Главная | Обратная связь

ФПП – функціональний податковий потенціал.

Податковий потенціал може використовуватися при обгрунтуванні різних концептуальних підходів до істоти податкових реформ, а її величина може служити основою в розрахунку об'єму податкових доходів бюджету, які прогнозуються. Ці дані мають визначальне значення при формуванні бюджетів всіх рівнів, оцінці бюджетного дефіциту, рівня інфляції, індексів цін і інших ринкових індикаторів.

Елементи функціонального податкового потенціалу розділяють на внутрішні (ендогенні) і зовнішні (екзогенні). Основними при виборі направлень реструктуризації податкової системи є ті, які визначають економічний потенціал (виручка від реалізації сукупного товарного продукту суб'єктів господарювання в державному, недержавному і змішаному секторі господарства; реальна заробітна плата, що виплачується у всіх секторах економіки; приріст капіталу відповідних економічних суб'єктів за рахунок обороту їх засобів на фінансовому ринку).

Резерви зростання податкового потенціалу (стратегічного і функціонального) можливо виявити за допомогою макроекономічних індикаторів груп «А» і «Б» і основних показників власне податкових процесів.

Чинники системи «А» визначаються достатком економічної сфери, рухом в ній чинників економічного зростання (рис. 1).

Аналіз названих показників дає уявлення про спільний достаток податкової середи.

Чинники системи «Б» формуються під впливом елементів політичної структури влади і управління.

Залежно від ступеня впливу на структуруСПП чинників «А» і «Б» визначаються пріоритети стратегії оподаткування. Залежно від них у свою чергу здійснюється вибір принципів побудови податкової системи держави для t-го періоду часу.

З позицій економічної логіки і доцільності складу і структури елементів оподаткування стратегічний податковий потенціал опосередковано є оптимальним податковим навантаженням. Формування стратегії податкового потенціалу, тобто стратегії загальнонаціональних витрат і стимулів до самовідтворювання бізнесу і домогосподарств, повинне відбуватися з врахуванням здібності налогообязанных осіб (юридичних і фізичних) до самозабезпечення.

При розробці направлення структуризації стратегічного податкового потенціалу необхідно враховувати, що можливості введення нових або видозмінених елементів податкової системи залежать від того, наскільки держава буде в змозі їх реалізувати. Тому комплекс елементів податкової системи, що знов вводяться або видозмінених, повинен відповідати накопиченому стратегічному податковому потенціалу. Отже, першим кроком в розробці принципів формування СПП є аналіз існуючого податкового потенціалу з точки зору визначення його сильних і слабких сторін. Проте очевидно, що така прив'язка до накопиченого СПП обмежує можливості стратегічних дій. Частенько перспективні нововведення в реформуванні СПП відшукати надзвичайно важко, тим більше з використанням придбаного досвіду. Часто такий досвід і орієнтація на традиційні моделі податкової системи при реформуванні СПП заважають переходу до нововведень.

Функціонування стратегічного податкового потенціалу з рядом його особливостей: стохастичністю поведінки; життєвим циклом; здібностями змінювати структуру, адаптуватися до умов, що змінюються, формувати внутрісистемні цілі і ін. мають системний характер. Про це свідчить те, що країни, що знаходяться на різних стадіях розвитку економіки і, відповідно, податкової системи, мають різні пріоритети відносно її елементів, типів і ставок вживаних податків. У країнах із сталою економікою в результаті протікання життєвих циклів податкових систем сталася орієнтація на деякі найбільш крупні податки засобів, що за об'ємом стягалися, такі як прибутковий податок з громадян, податок на соціальне страхування і ін. хоча діапазон ставок цих податків в різних країнах також досить великий. Наприклад, ставка прибуткового податку з громадян має розмір від 11,3% (Франція) до 53% (Німеччина), ставка податку на соціальне страхування – від 25% (Японія, Швеція, Канада) до 42% (Франція) [79]. Системи оподаткування в різних країнах мають свої особливості, витікаючі з накопиченого досвіду і адаптації до дії чинників зовнішньої і внутрішньої середи на їх стратегічний податковий потенціал.

Дослідження податкового потенціалу як важливою складовою фінансового потенціалу знаходить віддзеркалення в роботах українських учених [39, 106] при вирішенні практичних завдань за оцінкою потенціалу України і регіонів. Так, С. Каламбет пропонує методику визначення коефіцієнта податкового потенціалу. У спільному вигляді коефіцієнт описується функцією від прибутку П, що направляється на інвестиції Пі, заробітної плати ЗП, життєво необхідної заробітної плати Зпн, відсотка В, ренти Р, постійного капіталу ПК і змінного капіталу ЗК.

K _п = ´ 100% . (7.7)

Зіставленням значень коефіцієнта податкового потенціалу України, обчислених на підставі статистичних даних в динаміці за тривалий період часу, з іншими фінансовими показниками, можна визначити як розподіл податкового тиску на суб'єктів господарської діяльності і громадян, так і зміни його рівня [39, 38].

Податкоспроможності регіону, визначяється як здібності територіально-адміністративній одиниці акумулювати податкові надходження до бюджетів всіх рівнів за наявності у них певних можливостей (умов і ресурсів), масштабів економічної діяльності і рівня суспільної ефективності господарської діяльності [106]. У формалізованому вигляді податкоспроможність пропонується розраховувати по формулі:

Псп рег = ВВП рег – Пв рег (7.8)

де Псп рег – податкоспроможність регіону;

ВВП рег – валовий внутрішній продукт регіону;