Главная | Обратная связь

Аналіз інтенсивності міжнародної торгівлі.

2.3.1. Показники інтенсивності міжнародної торгівлі.У світо­вій практиці для виміру зовнішньоторговельної інтенсивності країн використовується два типи показників: обсяг зовнішньої торгівлі (або експорту, або імпорту окремо) на душу населення Країни та відношення експорту (або імпорту, або зовнішньотор­говельного обігу окремо) до валового внутрішнього продукту (ВВП) країни.

Обсяг експорту, імпорту або зовнішньоторговельного обігу на душу населення:

де Е_Д — експорт на душу населення;

Ід — імпорт на душу населення;

ЗТОд — зовнішньоторговельний обіг на душу населення;

Е — вартість національного експорту за рік;

І — вартість національного імпорту за рік;

ЗТО — зовнішньоторговельний обіг країни за рік (Е + І);

Ч — чисельність населення країни на відповідний рік.

Ці показники широко використовуються в міжнародних зі­ставленнях.

Експортна квота. У міжнародних зіставленнях експор­тна квота використовується не тільки для характеристики рівня інтенсивності зовнішньої торгівлі країни, а й з метою оцінки рівня відкритості національного господарства, участі в міжнародно­му розподілі праці. Розраховується за формулою:

%,

де К_Е — квота експортна;

Е — річний обсяг експорту країни;

ВВП — валовий внутрішній продукт країни за аналогічний період.

Імпортна квотаяк частка імпорту у валовому внутріш­ньому продукті країни характеризує також рівень залежності країни від імпорту товарів і послуг. Розраховується за формулою:

де К_і — квота імпортна;

І — обсяг імпорту країни за певний рік;

ВВП — валовий внутрішній продукт країни за аналогічний період.

Зовнішньоторговельна квота:

де К_ЗТ — квота зовнішньоторговельна;

Е, І — обсяг відповідно експорту та імпорту країни за певний рік;

ВВП — валовий внутрішній продукт країни за аналогічний період.

Інтенсивність внутрішньогалузевого обміну в міжнародній тор­гівлі відображає паралельний експорт та імпорт виробів тієї самої галузі даної країни (або групи країн) за певний період (частіше за рік). До внутрішньогалузевого обміну належать такі його види:

· обмін диференційованими виробами, в т. ч.:

а) виробами, що задовольняють однакові або схожі потреби, але потребують різних факторів виробництва (наприклад вовняні тканини);

б) виробами, що потребують однакових факторів виробницт­ва, але задовольняють різні потреби (наприклад, бензин і па­рафін);

в) виробами, що диференціюються за якістю, стилем, дизай­ном тощо (наприклад, різні марки автомобілів);

· обмін деталями, вузлами, напівфабрикатами, які, беручи участь у створенні того самого кінцевого продукту, належать до однієї галузі;

· обмін функціонально однорідними виробами, який здійсню­ється за специфічних умов:

а) реекспорт, тобто імпорт товару з метою його подальшого експорту (з безмитних зон, після відповідної доробки тощо);

б) прикордонна торгівля (наприклад, товари, що мають високі витрати на перевезення відносно ціни самого виробу);

в) експорт та імпорт субститутів (товарів-замінників) у різні сезони року (особливо це стосується сільгосппродуктів).

Показники внутрішньогалузевої торгівлі розраховуються за методикою Грубела-Ллойда. Рівень внутрішньогалузевої торгівлівизначається як різниця загального обігу даної галузі та обсягу міжгалузевої торгівлі цієї галузі:

Н_і=(Е_і +І_і)-|Е_і -І_і| ,

де Ні — рівень внутрішньогалузевої торгівлі;

Е_і, І_і, — відповідно експорт та імпорт галузі і;

(Е_і + І_і) — вартість зовнішньоторговельного обігу галузі і;

|Еі – І_і| — абсолютна вартість різниці між експортом та імпор­том виробів даної галузі, що дорівнює обсягу міжгалузевої торгівлі галузі і.

Інтенсивність внутрішньогалузевої торгівлі між країнами ви­значається за формулою:

або

де U_i — інтенсивність внутрішньогалузевої торгівлі між країнами;

Ні — рівень внутрішньогалузевої торгівлі;

Е_і, І_і, — відповідно експорт та імпорт галузі.