 |
|
Класифікація виділень у дівчаток (Макаренко, 1973р.)
І.Запальної етіології.
1.Бактеріальні
а) визвані патогенними мікроорганізмами
б) визвані умовно патогенними мікроорганізмами
2.Глистні
3.Протозойні
4.Мікотичні
5.Вірусні
ІІ. Незапальної етіології
1.Виділлення періоду новонародження.
2.Патологічна гіперексудація і гіперсекреція.
Згідно клінічного перебігу, тривалості вульвовагініти підрозділяють на гострі, підгострі і хронічні. До гострих відносяться захворювання тривалістю до 1місяця, підгострі- до 3 місяців, хронічні- більше 3 місяців. Вульвовагініти, визвані умовно-патогенними організмами пов’язані з загально-соматичним статусом дівчаток, а не є локальне захворювання. Досконало зібраний анамнез, огляд статевих органів і вивчення характеру виділень дають змогу своєчасно діагностувати захворювання. В деяких випадках виникає необхідність хвору консультувати у педіатра, отоларинголога, психіатра, невропатолога, ендокринолога і інших. Проводять лабораторне обстеження. Вагінальне обстеження дівчаток не використовується, а проводять прямокишково абдомінальне обстеження. Якщо бактеріологічне та бактеріоскопічне дослідження не дали відповіді ,використовують методи провокації.
Лікування вульвовагінітів, визваних умовно-патогенною флорою, повинно бути патогенетичним і індивідуальним, комплексним. При тривалій сенсибілізації поряд з загально укріплюючою терапією проводять десенсибілізуючу. Проводиться місцева терапія. При необхідності- антибактеріальна терапія протягом 7-8 днів. При вульвовагінітах вірусної етіології – лейкоцитарний інтерферон, УФО. Бісептол-120 дітям до 5років призначають по 1табл. два рази на добу, старше 5років-бісептол-240 по 1табл. 2рази на добу. При запальному процесі рекомендують алое, гама-глобулін, електрофорез. При лікуванні рецидивуючих запальних процесів - естрогени. Мікотичний вульвовагініт (молочниця): всім хворим назначають курс лікування ністатином протягом 10 днів. Добова доза складає 400тис ОД до 1 року, до 3 років –800тис, старше 3 років-1-1,5млн ОД, більше 10 років-3млн ОД, після 15 років-6млн ОД.
Місцева терапія. Спринцювання через катетер 2-3% розчином соди,20% розчином борогліцерину, 4% розчину метиленової синьки, леворином, щоденно протягом 10-15 днів. Змащування слизової оболонки ністатиновою, або левориновою, декаміновою маззю.
Трихомонадний вульвовагініт. Місцева терапія: промивання піхви настоєм ромашки, шалфею, розчином калію перманганату, борної кислоти. Призначають флагіл, фазижін, нітрамідазин, тінідазол, тіберал, корнідазол, метранідазол, тріхопол. Несвоєчасно діагностований вульвовагініт переходить в хронічну форму, призводить до зрощення малих і великих соромливих губ, утворюються рубцеві зміни; з’являються поліпи, кандиломи, на фоні яких розвиваються злоякісні пухлини. Профілактика вульвовагінітів складається з : оздоровлення організму, санітарно-гігієнічні міроприємства, лікування ентеробіозу, своєчасна санація носової частини глотки і дихальних шляхів. Запалення внутрішніх статевих органів. Вибір методів лікування залежить від збудника, і складається з загально прийнятих підходів як і у дорослих жінок.