Главная | Обратная связь

Механічна асфіксія, її види, стадії прижиттєвого перебігу, загальноасфіксичні ознаки смерті

Під асфіксією розуміють порушення газообміну, яке настає внаслідок кисневого голодування з накопиченням в організмі вуглекислоти. Під ме­ханічною асфіксією розуміють такий вид асфіксії, при якому порушення процесів газообміну в організмі виникає в результаті дії зовнішніх фак­торів, що утруднюють доступ повітря в дихальні шляхи. Залежно від характеру і місця прикладання сили розрізняють сім видів механічної асфіксії: 1) повішення, 2) задушення петлею, 3) задушення руками, 4) закриття отворів рота і носа, 5) закриття дихальних шляхів сто­ронніми предметами і рвотними масами, 6) стиснення грудної клітки і живота, 7) утеплення.

Згідно з сучасними даними при асфіксії в організмі відбуваються значні порушення обміну речовин, серцево-судинної діяльності, дихання, центральної нервової системи. Ступінь їх вираженості залежить від виду механічної асфіксії, її тривалості, стану організму та інших моментів, які зумовлюють морфологічні зміни, і виявляються при дослідженні трупів осіб, які загинули від механічної асфіксії.

При прижиттєвому перебігу асфіксії виділяють ряд стадій. Основні з них такі: 1) задишка; 2) сильні судоми; 3) короткочасний спокій; 4) тер­мінальне дихання; 5) зупинка дихання і серцевої діяльності. Ці стадії характерні для всіх видів механічної асфіксії, хоча в інтенсивності і трива­лості кожної з них можуть бути відхилення. Весь період, як правило, про­довжується 5-8 хв., інколи більше, закінчуючись летальним наслідком.

У зв'язку з викладеним виникає питання: в якій із названих стадій можливе збереження життя людини?

Природно, що чим раніше буде вжито заходів до відновлення життєвих функцій організму, тим більше шансів на щасливий кінець.

У спеціальній літературі і медичній практиці відомо багато випадків, коли людям удавалось зберегти життя не тільки при короткочасній (3-4 хв.), але й при більш тривалій асфіксії (10-15 і навіть 30-45 хв.).

Практика показує, що не завжди людина, яка на перший погляд по­збавлена ознак життя, е дійсно мертвою. Своєчасним наданням медичної допомоги можна зберегти життя людині, яка перебуває в термінальному стані, причому послідовність відновлення життєвих функцій при асфіксії протікає в порядку, зворотному процесу вмирання. Спочатку відновляється функція бульбарних центрів, потім спинного і середнього мозку і, на решті — кори великих півкуль.

У осіб, які перенесли асфіксію, поряд зі змінами, що викликані безпосередньою дією механічного фактора (странгуляційна борозна, синці, садна на шиї, переломи хрящів гортані і т. ін.), відзначаються також порушення функцій центральної нервової системи, внутрішніх органів. Останні прояв­ляються втратою свідомості, наявністю судом і збудженістю, розладом пам'яті, амнезією з дезорієнтуванням, конфабуляціями, псевдоремінесцен-ціями.

Інколи відзначаються і соматичні розлади — пневмонія, ішемія міокарду, набряк легенів, набряк мозку, втрата зору, слуху, парези сфінктерів та інші явища. Причому ступінь їхньої вираженості залежить від глибини і тривалості асфіксії. При легкій, короткочасній асфіксії вони порівняно швидко проходять. При глибокій і тривалій асфіксії ці явища стійкі, носять затяжний характер, а інколи після виведення із асфіксичного стану через кілька днів можуть закінчитися смертю, зумовленою різними причинами (набряк легенів, мозку, ішемія міокарда, пневмонія і т. ін.).

При дослідженні трупів осіб, які загинули від механічної асфіксії, перш за все звертають увагу на ряд морфологічних змін, які виявляються як при зовнішньому дослідженні, так і при розтині трупа, сукупність яких і дозволяє судити про асфіктичний характер смерті (загальноасфіксичні ознаки смерті).

До таких ознак належать:

і) рясні темно-фіолетового кольору трупні плями;

2) ціаноз обличчя, причиною якого є застій крові в малому колі кро­вообігу;

3) дрібнокрапкові крововиливи на фоні трупних плям і на слизових оболонках повік;

4) мимовільне сечовиділення і дефекація;

6) темна і рідка кров у порожнинах серця та судинах;

6) переповнення кров'ю правої половини серця внаслідок застою крові в малому колі кровообігу;

7) повнокрів'я внутрішніх органів, наявність якого пояснюється част­ково застоєм крові в малому і великому колах кровообігу;

8) підплевральні і підепікардіальні дрібнокрапкові темно-червоногс кольору крововиливи (плями Тардье), причина утворення яких до те перішнього часу точно не встановлена, незважаючи на численні дослідження Більшість авторів схильні думати, що вони утворюються від сильноп підвищення кров'яного тиску і порушення цілісності капілярів під час судом Останніми роками встановлено, що при асфіктичному стані порушуєтьс;

проникність судинної стінки, чим і пояснюється наявність багатьох кровови ливів при смерті від асфіксії, які виявляються не тільки на поверхні легені:

і серця, але й на інших органах і тканинах, слизових і серозних оболонках.

Слід зазначити, що серед перелічених ознак немає жодної патогнс манічної тільки для асфіксії. Більшість із них може спостерігатися у випад ках швидкого настання смерті. Лише сукупність ознак при наявності виде вої, яка характеризує конкретний вид механічної асфіксії, може дати мо» ливість встановити причину смерті.