 |
|
Міжнародне регулювання фінансового ринку
Крім національних систем регулювання фінансового ринку, функціонують численні міжнародні організації. Їхньою первісною метою були уніфікація стандартів, процедур і умов розрахунків щодо цінних паперів для підвищення ефективності національних фінансових ринків, тісно між собою пов’язаних. Торгівля цінними паперами організована відповідно до національних законів і правил, що істотно різняться між собою. Таке становище обумовлює уповільнення міжнародних інвестиційних потоків.
У 1983 р. була створена Міжнародна організація комісій із цінних паперів . До її складу входять представники 78 країн світу. Україна є членом цієї організації. Заснування МОКЦБ відбило процес глобалізації і кіберналізації фінансових ринків. Комісія видає резолюції, що мають рекомендаційний характер. У них містяться основні принципи з міжнародного співробітництва у сфері регулювання фінансових ринків. Так, наприклад, резолюція про співробітництво закликає членів організації розглянути можливість ведення між країнами на двосторонній і багатосторонній основі переговорів, що полегшували б доступ регулювальних органів до інформації з операцій міжнародного характеру. Резолюція про взаємодопомогу спрямована на захист прав інвестора шляхом нагляду за міжнародними ринками і посередниками і надання відповідної інформації.
Комісія встановила принципи нагляду за електронними системами торгівлі похідними інструментами фондового ринку. У директивах відзначається, що похідні фінансові інструменти належать до тих продуктів, емітентами яких є біржа або ринок, тому їх оборот підпорядковується правилам ринку, що їх емітував.
У 1961 р. була створена Міжнародна федерація фондових бірж, яка з жовтня 2000 р. стала називатися Світовою федерацією бірж (World Federation of Exchanges). До її складу входять 56 фондових бірж із різних країн.
Федерація ввела ринкові принципи, які визначають вимоги для бажаючих до неї вступити1
Принципи передбачають регулярну координацію між ринками, на яких обертаються лістингові цінні папери, з метою синхронізації розкриття інформації, а також для підтримання торгівлі та лістингу між фондовими біржами в різних країнах.
Особлива увага в Принципах приділяється захисту інвестора. Фондовим біржам запропоновано створювати компенсаційні фонди, страхові поліси або їх еквіваленти. У випадках, коли фонди гарантують кліринг торгівця цінними паперами або компенсують втрати інвестора у разі неплатоспроможності учасника ринку, біржа повинна забезпечити відповідний контроль над доцільністю витрачання коштів фонду. Спеціальний режим має бути встановлений для штату біржі й клірингового дому (депозитарію з метою запобігання конфлікту інтересів та інсайдерської торгівлі). Інсайдерська торгівля та інші форми нечесної торгівлі мають бути заборонені на підставі закону або кодексу поведінки.
Світова федерація бірж публікує докладні статистичні звіти про діяльність фондових бірж — членів організації, надає інформацію про фондові ринки, розробляє методологію організації торгівлі, цінними паперами.
Регулювання ринку капіталів у країнах — учасницях
Європейської Союзу
Основними актами регулювання і контролю ринку капіталів у країнах ЄС є Директиви, які видаються Радою ЄС і які обов’язкові для виконання.
Основні принципи регулювання зводяться до такого:
· установлення на мінімальному рівні стандартів емісій і обігу цінних паперів;
· уніфікація стандартів спільного інвестування в цінні папери, що обертаються на фондових ринках;
· взаємне визнання й уніфікація країнами-учасницями норм регулювання і нагляду за ринком капіталу;
· координація діяльності національних комісій із цінних паперів і фондових бірж.
Основна мета цих принципів полягає у створенні системи спільного, колективного захисту інвестора.
Директива Ради 85/611 “Про приведення у відповідність Законів і Положень щодо інвестування в цінні папери, які обертаються” регулює повторний ринок цінних паперів. Були введені єдині правила реєстрації, контролю, нагляду, структури і діяльності інституцій колективного інвестування. Усі інституції повинні бути зареєстровані компетентним національним органом. Реєстрація чинна на території усіх країн — учасниць ЄС, а з 1996 р. інвестиційні інституції будь-якої країни мають право здійснювати свою діяльність у всіх країнах Європейського Союзу.
Директива Ради 87/345 увела дуже важливе положення для створення єдиного ринку цінних паперів: взаємне визнання емісійних проспектів емітентів. Цінні папери можуть бути куплені на підставі опублікованого проспекту в будь-якій країні ЄС.
Директива Ради 89/592 установила координовані правила щодо інсайдерських угод. У ній дана дефініція інсайдерської інформації як певної інформації, що не була опублікована емітентом переказних цінних паперів. До них належать акції, боргові цінні папери, права, ф’ючерсні, опціонні та інші контракти. У директиві дано також рекомендації про заборону фінансової діяльності будь-якої особи, що володіє внутрішньою інформацією. Визначено також відповідальність адміністративних і компетентних органів та їхніх працівників щодо нерозголошення професійної таємниці.
Зміст наведених вище директив показує, що в ЄС послідовно створюються умови для створення єдиного ринку цінних паперів.