Главная | Обратная связь

Експертиза статевих станів

Експертизи статевих станів і при статевих злочинах належать до най­складніших і найвідповідальніших, вони нерідко проводяться комісійне, з участю гінекологів, урологів, ендокринологів та інших спеціалістів. Порядок і методика проведення експертизи повинні відповідати існуючим офіційним документам, які регламентують цей вид діяльності судового медика — Пра­вилам судово-медичної акушерсько-гінекологічної експертизи, Правилам судово-медичної експертизи статевих станів у чоловіків та іншим інструктивно-методичним документам.

Експертиза статевої зрілості. Ст. 120 КК України говорить: «Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості, караються позбавленням волі на строк до 8 років». Злочин полягає у добровільному статевому акті чоловіка чи жінки з особою протилежної статі, яка не досягла статевої зрілості. Такий статевий акт може мати місце і в результаті фактичного шлюбу.

Статева зрілість — це такий фізіологічний стан організму (такий ступінь розвитку), при якому статеве життя є фізіологічне нормальною функцією, не викликає розладу здоров'я і не наносить шкоди подальшому розвиткові організму.

У чоловіків настання статевої зрілості пов'язане зі здатністю до стате­вих зносин і до запліднення.

При визначенні досягнення (чи недосягнення) статевої зрілості у підлітків чоловічої статі відзначають достатність загального фізичного роз­витку, стан зовнішніх статевих органів, наявність функціонування статевих залоз. Уточнюють анамнестичні дані: хвороби і травми ЦНС, статевих ор­ганів, органів внутрішньої секреції, виснажливих і інфекційних захворю­вань, час появи полюцій і їх характер, заняття онанізмом, початок і харак­тер статевого життя, шкідливі звички (алкоголь, куріння). При об'єктивному обстеженні звертають увагу на овол осіння на обличчі, тембр голоеу, оглядають зуби, міряють зріст, окружність грудної клітини, досліджують статевий член, мошонку, яєчки, передміхурову залозу, сім'яні міхурці. У ряді випадків необхідно використовувати додаткові дослідження. Про досягнення статевої зрілості у чоловіків можна судити на основі аналізу сукупності даних загального розвитку, вираженості вторинних статевих оз­нак, ступеня розвитку зовнішніх і внутрішніх статевих органів.

Статева зрілість жінок полягає в остаточному сформуванні їхнього ор­ганізму до виконання функції материнства. Це здатність до статевих зля­гань, зачаття, виношування плода, нормального дітородіння, вигодовування.

Приводом для встановлення статевої зрілості є зґвалтування, пору­шення статевої недоторканості осіб, які не досягли статевої зрілості, розпусні дії з малолітніми.

При експертизі з приводу статевої зрілості жінок необхідно враховува­ти сукупність таких ознак готовності організму до виконання функції мате­ринства: загальний розвиток організму; здатність до статевого акту; здатність до зачаття; здатність до виношування плода; здатність до розродження;

здатність до вигодовування.

Кожна з цих ознак окремо не є вирішальною, тільки сукупністьїх дає можливість судово-медичному експерту правильно відповісти на питання про статеву зрілість.

У жінок здатність до статевого акту та зачаття може наступити і до досягнення статевої зрілості.

Особи до 14-річного віку вважаються такими, що не досягли статевої зрілості. Питання про досягнення чи недосягнення статевої зрілості визна­чається в межах 14—17 років.

Встановлення статевої зрілості є однією із складних судово-медичних експертиз. Трудність зумовлена тим, що процес статевого визрівання про­довжується кілька (3-6) років. Одні ознаки статевої зрілості з'являються раніше, інші — пізніше. Інколи обстеження проводиться через значний час після початку статевого життя, що ускладнює експертизу.

Загальний розвиток організму визначається за такими антропометрич­ними показниками: зріст стоячи — не менше як 150 см, сидячи — 80 см, окружність грудної клітини в спокійному стані — 78-80 см, при видиху — 73—76 см, окружність плеча в середній третині — 30—31 см, окружність гомілки — 40-41 см, окружність голови — 55 см, ширина плеч — 40-42 см, маса тіла — 45-50 кг.

