.

Найбільш відомими об’єктами є Ічнянський НПП, Тростянець (дендрологічний парк), Менський зоопарк.

Ічнянський НПП. Розташування: Чернігівська область, Ічнянський район. Ічнянський національний природний парк створено за Указом Президента України від 21 квітня 2004 року № 464. Загальна площа парку становить 9665,8 га, у тому числі 4686,1 га земель, що надані парку в постійне користування, та 4979,7 га земель, включених до його складу без вилучення у землекористувачів (дендрологічний парк загальнодержавного значення «Тростянець» — 204,7 га та Прилуцьке державне лісогосподарське підприємство 4775,0 га). Дендропарк «Тростянець» — один із найбільших за площею та кількістю порід дендрологічних центрів України, база для наукової роботи з паркознавства, дендрології, насінництва. На його території представлені близько 1700 деревних та чагарникових порід та їхніх різновидів, 250 сортів декоративних квіткових рослин. При цьому за чисельністю садово-декоративних форм хвойних дерев, яких тут більше 100, парк займає перше місце в Україні. На території дендропарку розташовано діючий дитячий ендокринологічний санаторій «Тростянець». Рослинний покрив на 60% складають лісові комплекси, що фрагментарно поширені по всій території парку і займають близько 16% його загальної площі. За складом порід переважають дубово-соснові, дубові та грабово-дубові ліси. На території парку має місце біологічний феномен співдомінування дуба, граба, клена та липи. Така комбінація порід в інших регіонах України не трапляється. Рідкісною асоціацією дубово-грабових лісів є дубово-грабовий ліс барвінковий.

Велике наукове значення мають види, занесені до Червоної книги України: пальчатокорінники м'ясочервоний та травневий, коручка морозникоподібна, лілія лісова, плаун річний тощо, а також регіонально-рідкісні види. Великої уваги заслуговують види лікарських рослин, що зростають на території парку.

 

БІЛЕТ № 6