 |
|
Переклад i редагування наукових текстів.
Переклад – 1) процес відтворення письмового тексту чи усного вислову засобами іншої мови; 2) результат цього процесу.
Процес перекладання охоплює такі етапи:
1.Зорове чи слухове сприйняття інформації чужою мовою, усвідомлення її змісту;
2.Аналіз інформації мовою оригіналу і синтез рідною мовою;
3.Відтворення змісту рідною мовою.
За формоюпереклад переділяють на усний і письмовий.
Усний переклад може бути послідовнимабо синхронним. Послідовний переклад – це усний переклад повідомлення з однієї мови іншою після його прослуховування. Синхронний переклад робить перекладач-професіонал одночасно з отриманням усного повідомлення.
За способомперекладу розрізняють буквальний і адекватний переклад. Буквальний переклад називають також дослівним, у такому перекладі можуть зберігатися порядок слів та граматичні конструкції, невластиві мові, якою перекладають.Адекватний переклад точно передає зміст оригіналу, його стиль, і відповідає усім нормам літературної мови.
За змістом
1. суспільно-політичний, який передбачає усне чи письмове відтворення засобами іншої мови суспільно-політичних матеріалів: виступів та заяв політичних діячів, інтерв'ю, матеріалів прес-конференцій, дипломатичних документів, наукових праць з політології, соціології.
2. художній, тобто переклад творів художньої літератури.
3. науково-технічний (– переклад, який використовують для обміну науково-технічною інформацією між людьми, які спілкуються різними мовами.
Повний переклад наукового тексту здійснюють за такими етапами:
1. читання всього тексту з метою усвідомлення змісту;
2. поділ тексту на завершені за змістом частини, їх переклад;
3. стилістичне редагування повного тексту
Реферативний переклад – 1) письмовий переклад заздалегідь відібраних частин оригіналу, що складають зв'язний текст; 2) виклад основних положень змісту оригіналу, що супроводжується висновками й оцінюванням. Реферативний переклад у 5-10 разів менший, ніж оригінал.
Анотаційний переклад - це стисла характеристика оригіналу, що є переліком основних питань, іноді містить критичну оцінку. Наприклад, наукова стаття, технічний опис, науково-популярна книга). Обсяг анотації не повинен перевищувати 500 друкованих знаків.
Автоматизований. Ідея автоматизованого перекладу виникла ще в 1924 році, а 1933 року радянському інженерові П. Смирнову-Троянському було видано патент на машину для перекладання, яка працювала за прикладом зіставлення відповідників з різних мов механічними засобами. Машинний переклад у сучасному розумінні цього терміну вперше було зроблено 1954 року в Джорджтаунському університеті.
РЕДАГУВАННЯ - це аналіз, перевіряння та виправлення будь-якого тексту.
Редагуючи текст, необхідно пам'ятати основні вимоги, які висувають до доказів як особливої форми думки, а саме:
1. чітке формулювання тези й аргументів;
2. формулювання тези під час доказів залишається незмінним;
3. теза і аргументи не повинні суперечити один одному;
4. як аргумент використовувати положення, правдивість яких не викликає сумніву;
5. докази повинні бути повними й достатніми.
Редагування наукового тексту здійснюють у три етапи:
1. Первинне ознайомлення з текстом документа. Перед тим, як розпочати редагування тексту, слід прочитати його повністю. Під час першого прочитання не бажано вносити правки, проте можна зробити помітки на берегах чи фіксувати побіжні зауваження на окремому аркуші паперу.
2. Перевірка фактичного матеріалу. На цьому етапі доцільно перевірити правильність та вірогідність поданих відомостей, продумати, чи достатньо фактичного матеріалу для певного тексту.
3. Власне редагування матеріалу. Цей етап вимагає мовної корекції: виправлення орфографічних, пунктуаційних та стилістичних помилок. Правки в тексті роблять синім або чорним чорнилом. Слова, цифри в тексті мають бути чіткими та охайними. Виправлений текст треба передрукувати, ще раз вичитати.
