 |
|
Еволюція промислової власності
Одна з основних властивостей інтелектуальної вла- сності полягає в тому, що вона повинна приносити матеріа- льну чи іншу користь. Це може бути додатковий прибуток, отриманий від використання інтелектуальної власності у сфері матеріального виробництва. Іноді інтелектуальна власність у явному вигляді може не приносити прибутку, але, створюючи додаткові труднощі для конкурентів, поле- гшує тим самим просування власних товарів і послуг на ри- нок. Нарешті, вона може сприяти духовному розвитку гро- мадян.
Однак для того щоб одержати ту чи іншу користь від права на об’єкт інтелектуальної власності (ОІВ), необхідно спочатку його створити, а для цього потрібно затратити фі- нансові, людські та інші ресурси. Тому якщо на даному під- приємстві розроблена нова технологія одержання виробів з використанням власного ОІВ, а конкурент почав незаконно
виготовляти ці ж вироби за цією самою технологією, то його вироби виявляться дешевшими, а отже і більш конкурент- ноздатними. Таким чином, творець об'єкта інтелектуальної власності опиниться у невигідному становищі.
Мабуть, уперше на цю обставину звернули увагу в Англії в період швидкого розвитку мануфактури. Уже на по- чатку XIV століття королівською владою там надавалися особливі привілеї особам, що займалися створенням нових виробництв. Така підтримка прийняла форму дарування особі, що впровадила нову технологію, виключного права користування цією технологією протягом часу, достатнього для її освоєння. Дане виключне право давало розробнику перевагу в конкурентній боротьбі. Королівство, у свою чер- гу, одержувало нову технологію виробництва, що сприяло зміцненню його економічного положення.
Такі права закріплювалися документом, що називав- ся патентною грамотою, що означало "відкритий лист", оскільки він мав печатку в кінці, а не на згорнутому листі. Згодом наданням такого права стали зловживати, викорис- товуючи його для збільшення надходжень у скарбницю. З'явилися протести, і питання, пов'язані з патентами, стали вирішувати в судовому порядку. Класичним прецедентом стала "Справа виробників сукна з Іпсвіча" (1615 р.), при слуханні якої було заявлено: "Але якщо людина привнесла в королівство новий винахід або нове ремесло, ризикуючи при цьому життям і майном і затративши свої засоби тощо, чи якщо людина зробила нове відкриття, то в подібних ви- падках король своєю милістю і прихильністю у відшкоду- вання його витрат може подарувати йому привілей користа- тися таким ремеслом чи промислом тільки визначений час, тому як на початку люди королівства перебувають у неве- денні щодо цього ремесла і не мають ні знань, ні навичок, щоб користатися ним. Але коли термін патенту минає, ко- роль може знову подарувати його".
Для того щоб покінчити із зловживанням даруванням особливих прав, у 1628 році був прийнятий статус про мо-
нополії. Відповідно до цього статусу, не мали сили всі мо- нополії, дарування і пільги, за винятком "будь-яких патент- них грамот і грамот на привілеї на термін, який дорівнює 14 рокам чи менше, що повинні від цього часу видаватися на виключне право на виготовлення будь-якого виду нових ви- робів у межах цього королівства дійсному і першому вина- хіднику таких виробів, яким ніхто інший з часу видачі таких патентних грамот і грамот на привілеї не повинен був кори- статися".
Зрозуміло, згодом система патентного права була багато в чому удосконалена. Але, як ми бачимо, уже на по- чатку XVII століття були закладені його основи. Патенти, як вид інтелектуальної (промислової) власності використову- ються дотепер як інструмент, що регулює створення і пере- дачу нових технологій.
Іншим об'єктом промислової власності, історія якого виходить з глибини століть, є торговельні марки. Такі знаки у вигляді символів зображувалися ремісниками на товарах, що виготовлялися ними чи ставилися скотарями як "клей- ма" на тварині в давні часи. Однак, незважаючи на поваж- ний вік, вони реалізували важливий елемент законодавства про товарні знаки, що діє донині, а саме: фіксували зв'язок між товаром і виробником.
Термін "товарні знаки" (торговельні марки) почали вживати тільки в ХІХ столітті. З цього ж часу вони стали ви- конувати нинішню роль у поширенні товарів, доведенні їх до покупця, розширенні торгівлі. Однак чим ширше застосо- вували торговельні марки, тим більше було випадків їхнього незаконного копіювання. Тому в середині минулого століття англійськими судами були вироблені засоби захисту проти таких порушень. Так народилася знаменита заборона на ведення справи під іншим ім'ям: ніхто не мав права видава- ти свої товари за товари іншої особи.
У 30-40-х роках ХХ століття було в основному завер-
шено розвиток законодавства про торговельні марки (Німеч-
чина, 1936 рік; Британія, 1938 рік; США, 1946 рік). Ці закони в основних рисах не втратили чинності і на сьогодні.