Главная | Обратная связь

Структура і порядок формування органів місцевого самоврядування

Органи місцевого самоврядування складаються з виборних муніципальних рад (або зборів) і виконавчого апарату.

Порядок виборів у муніципальні ради регулюється спеціаль­ними виборчими законами, у федеративних державах їхнє ви­дання, як правило, належить до відання законодавчих органів суб'єктів федерації.

У більшості демократичних країн вибори в органи місцево­го самоврядування здійснюються на основі загального, рівно­го й прямого виборчого права при таємному голосуванні.

Пасивне виборче право зазвичай встановлюється в рамках 18— 25 років. Одночасно встановлюється й ціла низка цензових вимог — ценз осілості, несумісність заняття інших постів на державній службі або у виборних органах, у суді тощо.

Наприклад, у ряді країн Латинської Америки для того, щоб бути обраним алькальдом (мером) або радником міністерства, за законом про муніципалітети необхідно володіти виборчим правом, бути народженим у відповідному муніципалітеті або проживати там не менше двох років, що передують виборам, бути внесеним у виборчий реєстр громадян або у виборчий реєстр для іноземців, не бути засудженим кримінальним судом. Необхідно відзначити таку особливість: низка зарубіжних країн надають право участі у виборах органів місцевого само­врядування іноземцям, що постійно проживають на території даного муніципалітету (Перу).

Порядок висування кандидатів у виборні органи місцевого самоврядування, формування виборчих округів і визначення результатів голосування в різних країнах і навіть у межах однієї країни, наприклад у США, відрізняються більшою роз­маїтістю.

Поширеним способом висування кандидатів є подання пе­тиції, підписаної певною кількістю виборців, на підтримку кандидата на посаду члена муніципальної ради. Кандидати в муніципальні органи можуть балотуватися за партійними спис­ками, спираючись на підтримку певної політичної партії, або виступати як незалежні кандидати.

Є три види виборчих округів з виборів у муніципальні ради: одномандатні, багатомандатні й, нарешті, територія муніципа­літету може становити один багатомандатний виборчий округ. Для визначення результатів голосування використовують­ся як пропорційна, так і мажоритарна виборчі системи.

Мажоритарна система може допускати й проведення виборів у два тури. На виборах у муніципальні органи заборонене вве­дення імперативного мандата. Депутати муніципальних орга­нів не зв'язані жодними наказами виборців і не повинні перед ними звітувати, однак у низці країн передбачений порядок до­строкового відкликання депутатів місцевих представницьких органів за допомогою голосування виборців

Муніципальні ради обираються на різні строки. У США, наприклад, органи місцевого самоврядування залежно від рівня обираються на 2—4 роки, у Великобританії — на 4 роки, причому склад муніципалітетів може оновлюватись як част­ково, так і повністю.

Чисельний склад органів місцевого самоврядування також різний. Так, у США в муніципальні ради обираються від 5 до 22 осіб, у комуни Франції — від 9 до 69, у Японії — від 12 до 100.

Особи, обрані до складу муніципальних рад, працюють без­коштовно (ФРН), або одержують щорічні виплати чи плату за відвідування засідань ради (передбачені в Японії, США, Вели­кобританії). У Франції муніципальна рада може (але не зобо­в'язана) установлювати своїм членам певну плату.

Виборні муніципальні ради юридично очолюють муніци­пальний апарат управління, що здійснює оперативну роботу з керівництва всією діяльністю муніципалітету.

До їхнього відання належать:

Ø прийняття місцевого бюджету;

Ø видання нормативних рішень із питань, віднесених до їхньої компетенції;

Ø установлення місцевих податків, вирішення питань про одержання позик і їх витрачання;

Ø питання про використання муніципальної власності;

Ø у більшості країн —• формування керівних виконавчих органів муніципалітету й контроль за ними;

Ø призначення місцевих референдумів і т. ін.