Прийоми виділення окремих частин тексту
1. Великими літерами. Цей спосіб слугує для виділення окремих слів.
2. Розрідженням оформлюють окремі слова й короткі фрази. Коли слово подають розрідженою, то після кожної літери роблять проміжок в один знак, а між словами й текстом - відступ у 2-3 знаки, щоб слова відділялися. Розділові знаки після таких слів ставлять на відстані одного знаку, а наступне слово починають через 2-3 знаки.
3. Підкреслення - найзручніший спосіб виділення окремих слів і фраз. Лінію підкреслення починають під першою, а закінчують під останньою буквою слова, яке виділяють, включаючи лапки й дужки; розділовий знак, що стоїть після слова, не підкреслюють. Ціле речення треба підкреслювати суцільною рискою, починаючи від першої букви й закінчуючи останньою буквою речення.
4. Курсивом виділяють слова, речення, частини тексту. Цим способом переважно послуговуються, коли текст набирають на комп'ютері.
Розрізняють такі види правок:
1. Правка-вжіапування - це звіряння виправленого тексту з текстом, що має редакторські правки і який прийнятий за взірець. За такої правки усувають технічні помилки (вписують пропущені літери).
2. Правка-скорочення - усунення з тексту повторів несуттєвого матеріалу.
3. Правка-перероблення застосовується у тих випадках, коли автор тексту погано володіє літературною мовою й невдало висловлює свою думку.
4. Правка-оброблення - комплексний вид правки, яким передбачено аналіз й відбір фактичного матеріалу; оцінювання й покращання структури наукового тесту; мовну правку тексту; перевірку правильності зовнішнього оформлення тексту.
План,тези,конспект як важливий засіб організації розумової праці.
План - це короткий перелік проблем, досліджуваних у науковому тексті; "порядок розміщення частин якого-небудь викладу, його композиція
За структурою план може бути: Простий, якщо в ньому зазначені лише основні питання, у пунктах простого плану перелічують основні мікротеми тексту. Складний, якщо поруч з основним є додаткові запитання, пункти складного плану розбивають на підпункти. Питальнийплан складають за допомоги питальних речень, які розкривають проблематику тексту у логічній послідовності; кожному інформативному центру відповідає одне запитання, а кожне наступне пов’язане з попереднім. У номінативному (називному) плані послуговуються називними реченнями, у яких головний член (підмет) виражений іменником або прикметником, дієприкметником тільки у формі називного відмінка. Тезовий план – сформульоване основне положення абзацу, його мікротема
Теза– положення, висловлене в книжці, доповіді, статті, правдивість якого треба довести. Положення, що коротко і чітко формулює основну ідею чого-небудь або провідне завдання, що стоїть перед кимось.
Відповідно до мети тези бувають: вторинні; оригінальні.
Вторинні тези слугують для виділення основної інформації в тому чи іншому джерелі (наприклад, підручнику, монографії, статті) під час читання, реферування, їх призначення – створити модель змісту тексту, яку можна було б осмислювати далі, а обсяг тез відповідає кількості інформаційних центрів тексту, зазвичай їх складають мовою автора.
Оригінальні тезистворюють як первинний текст. Вони можуть бути: ключовими елементами майбутньої наукової розвідки (планом, начерком основних положень); стислою формою презентації результатів наукових досліджень під час виступу на науковій конференції.
складові: Преамбула (1-2 тези); Основний тезовий виклад (3-6 тез); Висновкова теза/тези (1-2).
У преамбулі стисло формулюють проблему дослідження і обґрунтовують актуальність теми з погляду сучасного стану науки і практики.
Основний тезовий виклад передбачає розв'язання таких завдань:
1.формулювати мету дослідження, схарактеризувати об'єкт і матеріал дослідження.
