Базова модель прийняття рішень та її структура

Модель за означенням є наближеним відображенням реальної дійсності, тому очевидним є те, що моделі прийняття рішень охоплюють лише певні, головні параметри, які характеризують основні зв'язки між ними та стан реальної дійсності.n Збільшення кількості параметрів і залежностей між ними зумовлює необхідність спрощення їхньої суті, що, в свою чергу, спричинює зниження рівня системного підходу під час вирішення поставленої проблеми. У випадку математичних моделей можна представити єдиний варіант уникнення протиріччя між рівнем комплексності та змістовності, а саме - обмеження області впливу окремих параметрів і залежностей. Це також сприяє узгодженості усіх моделей на рівні загальнометодологічних і методичних положень теорії прийняття рішень. Представимо узагальнену модель вирішення проблеми, яка може виконувати роль базової, на основі якої можуть розроблятися моделі конкретних проблемних ситуацій. Спочатку опишемо у загальних рисах проблему, зокрема - проблемну ситуацію та її елементи.

Нехай існує проблемна ситуація V, щодо якої необхідно прийняти рішення протягом часу T, і з цією метою виділено ресурси . Опишемо характеристики, які визначають зазначену проблемну ситуацію і які необхідно визначити при постановці проблеми. Зовнішнє середовище впливає на ситуацію через некеровані чинники . Певна конкретна комбінація їхніх числових значень визначає одну з п можливих станів зовнішнього середовища . Вектор описує імовірності настання відповідного стану. Системи керованих чинників, комбінація числових значень яких формує відповідні альтернативи дій, описано вектором , а варіанти дій представлено вектором . Систему цілей також визначено у результаті постановки задачі - вектором . Відповідність результатів дій Y щодо встановленої мети визначають системою критеріїв . Корисність дії Y_j визначають функцією корисності. Окрім ресурсних обмежень, представлених вектором A, враховують також обмеження юридичні, психологічні, соціальні тощо, представлені у нашому випадку вектором B. Ще раз зазначимо, що усі ці функції, вектори і характеристики визначають на етапі здійснення постановки задачі.

Суть пошуку рішення полягає у визначенні оптимального значення вектора , тобто такого, який забезпечує розвиток проблемної ситуації у напрямі обраних цілей з максимальним ефектом.

Економіко-математична модель прийняття рішення в умовах певної невизначеності матиме вигляд:

(3.1)	(3.5)
(3.2)	(3.6)
(3.3)	(3.7)
(3.4)	(3.8)

Дамо певні пояснення до наведеної моделі. Цільова функція (3.3) виражає сумарну корисність обраних альтернатив результатів дій і обраної системи цілей.

Рівність (3.4) відображає залежність альтернатив результатів дій від керованих чинників і станів зовнішнього середовища.

Обмеження (3.5) може мати два варіанти:(3.5,а) - функція відображає час отримання рішення X, який залежить від отримання всієї інформації, необхідної для постановки задачі і здійснення процедури вироблення рішення; якщо відомий час отримання кожної компоненти X_i, то очевидним є представлення цієї умови у такому вигляді: варіант (3.5, b) вимагає врахування функцією часу вироблення рішення і виконання вибраних варіантів дій у тому випадку, коли величина Т має відповідний зміст.

Рівність (3.6) відображає функціональну залежність станів зовнішнього середовища від імовірності їхнього настання та некерованих чинників, через які відбувається вплив зовнішнього середовища на проблемну ситуацію.

Корисність рішення X як функція, що залежить від критеріїв оцінки альтернатив, результатів дій і системи цілей, описане рівністю (3.7). Умова (b) враховує обмеженість ресурсів, витрати яких залежать від рішення х , альтернатив результатів дій ¥ і технологій А.

Умова (3.9) відображає вплив зовнішнього середовища у вигляді витратних функцій , аргументами яких є уже перелічені X,Y, а також технологічні коефіцієнти витрат B.

Залежність (3.10) вказує на те, що цілі залежать від станів S і цю залежність описано функцією W(S).

