 |
|
На сьогоднішній день існує понад 140 теорій виникнення карієсу зубів.
Парадонтит.
Дистрофічно-запальне пошкодження пародонта (білязубних тканин: ясна, яснева борозна навколо зуба, альвеолярний відросток із луночкою, окістя, періодонт – щільна волокниста тканина, яка забезпечує зубо-альвелярне з’єднання). Без відповідного лікування приводить до випадіння зубів.
Стан пародонта і зубів – індикатор здоров’я. Є парадонтит – треба шукати якихось захворювань організму.
Е т і о л о г і я пародонтиту:
Місцеві фактори: а) гінгівопатогенна мікрофлора ротової порожнини б) аномалії прикусу, в) збільшення навантажень на жувальний апарат, коли оклюзійні сили перевершують фізіологічні можливості пародонта, г) зміна складу і кількості слини, д) порушення «герметизму» міжзубних проміжків в наслідок травми чи запалення ясневого сосочка, його атрофії чи розростання, що підвищує ризик розвитку патологічного процесу в зоні цих проміжків.
Загальні фактори: а) аліментарні порушення (неповноцінне харчування, дефіцит вітамінів, особливо С, Р і Е), б) нейрогенні фактори (емоційні перенапруження, які викликають стрес, порушення трофічної функції нервової системи), в) ендокринні розлади (гіпогонадизм, гіпотиреоз, цукровий діабет, гіперпаратиреоз), г) розлади метаболізму (особливо, при атеросклерозі).
Загальні фактори значно зменшують резистентність пародонта.
П а т о г е н е з парадонтиту. Зубний наліт, багатий на мікроорганізми, поширюються на зубо-ясневу борозну, викликає значне її розширення (утворюється яснева кишення), руйнується епітелій цієї ділянки, в результаті втрачаються його бар’єрні функції. Виникає запалення, в процесі якого відбувається фагоцитоз м/о нейтрофільними лейкоцитами з виділенням медіаторів запалення. Через пошкоджений бар’єр м/о, їх токсини і лейкоцити проникають у альвеолярну луночку, де запалення розгоряється і продовжуються процеси фагоцитозу із виділенням ферментів колагенази і еластази, які руйнують колагенові і еластичні волокна періодонта. Крім того, колагеназа має агресивний вплив на окістя і кіткову тканину альвеолярного відростка, а медіатори запалення активують остеобласти. В результаті відбувається руйнування окістя та резорбція кісткової тканини з оголенням корення зуба. Такі процеси, як правило, носять генералізований характер і ведуть до розхитування та випадіння зубів.
Порушення слиновиділення.
В нормальних умовах за 1 хв. виділяється 0,5 мл слини (за добу 1-2 літри). Розрізняють: а) гіперсалівацію (збільшення секреції і виділення слини) і б) гіпосалівацію (зменшення секреції і виділення слини).
А) Гіперсалівація.
Обумовлена слідуючими факторами: а) рефлекторними механізмами (збудження рецепторів порожнини рота, стравоходу, шлунка при гінгівітах, стоматитах, парадонтитах, езофагітах, гастритах), б) збудженням центу слинновиділення у довгастому мозку (при бульбарних паралічах), в) подразненням парасимпатичних нервів (гілки лицевого і язикогорлового нервів), які інервують слинні залози, г) дією М-холіноміметиків, які активують М-холінорецептори (прозерін), д) токсикоз вагітності.