Здатність до злягання можлива при правильному і достатньому роз­виткові зовнішніх статевих органів і особливо піхви, яка допускає введення в неї статевого члена дорослого чоловіка.

Здатність до зачаття виникає після появи овуляції, а її пов'язують з настанням правильного циклу менструацій. Строки появи менструацій досить різноманітні і залежать від соціально-побутових умов, харчування, клімату, національних та індивідуальних особливостей. Як правило, менструації з'являються в період від 10 до 15 років.

Здатність до виношування плода залежить від розвитку внутрішніх статевих органів і зумовлена правильною будовою матки та її величиною. У нормі при досягненні статевої зрілості тіло матки становить 2/3 її загальної довжини, а шийка — 1/3, причому форма шийки матки циліндрична.

Здатність до дітородіння визначається розмірами матки і таза. Таз по­винен бути містким і правильно сформованим. Мінімальні розміри таза:

відстань між вертелами — 29 см, гребенями — 26 см, остями — 23 см, зовнішня кон'югата — 18 см.

Експертиза статі.

Приводи для експертизи: неправильне встановлення статі при народ­женні; призов на військову службу; вступ до спеціальних навчальних за­кладів; справи про розлучення; статеві спотворення і статеві злочини;

аліментні справи.

Гермафродитизм (двостатевість) характеризується наявністю у однієї людини ознак чоловічої і жіночої статі. Розрізняють істинний і фальшивий гермафродитизм. Фальшивий буває чоловічим і жіночим.

Істинний гермафродитизм характеризується наявністю у суб'єкта і чо­ловічих, і жіночих статевих залоз. Зовнішній вигляд і загальний розвиток їх може бути за жіночим чи чоловічим типом, але буває і змішаним. Зустрічається дуже рідко. За даними ВМЕ описано всього 146 випадків. Установити стать у таких випадках буває дуже важко. Виявлення спермато­зоїдів чи менструації не є доказом належності особи до тієї чи іншої статі. Питання може бути вирішено тільки на основі гістологічного дослідження кусочків статевих залоз, узятих у результаті пункції чи біопсії.

Фальшивий (однозалозовий) гермафродитизм зустрічається частіше істинного (в 0,02 % випадків). При цьому суб'єкт однієї статі має або яєчки, або яєчники, але будова зовнішніх статевих органів не відповідає залозисто­му апарату, оскільки вони розвинуті неправильно.

При фальшивому чоловічому гермафродитизмі статеві залози жіночі, а зовнішні статеві органи розвинені частково за чоловічим типом, а при фаль­шивому жіночому — навпаки.

Судово-медична діагностика істинної статі ведеться за загальною схе­мою з участю ендокринолога, невропатолога, уролога, психіатра. Нерідко особи піддаються стаціонарному обстеженню в спеціальних лікувальних за­кладах. Для визначення істинної статі проводять визначення 17-кортикостероїдів в сечі, дослідження статевого хроматину в крові.

Експертиза статевої недоторканості і ознаки минулих статевих зно­син. Фізична дівочість характеризується наявністю неушкодженої дівочої пліви. Встановлення дівочості і ознак статевих зносин має значення при ек­спертизі спірних статевих станів, при розслідуванні більшості статевих зло­чинів, а також злочинів проти людської гідності (образа, наклеп). Дівоча пліва являє собою складку слизової оболонки піхви, в яку входять сполуч­нотканинні і м'язові волокна, судини і нерви. У ній розрізняють основу і вільний край, звернений у просвіт піхви, який утворює отвір пліви. Форми дівочої пліви дуже різноманітні; існують варіанти її трьох харак­терних особливостей — обриси поверхні, нерівності вільного краю, кількість отворів.

