 |
|
Організаційно-розпорядчі методи менеджменту.
Організаційно-розпорядчі методи – це сукупність засобів і прийомів прямого керуючого впливу на організаційні відносини між працівниками в процесі функціонування системи (виробництва, надання послуг) з метою керування її станом у відповідності до умов, що змінюються.
Організаційно-розпорядчі методи інколи називають адміністративними. Однак поняття «Організаційно-розпорядчі методи» більш глибоке, ніж «адміністративні», оскільки перше поняття включає вивчення організаційних впливів у різних формах їх впливу. За характером впливу організаційно-розпорядчі методи діляться на такі види (Див. рис.13.3.1):
Організаційні методи, які в основному вирішують такі питання:
1) підбір і розстановку кадрів;
2) постановку завдань для кожного виконавця;
3) визначення їх функцій, прав і обов’язків;
4) проведення інструктажів для працівників;
5) планування та організацію їх виконання;
6) погодження роботи в часі і просторі;
7) контроль виконання.
Вони поділяються на регламентовані, методичні, нормовані.
Організаційне регламентування полягає в складанні сукупності правил, які встановлюють порядок роботи підрозділів або виконавців; в упорядкуванні виробничих процесів, що протікають, підпорядкуванні їх певним положенням. Оформляється організаційне регламентування у вигляді конкретних адміністративних актів, які розраховані на тривале користування: положення, статути, інструкції, правила..
Положення – це юридичні документи, які визначають порядок утворення, вид діяльності, основні завдання, структуру і функції підприємств, організацій, закладів та їх структурних підрозділів. Виходячи з особливостей структури підприємства, розробляють положення про лінійні ланки (директора, начальника цеху, старшого майстра, майстар, бригадира). Положення розробляються і для функціональних ланок управління. Наприклад: положення про начальника відділу, його права і обов’язки. Положення про лінійних і функціональних керівників затверджується директором або одним з його заступників.
Статути – це юридичні акти, з допомогою яких оформляється утворення організацій і підприємств і визначається їх структура, функції і правові положення. Робота новоутвореної організації починається після реєстрації статуту у органах реєстрації.
Договір – це документ, в якому зафіксовано угоду між сторонами про взаємодію (взаємне зобов’язання) й належним чином оформлено.
Організаційно-методичне інструктування в керуючій системі проводиться шляхом розробки і впровадження інструкцій, правил.
Інструкція – це документ, який регламентує порядок виконавчих дій на основі розпорядних актів вищестоящих органів і наказів самого підприємства. Інструкція – це обов’язкові настанови, вказівки, правила. Кожна інструкція затверджується вищестоящим керівництвом.
Правила є службовими документами, які близькі за своєю формою і змістом до інструкцій. Інколи правила входять в інструкції. На підприємствах розробляються правила внутрішнього розпорядку, експлуатації службових приміщень, оформлення вхідних і вихідних документів тощо. Правила затверджуються керівником підприємства.
Організаційне нормування, як один із видів організаційного впливу на виробництво та на апарат управління, проявляється у роботі, що виконується спеціалістами апарату управління зі створення нормативів:
o технічних (стандарти, креслення);
o технологічних (режими і методи обробки, тривалість операцій, послідовність виконуваних операцій);
o календарно-планових (ритм виробництва, величина запасів, розмір транспортних партій, тривалість виробничого циклу);
o трудових (тарифні розряди, ставки, оклади, тривалість робочого дня, величина відпустки);
o економічних (норми витрат матеріалів, норми амортизаційних відрахувань, норма рентабельності продукції).
Це вплив на працівників через документи, які визначають технологію виробничо-господарських процесів. До них належать:
- технологічні документи. Це різноманітні інструкції, схеми, які визначають методи, прийоми, режим роботи, послідовність операцій та процедур щодо використання матеріалів, інструментів, обладнання, інших засобів виробництва. Виконуючи конкретну роботу, працівники керуються певним перелік технологічних операцій, технологічними картами, вказівками щодо використання конкретного обладнання та оснащення, послідовністю виробничих процесів тощо.
- конструкторські документи. До них належать різноманітні ескізи виробів (деталей, вузлів та ін), креслення, конструкторські карти тощо. Вони різною мірою потрібні для забезпечення конкретних виробничих процесів, а відповідно – й діяльності конкретних працівників.
Методи оперативно-розпорядчого впливу в управлінні виробництвом. Навіть у найбільш налагодженому виробництві не можна детально регламентувати, повністю програмувати всю діяльність керуючої і керованої підсистем. Крім того змінюється зовнішнє середовище, а це неминуче приводить до порушення зв’язків, пропорцій, узгодженості, ритмічності у виробничих процесах. Тому для ліквідації тимчасових відхилень необхідні тимчасові адміністративні впливи, тобто розпорядчий вплив.