2.описати перебіг дослідження.
3.визначити критерії оцінювання і технологію оброблення результатів
Висновкова тезапрезентує результати і загальний висновок, перспективи подальшого дослідження.
Оформлення тез у вигляді публікацій передбачає дотримання таких вимог:
3. у правому верхньому куті аркуша зазначають прізвище та ім'я автора і необхідні відомості про нього;
4. формулювання кожної тези починають з нового рядка, акцентують увагу на актуальності проблеми, стані її розроблення в науці, положеннях, висновках дослідження;
Конспект– стислий писаний виклад змісту чого-небудь, складається з плану й тез, доповнених фактичним матеріалом, що у сукупності є коротким письмовим викладом змісту книжки, статті, лекції тощо.
Плановий конспект укладається за попередньо складеним планом статті, книжки, лекції. Кожному питанню плану відповідає певна частина конспекту, але якщо пункт зрозумілий, то детально не розкривається. Якість такого конспекту цілком залежить від якості складеного плану. Він лаконічний, простий за своєю формою, але за ним не завжди легко вдається відтворити прочитане, почуте.
Текстуальний конспект - це конспект створений переважно з цитат, це джерело дослівних висловлювань автора. Текстуальні виписки можуть бути пов'язані між собою низкою логічних переходів, супроводжуватися планом і включати окремі тези у викладі особи, що конспектує. Цей конспект доцільно використовувати під час опрацювання науковий праць.
Вільний конспект - це поєднання виписок, цитат, тез. Він вимагає уміння самостійно чітко і лаконічно формулювати основні положення, для цього необхідне глибоке осмислення матеріалу, великий і активний запас слів, уміння використовувати всі типи запису: плани, тези, виписки, цитати тощо.
Тематичний конспект укладається на одну тему, але за декількома джерелами. Специфіка такого конспекту полягає у тому, що, розробляючи певну тему за низкою праць, він може не відображати зміст кожного з них загалом. Тематичне конспектування дозволяє всебічно розглянути і проаналізувати різні точки зору на одне й те ж питання.
28.План.Види плану.
За структурою план може бути: Простий, якщо в ньому зазначені лише основні питання, у пунктах простого плану перелічують основні мікротеми тексту. Складний, якщо поруч з основним є додаткові запитання, пункти складного плану розбивають на підпункти. Питальнийплан складають за допомоги питальних речень, які розкривають проблематику тексту у логічній послідовності; кожному інформативному центру відповідає одне запитання, а кожне наступне пов’язане з попереднім. У номінативному (називному) плані послуговуються називними реченнями, у яких головний член (підмет) виражений іменником або прикметником, дієприкметником тільки у формі називного відмінка. Тезовий план – сформульоване основне положення абзацу, його мікротема.
29.Поняття "формуляр'',''бланк'',''оригiнал'',''копiя'',''дублiкат''.
Формуляр - внутрішня структура, зміст і стилістичні особливості тексту документа, які вперше сформував французький ерудит – Жан Мабільон. Характерною рисою формуляра є сталість побудови. Розрізняють умовний (найзагальніша схема побудови документів в цілому), абстрактний (загальна схема побудови документів певного різновиду), конкретний (схематична структура певних груп документів усередині конкретного виду документів) та індивідуальний (схема побудови окремо взятого тексту) формуляри.
Бланк - макет документа у вигляді паперового листа, як правило формату А4 і менше, що містить елементи фірмового стилю або інформацію постійного характеру (накладні, акти, листи і т.п.); призначений для подальшого заповнення та внесення записів у відведені місця від руки або машинним способом.
Оригінал - основний вид документа, його перший примірник. Він має підпис повноважної особи, і в разі потреби, оформляється штампом і печаткою.
Копія - точний список, точне відтворення, повторення чого-небудь.
Дублікат - другий примірник документа, що має таку саму юридичну силу, як і оригінал.