Переважання тієї чи іншої ознаки і зумовлює відповідну термінологію. Дівочі пліви бувають: кільцевидні (найчастіше), півмісячні, кілеподібні, перегороджені, решітчасті, зарощені (дуже рідко), валикоподібні — прак­тично відсутні.

Порушення анатомічної цілості дівочої пліви (дефлорація) може бути у вигляді розривів і надривів. Ці ушкодження виникають, як правило, внаслідок тиснення і розтягування при введенні головки статевого члену в отвір пліви при скоєнні розпусних дій, інколи при травмах у ділянці стате­вих органів. Розриви при статевих зносинах можуть виникати на різних ділянках пліви, але найчастіше в її нижньому сегменті.

При розриві дівочої пліви спостерігається кровотеча, синці і набряк країв. Тривалість загоювання розриву залежить від форми і характеру дівочої пліви та індивідуальних особливостей організму. У середньому в перші 2-3 дні краї розриву кровоточать, вкриті зсідками крові, з країв роз­риву слизова оболонка почервоніла і припухла. На 3-5 день набряк змен­шується, краї розривів покриваються білуватим нальотом. До 5-8 дня запа­лення значно зменшується, і краї розривів покриваються грануляційною тканиною. Розриви дівочої пліви на 12-20 день зарубцьовуються і не мають слідів запалення. Після її загоювання встановити давність порушення пліви неможливо.

Хоча цілість дівочої пліви є основною ознакою статевої недоторка­ності, порушення її — не абсолютно безперечна ознака минулого статевого акту, оскільки не можна виключити ушкодження її пальцями, при необереж­них медичних маніпуляціях та за інших обставин. Слід мати на увазі, що і при скоєному повному статевому акті дефлорації може не бути через особли­вості будови пліви. Не відбувається порушення цілості пліви також при ста­тевому акті, який проходив у переддвір'ї піхви.

Доказом скоєного статевого акту є наявність у піхві сперми, яку не­обхідно вилучити і надіслати на лабораторне дослідження для встановлення групової належності. Після статевого акту сперматозоїди зберігаються у піхві протягом 3-5 днів.

Експертиза статевої і репродуктивної здатності. Дослідження стате­вої здатності у жінок складається із визначення можливості до статевих зно­син і зачаття. Це порівняно рідка експертиза і призначається у справах про розірвання шлюбу, у випадках звинувачення жінки у викраденні дитини, а також при визначенні тяжкості тілесних ушкоджень, якщо вони супровод­жувались утратою репродуктивної здатності.

Неможливість злягання у жінок зустрічається при дефектах статевих органів (коротка, звужена, зарощена піхва, пухлини), а також як наслідок вагінізму — рефлекторного тонічного спазму м'язів піхви і тазового дна. Не­можливість до зачаття може бути пов'язана з віком, зумовлена гінекологічними захворюваннями (ендометрити, пухлини матки і т. ін.), гормональними змінами, хронічними інфекціями, інтоксикаціями, променевими впливами.

Експертиза здатності чоловіків до статевого життя складається із уста­новлення можливості злягання і запліднення. Цей вид експертизи проводить­ся у більшості випадків статевих злочинів, при розриві шлюбу, спірному батьківстві, а також при кваліфікації тілесних ушкоджень, у результаті яких наступила втрата репродуктивної здатності.

Неможливість до статевих зносин у чоловіків може бути зумовлена анатомічними вадами зовнішніх статевих органів, тяжкими і виснажливими захворюванням (цукровий діабет, рак), травмами і захворюваннями ЦНС, залоз внутрішньої секреції.

Неможливість до запліднення може бути зумовлена відсутністю спер­матозоїдів чи їхньою нежиттєздатністю. До чинників, які виключають запліднення, належать вади розвитку яєчок, їхня відсутність, різного роду захворювання, отруєння, дія рентгенівських променів, радіоактивних випро­мінювань, утворення рубців у придатках яєчок і сім'явиносних протоках.

