 |
|
МКБ-10: F84.0 — Дитячий аутизм
Загальний розлад розвитку, який визначається наявністю аномального та/або порушеного розвитку, яке проявляється у віці до 3 років, і аномальним функціонуванням в усіх трьох сферах соціальної взаємодії, спілкування і обмеженої, повторюваної поведінки. У хлопчиків розлад розвивається в 3-4 рази частіше, ніж у дівчаток.
Діагностичні вказівки: Попереднього періоду безперечно нормального розвитку звичайно немає, але якщо є, то аномалії виявляються у віці до 3 років. Завжди відзначаються якісні порушення соціальної взаємодії. Вони виступають у формі неадекватної оцінки соціо-емоційних сигналів, що помітно за відсутністю реакцій на емоції інших людей та/або відсутності модуляції поведінки у відповідності до соціальної ситуації; погано використовуються соціальні сигнали, недостатня інтеграція соціальної, емоційної і комунікативної поведінки; особливо характерна відсутність соціо-емоційної взаємності. Рівною мірою обов’язкові якісні порушення в спілкуванні. Вони виступають у формі відсутності соціального використання наявних мовленнєвих навичок; порушень в рольових і соціально-імітаційних іграх; низькій синхронності и відсутності взаємності в спілкуванні; недостатній гнучкості мовленнєвого висловлювання і відносній відсутності творчості і фантазії в мисленні; відсутності емоційної реакції на вербальні і невербальні спроби інших людей вступити в бесіду; порушеного використання тональностей і виразності голосу для модуляції спілкування; такої ж відсутності супроводжувальної жестикуляції, що має посилююче або допоміжне значення при розмовній комунікації. Цей стан характеризується також обмеженими, повторюваними і стереотипними поведінкою, інтересами та активністю. Це проявляється тенденцією встановлювати жорсткий раз і назавжди заведений порядок в багатьох аспектах повсякденного життя, звичайно це стосується нових видів діяльності, а також старих звичок та ігрової активності. Може спостерігатися особлива прихильність до незвичайних, частіше жорстких предметів, що найбільш характерно для раннього дитячого віку. Діти можуть наполягати на особливому порядку виконання ритуалів нефункціонального характеру; може мати місце стереотипна захопленість датами, маршрутами або розкладами; частими є моторні стереотипії; характерні прояви особливої цікавості до нефункціональних елементів предметів (таких як запах або дотикові якості поверхні); дитина може заперечувати зміни заведеного порядку або деталей оточення (таких як прикраси або меблювання будинку).
Окрім цих специфічних діагностичних ознак діти з аутизмом часто проявляють низку інших неспецифічних проблем, таких як страхи (фобії), порушення сну та прийому їжі, вибухи гніву та агресивність. Досить частими є самопошкодження (наприклад, в результаті кусання зап’ястків), особливо при супутній тяжкій розумовій відсталості. Більшості дітей з аутизмом не вистачає спонтанності, ініціативності і творчості в організації дозвілля, а при прийнятті рішень їм важко використовувати загальні поняття (навіть коли виконання задач цілком відповідає їх здібностям). Характерні для аутизму специфічні прояви дефекту змінюються по мірі росту дитини, але протягом зрілого віку цей дефект зберігається, виявляючись проблемами соціалізації, спілкування та інтересів. Для постановки діагнозу аномалії розвитку повинні відзначатись в перші 3 роки життя, але сам синдром може діагностуватись у всіх вікових групах.
При аутизмі можуть бути будь-які рівні розумового розвитку, але приблизно в 75% випадків є виражена розумова відсталість.
Диференційний діагноз: Окрім інших варіантів загального розладу розвитку важливо враховувати: специфічний розлад розвитку рецептивного мовлення (F80.2) з вторинними соціо-емоційними проблемами; реактивний розлад прихильності в дитячому віці (F94.1) або розлад прихильностей в дитячому віці за розгальмованим типом (F94.2); розумову відсталість (F70 - F79) з деякими супутніми емоційними або поведінковими порушеннями; шизофренію (F20.-) з незвичайно раннім початком; синдром Ретта (F84.2).