 |
|
Характеристика головних складових дитячої субкультури
Дитяча гра. Найважливiший компонент дитинства, пiд час якої дитина набуває досвіду взаємодii, освоює рiзнi соцiальнi ролi, вiдбувається їх особистiсне становлення. Науковцi видiляють традицiйнi народнi iгри.Найповнiший збiрник народних дитячик irop видав С. Покровський, який не тiльки класифiкував iгри, але й розглянув iк у виковному аспектi. Широко дослiдженими є рухливi iгри. Наступний рiзновид - дидактична гра,яку визначають, як цiкаву для суб’єкта навчальну дiяльнiсть в умовних ситуаціях. Провідною ланкою для використання дидактичних irop є навчально-виковна дiяльнiсть. У результатi дослiдження дидактичних irop розроблено iх класифікацію. Псиколого-педагогiчнi можливостi гри в навчально-виковному процесi розкрили Н. Анiкеева, В. - Букатов, Г. Яворська, Ш. Амонашвiлi, В. Лозова, якi вiдзначали виняткову роль гри для „посилення пiзнавального iнтересу дiтей, полегшення складного процесу навчання, прискорення розвитку".
Такий компонент, як гра, на нашу думку, слiд доповнити словом iграшка, оскільки дитячi iграшки здiйснюють i позитивний (творчi, розвивальнi iграшки), i негативний (монстри, зброя, каральнi та ка тувальнi iграшковi пристроi) вплив на психiку дитини, окремi з них супроводжують дитину з народження майже до повнолiтгя. На жаль, дiти майже цiлком залежнi вiд вибору дорослик щодо iграшкового супроводу свого дитинства.
Мультимедiйний простiр займає не останнє мiсце на сучасному етапi становлення дитячої субкультури. Комп'ютер нерiдко замiняє дитинi друзiв, батькiв, дитячi забави, iншi життєвi iнтереси. Життя дитини iстотно збiднюється. Сучасна дитина перебувае пiд всеохоплюючим впливом телебачення, вiдео. На жаль, бiльшiсть батькiв не культивують естетичний, iнтелекгуальний смак та iнтерес дiтей.
Дитячий фольклор. Фольклорна традицiя, що ввібрала в себе соцiальний i iнтелектуальний досвiд багатьок дитячих поколiнь, надає дитинi - дошкiльниковi чи молодшому школяревi готовi способи розв'язання життєвих проблем у дитячому спiвтовариствi. Дii казкових персонажiв, способи розв'язання конфлiктiв, види мовленнєвих висловлювань дитина наслідує й переносить на власне житгя. Особливе значення це має на раннiх етапах соцiалiзацii - сприймання казки, у яку вiрить дитина, емоцiйне вiдчутгя поетичного тексту, словесноi гри не залишає дитину байдужою, впливає на ii духовний, моральний розвиток.
Рiзнi види фольклорного надбання дослiджували: фольклористи Г Виноградов, Г Довженок, Н. Заглада, О.Капиця…Автори сходяться у визнанні величезного значення, яке має народна мудрiсть як джерело соцiального досвiду, нацiональної традицii, загальнолюдськик цiнностей для виховання маленької дитини.
Однiєю з важливих складових дитячої субкультури є наявнiсть власноi мови сniлкування мiж дiтьми, яка вiдрiзняється особливим синтаксичним та лексичним устроєм, образністю. Вивчаючи усне й писемне дитяче мовлення, Д. Ельконiн вiдзначав своерiднiсть не тiльки лексичних значень та граматичник форм, але й синтаксису дитячої мови, що окремi вченi пояснюють тяжінням дітей до автономностi в суспiльствi, а також особливим ставлення до мовленневоi гри. Дiти жваво експериментують з мовним матерiалом, поетично, образно розкривають первинний змiст слова, пристосовуючи його до власного житгя.
Дитяча словотворчiсть: „копатки, красняк, пустиня" - те саме, що приклади народноi етимологii-„полуклiнiка, гульвар", але особливо цi паралелi напрошуються при аналiзi перевертнів, настільки улюблених дiтьми: „Iхало село повз мужика, а з-пiд собаки гавкають ворота".
К. Чуковський i Р. Якобсон називали дiтей геніальними лiнгвiстами.
Ще один компонент дитячоi субкультури - табуювання власних iмен у дитячих спiвтовариствах i надання однолiткам прiзвиська й клички. Ця сторона прояву автономiзацii дитячоi rрупи, особливо характерна для пiдлiткового та юнацького середовища
Найважливiшим елементом дитячоi субкультури релiгiйнi уявлення й духовне життя. Духовне ми розумiємо як таку дiяльнiсть свiдомостi, що спрямована на визначення особистiстю критеріїв добра i зла, формування мотивiв поведiнки в згодi (чи в протирiччi) iз совiстю .
В.Зеньковский: „Ми знаємо, ми глибоко вiдчуваємо, що там, у глибинi дитячоi душi, є багато прекрасних струн, знаємо, що в душi дитячiй звучать мелодii - бачимо їxнi слiди на дитячому обличчi, начебто вдихаємо в себе аромат, що виходить з дитячої душi, - однак все ж залишаємося з болiсним почуттям закритої й недоступної нам таємницi" [61, 208].
Смiховий свim дитячоi дiти часто пiдбирають „образливi" рими до iменi того, кого вони дражнять, вимовляють свої дражнили (прозивалки) спiвучо, пританцьовуючи, ритмiчно повторюючи деякі фрази, вирази,
Любов дитини до дражнилок, перевертнiв, тимчасового порушення статусiв, до смiхових ситуацiй водночас руйнує й стверджує порядок i непорушність свiту що перевiряється нею на мiцнiсть.
Пустуни й бешкетники в дитячiй субкультурi цiлком вписуються в уявлення про смiховий свiт як свiт порушень правил i норм поведiнки, скинення авторитетiв i перекидання звичних понять. Ці дiти з вираженим почуттям гумору умiють бачити смiшне в найсерйознiшому, уявити ситуацiю пiд найнесподiванiшим кутом i тим самим викликати до неї підвищений інтерес оточуючих.
Вiдомий педагог Ш. Амонашвілi надавав пустунам великого значення в педагогiчному процесi, пiдкреслюючи iхню дотепнiсть, кмiтливiсть, життєрадiснiсть, умiння застосовувати свої здiбностi в будь-яких несподiваних умовах i викликати в дорослих почутгя необхiдностi переоцiнки ситуацiї та вiдносин. У його книгах є чимало сторiнок, що становлять собою своєрiдну „оду" пустунам:
Отже, змiст дитячої субкультури багатогранний, вiн охоплює всi сфери дитячого житгя - вiд нацiонально-культурного до таємничого свiту власного „Я".