Експертиза аборту. При експертизі з приводу аборту доводиться вирішувати ряд питань: чи була у жінки вагітність і чи мало місце її перери­вання. Якщо аборт був проведений, необхідно вияснити, мимовільний він був чи кримінальний, які способи і методи були застосовані з метою перери­вання вагітності, до яких наслідків призвело переривання вагітності.

Кримінальний аборт, тобто переривання вагітності поза лікувальним закладом, може відбутись як у результаті приймання всередину різних речо­вин, так і при різних зовнішніх впливах. Усі зовнішні способи, які застосо­вуються для переривання вагітності, можна поєднати в три основні групи:

1) зовнішній вплив на організм, 2) введення в порожнину матки сторонніх предметів, 3) введення в порожнину матки різних рідин. Із загальних зовнішніх впливів на організм слід відзначити тривалу тряску їзду, вібраційні навантаження, піднімання тягарів, зовнішнє і комбіноване здав-лення вагітної матки руками, тривалі гарячі ванни і душ, гірчичники та ін.

Як сторонні предмети в порожнину матки вводять катетери, бужі, в'язальні спиці, дерев'яні палички, олівці та ін.

Для введення рідин у порожнину матки використовують інструменти, найчастіше спринцівки. Використовують воду, розчини сулеми, карболової кислоти, спирту, йоду, мильну воду та ін.

Для переривання вагітності використовують різні лікарські препарати або отрути, які застосовуються у великих дозах і справляють токсичну дію як на плід, так і на організм жінки. Для цього застосовують хінін, препара­ти спориньї, ртуті, миш'яку, настій олеандра, пілокарпін, пахікарпін, скипи­дар, касторове масло, гормональні препарати (пітуїтрин, фолікулін, синест-рол). Нерідко кримінальний аборт залишає після себе різні наслідки, а де­коли призводить до смерті жінки. Такими наслідками можуть бути: от­руєння, перфорація матки, зовнішня і внутрішня кровотеча, повітряна ем­болія, сепсис, шок, гостра ниркова недостатність.

Розпізнавання кримінального аборту завжди викликає значні труд­нощі, оскільки слідів впливу виявлено може не бути, і штучний аборт може бути прийнятий за мимовільний.

Установити факт вагітності, яка мали місце, можна за гормональними ознаками протягом 5-8 днів після її переривання і за змінами обміну речо­вин в організмі (ліпідного і білкового) протягом 40 днів після переривання вагітності. Велику допомогу надають медичні документи із жіночих консуль­тацій, гінекологічних відділень лікарень.

Доказом проведеного аборту можуть бути плями крові на білизні, одязі, постелі та інших предметах. Особливе значення мають знайдені у виділеннях із матки частинки плідного яйця, інволюція матки, зміни молоч­них залоз і їхнього секрету, гістологічні дослідження.

Спосіб штучного переривання вагітності інколи можна визначити при гінекологічному обстеженні за механічними ушкодженнями шийки матки, піхви, інколи за опіками і кольором слизової оболонки піхви від приймання різних речовин.

При розслідуванні справ про кримінальний аборт велике значення має огляд місця, де його проводили, оскільки при цьому можуть бути знайдені різні хімічні речовини, інструментарій чи предмети, які застосовувались для маніпуляцій усередині матки, сліди крові на різних предметах, закривавлена вата, марля, а також залишки плідного яйця. Виявлені речові докази повинні бути надіслані для відповідних лабораторних досліджень.

5. Експертиза при статевих злочинах

Експертиза зґвалтування. Зґвалтування, згідно з визначенням ст. 117 КК України — це статевий акт із застосуванням фізичної сили, погрози чи з використанням безпорадного стану жінки (потерпілої).

Судово-медична експертиза може встановити факт зґвалтування тільки у випадках, коли статевий акт відбувався із застосуванням фізичного насил­ля, а також інколи з використанням безпорадного стану. В інших випадках зґвалтування може бути встановлений тільки факт минулого статевого акту.

