 |
|
Основні наукові теорії (концепції) походження місцевого самоврядування.
Тема 3. Основні теорії і моделі місцевого самоврядування
Основні наукові теорії (концепції) походження місцевого самоврядування.
Наука про місцеве самоврядування веде свій початок від спроби розв'язати проблему: чи має громада окрему, відмінну від держави, владу, чи є вона незалежною від держави або міцно включена в державний організм і виконує функції органу держави.
Відсутність єдиного теоретичного підходу до його природи зумовлює суперечливу систему організації місцевої влади. Думка про організацію влади в громадах, її співвідношення з владою держави розвивалася ще у середньовічній Європі.
Більшість авторів виділяють наступні теорії щодо побудови місцевого самоврядування:
І- Громадська (громадівська) теорія складається із вчень -
1. - про Теорію вільної громади (Туре, Токвіль, Гербер, Аренс), та
2. – про Господарську теорію (Р.Моль, О. Васильчиков, В.Лешков); а акож
3. - органічної теорії (Г. Спенсер, П. Жлієнфельд, Г. Аренс. Р. Ворс, Й. Блюнчлі 0 яка вважається переходною від громадських теорій до державницьких теорій походження місцевого масо врядування.
ІІ- Державна теоріяскладається із –
1. – Політичної теорії(Р.Гнейст);
2. - Соціально-класової теорії(Л. Веліхов, П. Стучка, М. Рей-снер);
3. – Юридичної теорії(Л.Штейн);
4.
ІІІ – Сучасні теоріїскладаються із
1.- Теорія дуалізму муніципального управління
2.– Федеральна теорія (Й. Альтузіус)
3.– Теорія соціального обслуговування.
З XVIII ст. у Франції проблемами місцевого самоврядування займалися фізіократи, які приватну свободу людини вважали необхідною передумовою для розвитку самоврядування. Один з їх попередників Р.-Л. д'Аргенсон виступав за скасування станових привілеїв, щоб система міського самоврядування будувалася на виборній основі під наглядом інтенданта, призначеного королем.
На думку Ю. Панейка, д'Аргенсон вимагав визнати громади як "демократії" або публічно-правні корпорації, повернути їм свободу, насамперед, право вільного вибору громадських органів і право збирати податки28.
У "Проекті муніципалітетів "(1775 р.) Д. де Немур запропонував систему муніципалітетів, які стояли б один над одним (комуна-округ-провінція) на чолі з державою. Тобто самоврядування повинно здійснюватися широким "класом" дрібних власників через виборні народні магістрати. Така громада відрізнялась від релігійної протестантської громади ХУІ-ХУІІ ст., адже в її основу закладено принцип основних громадянських прав.
На становлення теорій місцевого самоврядування впливали представники утопічного соціалізму (Т. Мор, Т. Кампанелла, Ш. Фур'є, Р. Оуен, О. Сен-Симон, Ж.-Ж. Руссо). Ш. Фур'є пов'язував соціальний прогрес з часом, коли основу суспільства складатимуть асоціації ("фаланги") - автономні соціальні утворення. Центральна влада не має права втручатися у внутрішнє життя, опікувати їх тощо. Будуючи модель "нового морального світу", Р. Оуен вважав первинною одиницею майбутнього ладу самодостатню комуну, "селище спільності"29. Він розробив конституцію таких спільностей, за якою комуни повинні функціонувати на основі колективної праці, громадської власності, рівності прав та обов'язків своїх членів. Загалом органи самоврядування вже не вважались виключно органами держави, а й громад, відокремлених від останньої.
Значного поширення набули погляди Т. Джеферсона на самоврядування громад як ідеальну форму державності ("республіки в мініатюрі"). За його концепцією, муніципалітети є четвертою владою, що контролюється законом І судом, не підпорядкована урядові, його органам на місцях. Згодом французький дослідник Туре виділив основні проблеми місцевого самоврядування: власні громадські справи та справи державні, делеговані органам самоврядування.
Дж. С. Міль розглядав місцеву владу як виховний інструмент, що спонукає людей, крім своїх інтересів, визнавати справедливі вимоги Інших людей. Лише коли індивіди беруть участь в управлінні, то вони розуміють його результати, а через специфічні спільні інтереси кожної місцевості, у кожному виборчому окрузі, місті має існувати власний парламент, що вирішує локальні справи.