 |
|
Особливості права інтелектуальної власності як товару
Товар – це продукт праці, що виготовлений для про- дажу. Цей продукт стає товаром, якщо на нього визначена ціна. Відповідно до Закону України "Про оцінку майна, май- нових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" мо- жуть оцінюватися "... нематеріальні активи, у тому числі об’єкти права інтелектуальної власності ...". Таким чином, майнові права на об’єкти інтелектуальної власності мають ознаки товару, тому що вони є продуктом праці і можуть ма- ти ціну.
До основних властивостей будь-якого ринкового то-
вару відносяться:
а) корисність;
б) рідкість - властивість, протилежна загальнодосту-
пності;
в) універсальність - придатність до обміну на гроші
або на будь-які інші ринкові товари.
Корисність розуміється як здатність задовольняти будь-яку потребу. Тобто якщо об’єкт інтелектуальної влас- ності нікому не потрібний, то він не може стати товаром.
Найважливішою є властивість рідкості, що перетво- рює корисність продукту в комерційну цінність, а сам про- дукт - у товар.
Рідкість для об’єктів інтелектуальної власності реалі- зується ідеально тому, що за визначенням об’єкт інтелектуальної власності повинен бути новим, оригіналь-
ним, неповторним. Наявність перших двох властивостей для матеріальних об’єктів звичайно майже автоматично за- безпечує третю. Але для права інтелектуальної власності ця властивість має суттєві відмінності.
З третьою властивістю товару – універсальністю – тісно пов'язана його оборотоспроможність, що припускає відчуження прав інтелектуальної власності як від індивідуу- ма, так і від підприємства. Тільки у цьому випадку права на об’єкти інтелектуальної власності можуть обертатися як то- вар у його звичайному розумінні.
За принципом "відокремлюваності" права інтелекту-
альної власності можна поділити на три групи:
а) права, що відокремлюються як від індивідуума, так і від підприємства;
б) права, що не відокремлюються від індивідуума;
г) права, що не відокремлюються від підприємства.
До першої групи відносяться права на об’єкти права інтелектуальної власності, такі як: винаходи, торговельні марки, твори літератури і мистецтва, аудіо- та відеограми тощо.
До невідокремлюваної від індивідуума інтелектуаль- ної власності відносяться: знання, уміння, творчі здібності людей тощо, які зайняті розробленням об’єктів інтелектуа- льної власності. У сукупності – це так званий людський капі- тал, що не може бути відокремлений від його носія – люди- ни, тобто не може бути товаром у звичайному розумінні.
Від підприємства не можна відокремити: системи і методи функціонування, що розроблені як складові частини діючого підприємства; наявність підготовленого персоналу; досягнення в галузі маркетингу власної продукції, ділову репутацію підприємства тощо.
З цієї причини невідокремлювані від індивідуума чи від підприємства результати творчої діяльності не можуть
виступати як товар. Але вони можуть продаватися (переда- ватися) разом з підприємством чи індивідуумом. Наприклад, не можна передати видатні організаторські здібності дирек- тора одного підприємства директору іншого підприємства. Можна тільки запросити талановитого директора на інше підприємство, запропонувавши йому більш вигідні умови праці, тобто "купити" його разом з його якостями.