Найчастіше функції муніципальних рад присвоюють вико­навчі органи. Наприклад, у ФРН ради правочинні делегувати свої повноваження виконавчим органам.

За структурою органи місцевого самоврядування, як пра­вило, однопалатні. Двопалатна побудова цих органів трап­ляється вкрай рідко (муніципальна рада Нью-Йорка).

Основною формою роботи муніципальних рад є засідання в сесійному порядку, проведення яких регулюється місцевим законодавством.

У Франції і Японії муніципалітети збираються на чергові сесії 4 рази на рік, у Франції сесія, присвячена прийняттю бю­джету, триває 6 тижнів, інші — до ЗО днів, у Японії тривалість сесії не більше тижня.

Ініціатива скликання позачергових засідань муніципальних рад, як правило, належить мерові, а в країнах, де нагляд за муніципалітетами здійснюють агенти центрального уряду, — префектам, губернаторам та ін.

Засідання рад зазвичай мають відкритий характер, але му­ніципалітет може ухвалити рішення про проведення закрито­го засідання.

За загальним правилом муніципальні ради утворюють різні комісії або комітети — постійні й тимчасові. В обов'язковому порядку утворюються комітети з питань освіти, соціальних справ і фінансів, які мають головним чином дорадчий або підго-товчо-дорадчий характер. Однак у США муніципальні ради можуть і не мати комісій.

Важливу роль у муніципальному управлінні відіграє вико­навчий апарат. Він складається з адміністративних органів за­гальної компетенції (колегіальні виконавчі органи, мери, ке­руючі) і органів галузевої та спеціальної компетенції (депар­таменти, комітети, бюро, інспектури і т. ін.).

Адміністративні органи загальної компетенції займають ке­рівне становище стосовно інших ланок виконавчого апарату. Особливо великий вплив у справах місцевого самоврядування мають мери. Нерідко вони одноосібно вирішують питання най­мання й звільнення муніципальних службовців, користують­ся правом накладати вето на рішення муніципальних рад, мають повноваження у фінансово-економічній сфері. Так, на­прикінці бюджетного року мер повинен подати звіт представ­ницькому органу про виконання щорічного бюджету, оскіль­ки він відповідає за надходження доходів, а також за витра­чання бюджетних засобів. Основні повноваження мера закріп­лено в законах про муніципалітети.

Обсяг повноважень мера нерідко ставить його над муніци­пальною радою. У певних країнах, наприклад, у Франції, ФРН, Японії, мери офіційно розглядаються не тільки як вищі поса­дові особи муніципальних органів, а і як представники цент­рального уряду, відповідальні за виконання доручених їм дер­жавних справ.

В органах місцевого самоврядування низки закордонних країн обираються або призначаються спеціальні категорії по­садових осіб зі своєю чітко визначеною компетенцією.

Так, в американських графствах, наприклад, є велика кіль­кість виборних посадових осіб, таких як скарбник, асесор, реєс­тратор, клерк, прокурор, шериф та ін., повноваження, яких визначаються законодавством штату. Скарбник організує зби­рання податків, зберігання коштів графства, асесор займаєть­ся виявленням і оцінкою всіх видів власності, що підлягають оподаткуванню, реєстратор реєструє купівлю, продаж, поділ, заставу та інші дії стосовно майна, клерк відповідає за належ­не збереження й оформлення документів графства тощо.

Невід'ємною частиною структур органів місцевого самовря­дування є різні відділи й організації, що акумулюють у собі різні сфери діяльності. Найпоширеніші — відділи охорони здо­ров'я, поліції, фінансів, пожежної охорони, комунальних по­слуг, соціальних служб, суспільних робіт, робочої сили, транс­порту і т. ін. Наприклад, питаннями працевлаштування й зай­нятості населення відають відділ робочої сили й відділ суспіль­них робіт і т. ін.

Однак варто зазначити, що структура виконавчого апарату місцевих органів влади характеризується значною розмаїтістю.