При вивченні обставин зґвалтування необхідно детально проаналізу­вати умови, які сприяли скоєнню насильницького статевого акту: безлюдна місцевість, неочікуваність нападу, розгубленість, втома, біль, страх, фізична слабкість, а також стан безпорадності жінки, застосування наркотиків тощо, і, нарешті, наявність погрози.

Зґвалтування із застосуванням безпорадного стану може відбутися, наприклад, при фізичній слабкості жінки, внаслідок хвороб, при непритом­ності, шоковому стані, припадку, при наявності якого-небудь каліцтва, пси­хічній хворобі, стані штучно викликаного сну, алкогольному сп'янінні тощо.

Однією із важливих умов експертизи у випадках зґвалтування є своєчасність її проведення, оскільки час може знищити докази (сліди сперми тощо), а отримані ушкодження можуть втратити свій первинний вигляд. Важливе значення має детальне вияснення обставин події, а саме характеру опору жінки. Дуже необхідною є участь судово-медичного експерта в огляді місця події, що дозволяє уточнити обставини випадку і кваліфіковано вилу­чити речові докази.

Судово-медичне встановлення зґвалтування стосується двох обставин, кожна із яких повинна бути мотивована і науково обгрунтована даними ек­спертизи:

1. Необхідно визначити, що в даному випадку мав місце статевий акт.

2. Що скоєння його супроводжувалось насиллям.

Статевий акт — це фізіологічний акт, спрямований на продовження роду і який полягає у введенні статевого члена у піхву.

М. Г. Шалаєв під статевим актом розуміє задоволення чи намагання задоволення статевого потягу шляхом введення статевого члена не тільки у піхву, але і в її переддвір'я і навіть у тому випадку, якщо воно не супро­воджувалось дефлорацією і викиданням сперми.

Які ж ознаки статевого акту?

1. Якщо жінка не жила раніше статевим життям — це розриви дівочої пліви, при дослідженні якої експерт повинен описати її особливості, інколи зустрічаються нариви і розриви стінок піхви, розрив проміжності.

За стадіями загоювання розривів установлюється і давність статевого акту.

2. Важливим доказом статевого акту, крім розривів, є також виявлен­ня слідів сперми на шкірі навколо зовнішніх статевих органів і в піхві, що у свіжих випадках можливо. Це є основним доказом статевого акту у жінок, які раніше жили статевим життям.

Ознаки насилля виникають при чиненні опору. Це садна і синці (сліди від нігтів і пальців), які розміщуються, як правило, на внутрішній поверхні стегон, над колінами, в ділянці зовнішніх статевих органів, на передпліччі, обличчі, шиї, молочних залозах. Однак необхідно пам'ятати, що яких-небудь ушкоджень, характерних для зґвалтування, немає.

Експертній оцінці піддаються і наслідки, які могли виникнути в ре­зультаті насильницького статевого акту. До них можна віднести фізичну і психічну травму, вагітність, зараження венеричними хворобами, самогубство.

При зґвалтуванні важливо встановити, чи не витирала потерпіла (чи ґвалтівник) після скоєння статевого акту статеві органи яким-небудь предме­том, якщо це було, то необхідно такі предмети вилучити і надіслати на ек­спертизу, оскільки на них може бути виявлена сперма.

На одязі потерпілої можуть бути виявлені сліди крові, сперми, волос­ся, які належать ґвалтівнику. Тому одяг ретельно оглядається і відразу ж надсилається на дослідження в лабораторію. Виявлене на ній волосся знімається, упаковується і надсилається на експертизу окремо.

Особу, яка підозрюється у скоєнні зґвалтування бажано якомога швидше після його скоєння притягнути до обстеження. Інколи обстеження звинувачуваного підтверджують заяву потерпілої (виявлення конкретних ушкоджень у місцях, зазначених нею). Такі ушкодження інколи дозволяють упізнати ґвалтівника і є доказом опору, який йому чинився.

