Главная | Обратная связь

Дослідження актів насилля, демонстрованих глядачеві телебачення

Необхідність поглиблення наукових досліджень проблем використання засобів масової інформації для запобігання негативного впливу серед неповнолітніх набуває актуальності також у зв’язку з розширенням технічних можливостей інформаційного забезпечення суспільства.

Я вважаю, що, показуючи дітям по телевізору величезну кількість сцен насильства, дорослі привчають їх до думки, що агресія – загальноприйнятний вихід із ситуацій. Деякі, навпаки, стверджують, що насильство, яке діти спостерігають на телеекрані, може слугувати заміщенням реальної агресії, в результаті якої агресивність дітей знижується, а не зростає.

Насильство, яке допомагає добру здобути перемогу над злом, більшості дітей не завдає шкоди. Але у свідомості деяких дітей щоденні приклади агресивної поведінки на телеекрані можуть поєднуватися з реальним життям, у якому багато ролей – батьків, братів і сестер, друзів – виконуються за допомогою агресивних і антисоціальних моделей. Це, в свою чергу, примножує прояв агресії в поведінці дитини, особливо з визначеними рисами чи особистості з емоційними проблемами.

Діти приділяють увагу тим сценам насильства, що характеризуються яскравістю і динамічністю; вони реагують на сцени насильства під впливом не змістових, а формальних, зовнішніх показників; діти погано розмежовують „реальність” і „нереальність” подій, які відбуваються на екрані; багато дітей дошкільного віку відчувають страх перед телевізійними сценами насильства.

Період від 6 до 11 років є критичним для розуміння впливу телебачення на агресивність. У цьому віці в дітей розвиваються когнітивні здібності, що дозволяють стежити за сюжетом, здатність робити висновки по змісту і розпізнавати мотивацію і наслідки дій героя. Крім цього, вони витрачають все менше і менше зусиль, щоб зосередити увагу на екранному зображенні.

Діти демонструють більше фізичної агресії й інших форм антисоціальної поведінки в результаті перегляду сцен насильства на телебаченні, ніж діти більш старшого віку. У підлітковому віці кількість випадків такої поведінки зростає в хлопчиків і сильно знижується у дівчаток. У вирішенні цієї проблеми слід враховувати індивідуальні розбіжності дітей, зміст телепередач, спосіб переробки інформації, значення, що вони додають переглянутому матеріалу, особистісний досвід дітей.

У початковій школі діти більше бояться телевізійних сюжетів, якщо змальовані в них події здаються можливими і особливо якщо вони відбуваються в умовах, схожих на умови життя самої дитини. Для захисту себе від страху дитина може ідентифікуватися з героєм. Ідентифікація з агресивним героєм серйозно впливає на збільшення рівня агресії.

Підлітки дивляться телевізор менше, ніж діти молодшого шкільного віку, тому що більше часу проводять поза будинком, віддаючи перевагу спілкуванню з друзями. Для багатьох підлітків ця зміна пріоритетів у джерелах інформації і означає перехід від дитинства до юності. Підлітки дивляться телевізор в основному в колі своєї родини.

Підлітки більш критичніші до змісту телепередач, ніж молодші діти, і набагато рідше будуть ідентифікувати себе з телевізійними героями. Ті, хто продовжує вірити в реальність того, що показують на екрані, й ідентифікуватися з жорстокими героями, будуть більш агресивними, особливо при наявності фантазій на агресивно-героїчні теми. Хоча наслідувальний характер насильства найчастіше приписується дошкільникам через недостатність їхнього життєвого досвіду і їхньої віри в реальність того, що показують на екрані, такі насильницькі дії, скопійовані з екрана телевізора, відтворюються підлітками.

Спостереження жорстоких сцен сприяє тому, що підлітки сприймають навколишню дійсність як жалюгідну і незначну, вони досить рідко дивляться телевізор, вважають себе менш захищеними перед злочинцями. Однак підлітки, які вважають насильство на екрані не реалістичним, не оцінюють навколишній їхній світ як надмірно жорстокий і страшний і не перебільшують почуття власної вразливості перед злочинністю. Крім того, підлітки, які самі були жертвами злочину, мають тенденцію не покладатися на телебачення як джерело достовірної інформації. Фільми жахів стають актуальними в контексті підліткових занепокоєнь із приводу питань сексуальності та статеворольової ідентифікації. Дівчата – підлітки позитивно реагують на сцени, де жінка виступала в ролі жертви, рідше, ніж хлопці. Молоді люди більше насолоджуються фільмами жахів, якщо поруч з ними знаходиться злякана дівчина того ж віку. Разом з тим дівчата насолоджуються фільмами жахів більше, коли вона знаходяться в компанії молодого юнака, який не переляканий.

Таким чином виділяємо основні ефекти впливу телевізійного насильства на дітей:

Ø вони можуть ставати менш чуттєвими до болю і страждань інших;

Ø діти з великою часткою імовірності можуть поводитися агресивно і завдавати болю іншим людям;

Ø діти можуть відчувати більше страху перед навколишнім світом.

Сцени насильства на телебаченні відіграють важливу роль, тому що вони передають досвід поведінки в соціумі і призводять до того, що світ сприймається як поганий і небезпечний.

Даний розділ створений стимулювати молодь до усвідомле­ного перегляду телепрограм та адекватно диви­тися на показ різноманітних форм насилля.

Постежите за насильством на телебаченні у телесеріалах, художніх фільмах, мультфільмах можна за схемою (див. таблицю 1).

Мета: стимулювати молодь до усвідомле­ного перегляду телепрограм та адекватно диви­тися на показ різноманітних форм насилля.

Таблиця 1