 |
|
Особливості оподаткування податком на додану вартість туроператорської та турагентської діяльності
Порядок оподаткування туроператорської та турагентської діяльності визначений статтею 207 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – Кодекс).
Відповідно до Закону України від 15 вересня 1995 року № 324/95-ВР „Про туризм” туристичний продукт - попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізуються або пропонуються для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов'язані з перевезенням і розміщенням.
З метою оподаткування податком на додану вартість туристичний продукт, як комплекс туристичних послуг, розглядається як єдина послуга (пункт 207.1 статті 207 Кодексу).
В основу оподаткування податком на додану вартість туристичного продукту відповідно до статті 207 Кодексу покладено маржинальний принцип визначення бази оподаткування, тобто базою оподаткування у туристичного оператора є винагорода. Правила визначення такої винагороди для різних операцій встановлені пунктами 207.2 - 207.5 статті 207 Кодексу.
До бази оподаткування, визначеної згідно з пунктами 207.2 - 207.5 статті 207 Кодексу, застосовується основна ставка податку на додану вартість і визначена сума податку додається до загальної вартості туристичного продукту (туристичної послуги), що оплачується покупцем (пункт 207.7 статті 207 Кодексу).
Таким чином, суми податку на додану вартість, сплачені туристичним оператором у складі витрат на придбання товарів (послуг) для формування туристичного продукту, відповідно до статті 139 Кодексу включаються до витрат, та не враховуються при визначенні бази оподаткування ПДВ, тобто не включаються до бази оподаткування.
Податкові зобов’язання по постачанню туристичного продукту у туристичного оператора визначаються відповідно до загального правила, встановленого пунктом 187.1 статті 187 Кодексу, за правилом “першої події” або на дату зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або на дату відвантаження товарів, а для послуг – на дату оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Враховуючи особливості оподаткування податком на додану вартість операцій у туристичній діяльності та правила визначення дати виникнення податкових зобов’язань на дату отримання попередньої оплати за ще не сформований туристичний продукт туристичний оператор нараховує податкові зобов’язання виходячи із розрахункового розміру винагороди. У момент виникнення податкових зобов’язань туристичним оператором складається податкова накладна на суму визначеної винагороди і нарахованих податкових зобов’язань.
Враховуючи те, що базою оподаткування туристичного оператора є отримана ним винагорода, то податковий кредит з податку на додану вартість такий туристичний оператор має право формувати тільки в частині його витрат на придбання товарів (послуг), безпосередньо пов’язаних з отриманням такої винагороди. Суми податку на додану вартість, сплачені у вартості послуг, які формують туристичний продукт, не включаються до податкового кредиту туристичного оператора та не відображаються у податковій декларації з податку на додану вартість, а податкові накладні, отримані від постачальників таких послуг, не відображаються у Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.