 |
|
І. ТЕОРЕТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ДИТЯЧОЇ ГІПЕРАКТИВНОСТІ
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
Кіровоградський державний педагогічний університет
Імені Володимира Винниченка
Кафедра практичної психології
ІНДЗ з курсу: «Психологія важкого учня»
на тему:
«Дитяча гіперактивність»
Підготувала студентка 56 групи
факультету педагогіки та психології
Нестеренко Олена Володимирівна
Кіровоград – 2013
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………3-4
РОЗДІЛ І. Теоретичне дослідження дитячої гіперактивності…………5-21
1. 1 Соціально-психолого-педагогічне вивчення дитячої гіперактивності.................................................................................................5-12
1.2 Загальна характеристика гіперактивної поведінки дітей: особливості, причини та фактори ризику……….………............................13-21
РОЗДІЛ ІІ. Особливості соціально-педагогічної та психологічної роботи з гіперактивними дітьми…………………………………………22-33
ВИСНОВОК…………………………………………………………………..34-35
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………….35-38
ДОДАТКИ………………………………………………………………………39
ВСТУП
Актуальність проблеми: одним з важливих завдань сучасної школи є досягнення найбільш ефективної форми організації навчальної діяльності дітей. Для цього необхідно знати природу та закономірності індивідуальних особливостей дітей як суб'єктів навчальної діяльності. Проблема надання допомоги гіперактивним дітям багато років є актуальною в педагогіці та психології та потребує детального вивчення. В освітніх установах ведеться пошук умов, адекватних психічним і фізичним можливостям таких дітей.
Останнім часом гіперактивні діти стали болючою проблемою для батьків і педагогів. У США, Франції, Італії, Бельгії та інших країнах проблема гіперактивності й дефіциту уваги набула загальнонаціонального статусу. Це соціально-психолого-педагогічна проблема, тому що дітей з мінімальною мозковою дисфункцією (ММД) стає все більше.
Гіперактивність виступає як одне із проявів цілого комплексу порушень, відмічуваних у дітей; основний дефект, пов'язаний з недостатністю механізмів уваги й гальмуючого контролю. Порушення поведінки супроводжуються серйозними вторинними порушеннями, до яких, насамперед, відносяться слабка успішність у школі й складності в спілкуванні з іншими людьми. Синдром дефіциту уваги і гіперактивності (СДУГ) – хронічний психічний розлад у дітей, що характеризується неувагою, гіперактивністю, імпульсивністю, які проявляються в різних ситуаціях і обумовлюють стійку соціальну і/або шкільну дезадаптацію. У дітей із СДУГ частіше зустрічаються когнітивні розлади, розлади розвитку шкільних навичок, рухових функцій і мови та багато інших проблем. У 2004 р. Всесвітня асоціація дитячої і підліткової психіатрії та суміжних професій (IACAPAP) визнала СДУГ проблемою номер один в області охорони здоров’я дітей і підлітків. За даними ВООЗ, розповсюдженість СДУГ в різних країнах світу коливається в діапазоні від 3% до 20%, за оцінками Американської асоціації педіатрів він маніфестує у 4-12% дітей у віці 6-12 років. Останнім часом у нашій країні даній патології приділяється все більше уваги, але щодо методів корекції – недостатньо. Тому на основі цього, можна сказати, що увага сучасного українського суспільства до медичних, педагогічних, психологічних, корекційних і соціальних проблем дітей із СДУГ недостатня.
Дану проблему досліджували: вітчизняті та зарубіжні психологи, а саме: Л.О. Бадалян, Л.Т. Журкова, С.Ю.Головин, М.М. Заваденко, Б.І. Мастюкова, Л.О. Ясюкова, Дж. Стілл, Н.К.Корсакова, Ю.В.Мікадзе, Є.Ю.Балашова, О.В.Халецька, В.М.Трошин, Г.Стілл, А.Тредголд, А.Штраус, С.Кеннерс, В.Дуглас, В.І.Гарбузов, І.В.Дубровіна, З.С.Карпенко, О.К.Лютова, Г.Б.Моніна, М.Раттер, Ю.С.Шевченко та багато інших.
Об’єкт дослідження: гіперактивні діти молодшого шкільного віку (6–11 років).
Предмет дослідження: соціально-психолого-педагогічна робота з гіперактивними молодшими школярами.
Мета: дослідити гіперактивність молодших школярів та виявити специфіку роботи шкільного практичного психолога та соціального педагога з гіперактивними дітьми.
Завдання:
1. Проаналізувати наукову літературу з питань гіперактивної поведінки дітей.
2. Дослідити основні причини, особливості, фактори ризику у процесі розвитку дитини з гіперактивною поведінкою.
3. Описати практичні аспекти соціально-психолого-педагогічної роботи з гіперактивними дітьми в школі та розробити рекомендації шкільному психологу та соціальному педагогу щодо корекційної роботи з дитячої гіперактивності.
І. ТЕОРЕТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ДИТЯЧОЇ ГІПЕРАКТИВНОСТІ