Необхідно старанно досліджувати піднігтевий вміст ґвалтівника. У зіскобах із-під нігтів ґвалтівника при мікроскопічному дослідженні можуть бути виявлені волокна одягу, обривки волосся, сліди крові, які належать потерпілій.

Особливої уваги вимагає огляд статевих органів ґвалтівника. На стате­вому члені можуть бути виявлені ушкодження, заподіяні потерпілою при чиненні нею опору і при грубих спробах статевого акту — садна, подряпини, синці, надриви вуздечки, сліди укусів, в препуціальному мішку — волосся, яке належить потерпілій, на статевому члені — кров, елементи вмісту піхви, слина, кал (при спотворених формах статевого акту). Всі речові докази над­силаються на біологічне дослідження.

При огляді підозрюваного безпосередньо після події в сечівнику може бу-ги виявлена сперма. Для цієї мети беруть мазки вмісту сечівника для мікро­скопічного і бактеріологічного дослідження. Рекомендується брати відбитки зі статевого члена і з внутрішньої поверхні препуціального мішка (для виявлення сперматозоїдів, еритроцитів, клітин піхвового епітелію).

Сліди сперми можуть бути виявлені на білизні і верхньому одязі підозрюваного. При груповому зґвалтуванні на одязі можуть бути плями сперми із різними груповими властивостями. Це може підтвердити не тільки походження їх від різних осіб, але і послідовність скоєння ними статевих актів. Огляд, опис, вилучення одягу, білизни та інших предметів підо­зрюваного, надсилання їх на експертизу — обов'язок слідчого.

Лабораторні дослідження виявлених на тілі і одязі речових доказів розширюють можливості судово-медичної експертизи і дозволяють отримати об'єктивні докази статевого акту, який мав місце.

Експертиза розпусних дій. Кримінальне карається скоєння чоловіком чи жінкою розпусних дій щодо особи тієї чи іншої статі, яка не досягла повноліття.

До розпусних дій належать непристойне доторкання руками до стате-яих органів, доторкання статевим членом до статевих органів чи тертя ним між стегнами, заняття онанізмом в присутності дівчинки чи оголення стате­вих органів, ознайомлення неповнолітнього з порнографічною літературою. [снують і інші форми розпусних дій, які у більшості випадків можуть бути чстановлені лише слідчим шляхом.

Розпусні дії, як правило, не супроводжуються значними механічними уш­кодженнями і тому експертні дані дуже мізерні. Як доказ цих дій можуть бути ушкодження у вигляді надривів, розривів, крововиливів у дівочу пліву, на-чвність сперми чи характерних змін дівочої пліви при тривалому застосуванні ;юзпусних дій. Інколи розпусні дії з дітьми можуть закінчуватись статевим ак­том, що супроводжується масивними'ушкодженнями з розривом проміжності, стінок піхви, сечівника, з можливим смертельним наслідком.

При виясненні обставин скоєння розпусних дій необхідно враховувати, іцо діти легко піддаються навіюванню, самонавіюванню, фантазії, дуже лег­ко сприймають погрози, інколи говорять неправду. Розпитування дітей не->бхідно проводити з участю педагога.

Експертиза мужолозтва. Мужолозтво — це статевий акт чоловіка з 40ЛОВІКОМ, коли статевий член активного партнера вводиться в пряму кишку пасивного партнера.

Доказові можливості судово-медичної експертизи мужолозтва дуже обме­жені. У активного партнера можна виявити сліди калу на статевому члені, інколи ушкодження самого члена. У пасивного партнера в ділянці заднього про­ходу можна виявити різні зміни: почервоніння, садна, розриви, лійкоподібне поглиблення, грубу складчастість чи зглаженість її. Однак тільки ці ознаки самі по собі не дають підстави для вирішення питання про мужолозтво. Вирішальним доказом акту мужолозтва у пасивного партнера є сперма в ділянці заднього проходу і на слизовій оболонці прямої кишки, а також наявність венеричних захворювань — гонорейного проктиту, твердого шанкру, СНІДу.