Главная | Обратная связь

Порушення травлення в ротовій порожнині.

Причинами порушення травлення в ротовій порожнині є:

Карієс зубів, 2) парадонтит, 3) порушення слиновиділення, 4) порушення жування

Карієс зубів – це патологічний процес, який характеризується демінералізацією і руйнуванням твердих тканин зуба (емалі і дентину) з прогресуючим утворенням дефекту у вигляді порожнин.

Поширенність карієсу складає 80-90%, а в деяких місцях земної кулі – 100%.

Е т і о л о г і я: 1) Ацидогенна мікрофлора – найбільше значення у пошкодженні зубів мають деякі штами стрептококів і лактобактерій.

2) Надлишкове використання харчових продуктів, які легко ферментуються у ротовій порожнині бактеріями. До них належать, в першу чергу, вуглеводи (сахароза, глюкоза, фруктоза). До речі, для експерименту запропоновані каріесогенні діети (до 65% сахарози), які викликають карієс у щурів, хом’ячків, мишей).

Недостатність вмісту в раціоні деяких речовин, зокрема, вітамінів групи В, кальцію, фосфору, мікроелементів (фтору, стронцію, молібдену).

Генетичні фактори (пов’язані із закладкою і розвитком зубів).

Зменшення захисних і трофічних функцій слини.

Загальні порушення в організмі фосфорно-кальцієвого обміну (гіпокальціємія, гіпофосфатемія).

П а т о г е н е з карієсу. Починається карієс із утворення зубного нальоту (зубної бляшки), яка складається із компонентів їжі, мікроорганізмів і продуктів їх життєдіяльності. Мікроорганізми виділяють цілий ряд карієсогенних факторів:

Органічні кислоти (молочна, піровиноградна), які розчиняють оксиапатити (мінеральні речовини) емалі і дентину, в результаті чого розвивається їх демінералізація.

2) речовини-хелатори (пептиди, амінокислоти), які утворюють сполуки із Са⁺⁺ і виводять їх із складу оксиапатитів, викликаючи знову ж таки демінералізацію зубів.

Протеолітичні ферменти – діють на білкові компоненти зуба, розчепляють їх, викликаючи руйнування емалевих призм, матриксу емалі і дентину.

В результаті всіх цих процесів відбувається пошкодження зуба і утворення у ньому порожнин. Пізніше карієс ускладнюється запаленням пульпи зуба – пульпітом.

Вперше увагу на роль мікроорганізмів у виникненні карієсу звернув Міллер (1890), сформулювавши хіміко-паразитарну теорію. Саме він запропонував зубну щітку і різні розчини (зараз пасти) для чищення зубів і підтримання гігієни порожнини рота. Існують і інші теорії виникнення карієсу: фізико-хімічна Ентіна (1939) (в основу каріозного процесу поклав зміни фізико-хімічних властивостей твердих тканин зуба), теорія Шарпенак (1958) (надмірне вживання вуглеводів вимагає великої кількості віт. В₁, виникає гіпо- або авітаміноз В₁, що писилює гліколіз з утворенням молочної, піровиноградної кислот, які мають пошкоджуючий вплив на тведі тканини зуба), нейротрофічна теорія Лукомського (1955) (порушення інервації зубів), зміни складу слини (порушення її трофічних, бактеріоцидних, буферних властивостей), концепція Рибакова (на кожному етапі розвитку, починаючи від закладки зубів, діють свої ендогенні і екзогенні фактори).