 |
|
Мета і принципи правової охорони
Будь-яка власність має потребу в охороні. Інтелекту- альна власність не є виключенням. Однак способи охорони права на об'єкти інтелектуальної власності відрізняються від таких для матеріальних об'єктів. Якщо матеріальний об'єкт власності досить помістити під "замок" чи приставити до нього охоронця, то для охорони об'єктів інтелектуальної власності такі засоби непридатні. Основним способом охо- рони в цьому випадку є видача автору або іншому суб’єкту права об'єкта інтелектуальної власності охоронного доку- мента: патенту чи свідоцтва.
Охорона, яка надається інтелектуальній власності законами України, сприяє збільшенню кількості винаходів і раціоналізаторських пропозицій, росту інвестицій, розвитку науково-дослідної діяльності, що приводить до технічного прогресу, поліпшення якості промислової продукції, підви- щення культурного рівня громадян.
Суть охорони прав на об’єкти інтелектуальної влас- ності полягає в тім, що автор (розроблювач) об'єкта інтеле- ктуальної власності або інша визнана законом особа одер- жує від держави виключні права на створений об'єкт інтеле- ктуальної власності на визначений період часу. Ці права регламентуються охоронним документом, що видається власнику об'єкта інтелектуальної власності.
Автор, що одержав охоронний документ, наприклад патент, почуває себе впевнено, оскільки його права охоро- няються законом. Тепер він може розкрити даний винахід для широкого кола осіб на предмет використання ними цьо- го об’єкту на законних підставах. Якби автор не мав охо- ронного документа, то він, швидше за все, не розкрив би даний винахід, ніхто б не зміг скористатися ним і предмет винаходу залишився б невідомим. Крім того, закріплене
охоронним документом присвоєння особистих (немайно- вих), а також майнових прав сприяє використанню об'єкта інтелектуальної власності, і це, мабуть єдиний спосіб отри- мання вигоди автором у результаті використання об'єкта інтелектуальної власності самостійно з одержанням пере- ваг над конкурентами чи шляхом дозволу третім особам використовувати об'єкт інтелектуальної власності за ліцен- зійні платежі.
Часто охорону інтелектуальної власності ототожню- ють з її захистом і користуються терміном "захист прав ін- телектуальної власності". Ми будемо розрізняти поняття "правова охорона" і "правовий захист". Підставою для цього служить те, що ці дві дії повинні бути розділені, тому що, по- перше, вони мають різні цілі, а по-друге, здійснюються різ- ними організаційними структурами. Охороною (оформлен- ням прав з видачею охоронного документа) займаються па- тентні органи, а захистом (у випадку порушення цих прав) - адміністративні і судові органи. Хоча якщо розглядати це питання з теоретичної точки зору, то поняття "правовий за- хист" у цьому контексті є складовою більш широкого понят- тя "правова охорона".
Можна назвати, принаймні, чотири принципи право-
вої охорони.
По-перше, це принцип охороноспроможності. Тобто об’єкт правової охорони повинен відповідати визначеним законом вимогам. Наприклад, винахід відповідає умовам патентоспроможності, якщо він є новим, має винахідниць- кий рівень і є промислово придатним.
По-друге, визнання за правоволодільцем виключного права на об’єкт права інтелектуальної власності.
По-третє, додержання прав не тільки правовласни-
ків, але й дійсних розробників (авторів, винахідників).
По-четверте, додержання балансу інтересів правов-
ласника з одного боку і суспільства – з іншого шляхом об-
меження монополії на об’єкт права, наприклад, встанов-
ленням розумного строку дії охоронного документа.