Розпорядчий вплив – це більш гнучка, рухома і активна форма впливу на виробництво. В залежності від змісту і рівня управління розпорядчі впливи можуть бути у вигляді наказів, розпоряджень, вказівок та інших розпорядних актів.
Постанови приймаються колегіальними органами державного управління, а також різними громадськими органами, з’їздами, конференціями, нарадами і зборами.
Накази – це акти одноособового управління у відповідності з принципом єдиноначальності, якими регулюється діяльність підприємств або закладів. Видавати накази можуть тільки керівники підприємств (і тільки тих підприємств, для яких таке право передбачено статутами, положеннями або повноваженнями вищестоящої організації).
Заступники директора, начальники служб на підприємстві, керівники середніх і нижчих рівнів управління здійснюють розпорядний вплив у формі розпоряджень.
Розпорядження – це вираження вимог до підлеглих з вирішення окремих питань короткочасного характеру. Вони видаються керівниками в межах наданих їм прав і повноважень, і з тих питань, які входять в коло їх безпосередніх обов’язків у відповідності з положеннями про лінійні і функціональні ланки управління.
Вказівка – це документ, який створюють на підприємствах переважно з питань, інформаційно-методичного характеру, а також для організації виконання наказів, інструкцій, інших актів органів управління.
Важливою формою розпорядчого впливу є також усна вказівка, яку віддають своїм підлеглим керівники всіх рівнів управління. Вона відноситься безпосередньо до підлеглого і вказує, хто, де, коли і як повинен діяти: «Якщо ви сперечаєтесь, гарячкуєте і заперечуєте, Ви можете часом одержати перемогу, але то буде непотрібна перемога, тому що Ви ніколи не завоюєте доброї волі вашого опонента».
Переважно цю форму розпорядчого впливу використовують керівники низових рівнів управління – бригадири, майстри, начальники дільниць.
Велике значення в процесі розпорядного впливу мають контроль і перевірка виконання. Результати контролю можуть служити основою для коректування завдань або здійснення додаткових розпорядчих впливів.
Розпорядчі функції здійснюються не ізольовано, вони тісно переплітаються з іншими у різних керівників. На нижчих рівнях управління (зав. Касою, зав.операційною частиною, зав. майстернею) переважає пряме безпосереднє управління людьми (виконавцями), а тому головне завдання керівників нижньої ланки полягає в тому, щоб донести до відома прямих виконавців рішення (завдання, задачу), поставлене вищим керівником.
Менеджери середнього рівня (начальники відділів, бригадири) повинні забезпечити виконання поставленого завдання перед колективом керівниками вищого рівня (директорами, президентами, головами правлінь). Крім того ці керівники за своїми функціональними обов’язками контролюють роботу менеджерів нижчого рівня.
Керівники вищого рангу покликані визначити напрямки діяльності організації, об’єднати в ціле завдання і роботу всіх підрозділів банку, підприємства, закладу.
До працівників, які не виконують розпорядження, порушують дисципліну, потрібно застосовувати заходи примусу – заходи морально-правового впливу, засоби матеріального покарання, звільнення або переведення на іншу посаду.
За допомогою розпорядчих дій способом короткострокового впливу усуваються недоліки, відхилення, які зустрічаються у виробництві.
Ці дії реалізуються шляхом видачі наказів, розпоряджень та вказівок.
Накази видаються першими керівниками та їх заступниками, розпорядження – начальниками підрозділів та служб, які мають на це відповідні повноваження. А для забезпечення виконання наказів і розпоряджень всіма керівниками даються вказівки. У конкретних ситуаціях, в яких допускаються прорахунки та відхилення у виконанні наказів та розпоряджень, застосовуються дисциплінарні дії. Це проявляється у доганах, переміщеннях, звільненнях, додаткових призначеннях тощо.
Організаційно-розпорядчі методи прямо впливають на волю виконавців і не поєднуються безпосередньо з матеріальною зацікавленістю, з економічними інтересами працівників. Однак вони пов’язані з економічними методами. Економічні методи діють не автоматично: вони повинні встановлюватися, стверджуватися на підприємстві, доводитись до працівників, контролюватися. Тому організаційно-розпорядчі методи не тільки не суперечать, а навпаки, продовжують і доповнюють їх, є формою доведення економічних важелів до відома працівників, утвердження їх на виробництві.
Організаційно-розпорядчі методи пов’язані також з соціально-психологічними методами менеджменту. Колектив може бути більш або менш сприятливий до адміністративних впливів, одержані розпорядження або вказівки будуть виконуватись з більшим або меншим ентузіазмом в залежності від того, враховується роль соціальних і психологічних факторів чи ні.
Таким чином на успіхи в застосуванні організаційно-розпорядчих методів впливає і врахування способів психологічного спонукання працівників до трудової діяльності на виробництві.