Главная | Обратная связь

Педагогічні принципи та методичні основи формування програми фізичної реабілітації дітей та її ефективність

Для підвищення ефективності відновлення функціонального стану травмованогопередпліччя розроблена програма фізичної реабілітації дітей з переломами кісток нижньої третини передпліччя, яка передбачала:

– побудову технологічної схеми проведення кінезитерапевтичних заходів відповідно до періодів та етапів реабілітації;

– диференційований підбір засобів реабілітації відповідно до періодів та етапів відновлення;

– визначення шляхів реалізації педагогічних принципів (всебічності, доступності та індивідуалізації, поступовості, циклічності, наочності);

– підбір адекватних станові дітей методів і форм реабілітаційних занять;

– вибір адекватних фізичних вправ за їх спрямованістю як основного засобу реабілітації;

– обґрунтування застосування таких засобів кінезотерапії як лікувальна фізкультура, масаж, працетерапія та ідеомоторика;

– чітке визначення періодів та етапів післятравматичного відновлення їх загальних і спеціальних завдань;

– визначення педагогічних умов проведення занять;

– розробку критеріїв оцінки ефективності результатів реабілітації.

Програма фізичної реабілітації дітей з переломами кісток нижньої третини передпліччя, що лікувалися консервативним шляхом, включає три періоди (іммобілізаційний, функціональний, тренувальний). Патоґенетично іммобілізаційний період розділили на підготовчий, основний та заключний етапи, які склали основу розробленої і впровадженої технологічної схеми проведення кінезитерапевтичних заходів у процесі фізичної реабілітації дітей з переломами кісток нижньої третини передпліччя, яка враховувала індивідуальні особливості дитини, вид перелому, стан травмованої кінцівки, наявність супутніх захворювань (таблиця 3). На цій основі також було визначено загальні та спеціальні завдання кожного періоду та етапу фізичної реабілітації.

Тривала фіксація верхньої кінцівки при переломі кісток нижньої третини передпліччя призводить спочатку до функціональних, а пізніше до морфологічних змін у тканинах. Суттєвим є той факт, що в іммобілізаційному періоді деякі м’язові групи вимушено виключаються з роботи, тому після зняття гіпсової пов’язки різні м’язи знаходяться в нерівноцінному стані. З цією метою ми пропонуємо фізичні вправи для відновлення м’язів, які зазнають значних морфофункціональних змін у період іммобілізації.

Комплекси вправ орієнтовані на поступове збільшення амплітуди рухів у променево-зап’ястковому суглобі, збільшення сили м’язів та профілактику трофічних розладів травмованого сеґмента.

Важливим критерієм оцінки ефективності відновних процесів при переломах кісток є термін консолідації кісткових уламків, оскільки зрощення перелому визначає не тільки перехід від іммобілізаційного до функціонального періоду реабілітації, але й дозволяє розширити арсенал реабілітаційних засобів.