Базова модель прийняття рішень (3.2) - (3.10) можна використовувати з метою забезпечення управлінської роботи на різних рівнях економічної системи. Зауважимо: чим нижчий рівень управління, тим більша частка таких задач, у яких фактично нескінченною є кількість варіантів дій. Аналогічно змінюється і число альтернатив станів зовнішнього середовища. Така модель дає змогу ефективно розмежовувати місце і роль засобів і технологій на окремих етапах в процесі прийняття рішень.

22. Головні завдання системного аналізу та його основні етапи.

Головними завданнями системного аналізу є створення загальної методології вивчення та моделювання складних систем, а також управління ними в умовах неповної інформації та різних обмежень (обмеженість ресурсів, дефіцит часу тощо). До цього необхідно додавати евристичні (творчі, нестандартні) методи пошуку розв'язання слабоструктурованих задач, які цілковито неможливо формалізувати, а також чисто психологічні аспекти діяльності людей. Неповна формалізація задач потребує застосування широкого спектра неформальних знань і методів. Тому фахівці з системних досліджень - системні аналітики - повинні мати дуже високий загальний рівень культури, володіти як теоретичними, так і практичними знаннями, а також мистецтвом нестандартно мислити. Сучасний системний аналіз має певний комплекс методів переходу від неформальних задач до формальних, від моделей типу чорної скриньки до моделей типу білої скриньки. Зазвичай значна частина цих методів має неформальний (у математичному розумінні) характер, однак вони досить конкретні та придатні до практичного застосування. Системний аналіз розпочинають з первинного формулювання проблеми, потім визначають загальну проблематику, виявляють цілі, формують критерії, генерують альтернативи та сценарії. Ці процедури супроводжуються додатковими діями, зумовленими визначенням причетних сторін і їхніх інтересів, добором ресурсів і системи мов щодо опису проблеми (конфігуратора), що істотно впливають на побудову остаточної моделі для аналізу та дослідження. Початкові, переважно неформальні етапи системного дослідження проблеми подано на рис. 4.1. Суцільними лініями зазначено головну послідовність дій, пунктирними – можливість повернення до попередніх етапів за необхідності уточнення. На наступних етапах системного дослідження визначають можливість алгоритмізації аналізу, виконаного з використанням як формальних, так і неформальних методів.

Рис. 4.1. Узагальнена схема процесу системного дослідження проблеми Формуванням висновків, визначенням дій щодо реалізації отриманих результатів завершують системне дослідження. Кількість і зміст етапів у різних методиках визначають обраними за конкретних умов методами. Наприклад, у таблиці 4.1 показано алгоритми виконання системного аналізу, запропоновані різними вченими, де зазначено, що кожен з них процес виконання системного дослідження поділяє на різну кількість етапів. Проте специфічною особливістю методик системного аналізу є те, що вони повинні спиратись на поняття системи і використовувати закономірності побудови, функціонування і розвитку системи.

Процес виконання системного аналізу

№ етапу С.Л.Оптнером за С. Янгом Н.П.Федоренком С.П.Никаноровим Ю.І.Черняком Перегудовим Тарасенком

Ідентифікація симптомів Визначеннямети організації Формування проблеми Виявлення проблеми Аналіз проблеми Визначення конфігуратора

Визначення актуальності проблеми Виявлення проблеми Визначення мети Оцінка актуальності проблеми Визначення системи Визначення проблеми і проблематики

Визначення мети Діагноз Збір інформації Аналіз обмежень проблеми Аналіз структури системи Виявлення мети

Визначення структури Пошук рішення Вироблення максимальної кількості альтернатив Знаходження критеріїв Формування загальної мети Формування критеріїв

Визначення можливостей Оцінки і вибір альтернативи Відбір альтернатив Аналіз існуючої системи Декомпозиція мети, виявл. пробл. в ресурсах цілей Генерування альтернатив

Знаходження альтернатив Узгодження рішення Побудова моделі у вигляді рівнянь, програм чи сценаріїв Пошук можливостей (альтернатив) Виявлення ресурсів, композиція цілей Побудова та використання моделей

Оцінювання альтернатив Затвердження рішення Оцінювання витрат Вибір альтернатив Прогнозування та аналіз майбутніх цілей Оптимізація

Вироблення рішення Підготовка до вводу в дію Випробуваннячутливості рішення (параметричне дослідження) Забезпечення визнання Оцінка цілей Вибір

Визнання рішення Управління застосуванням рішення Визнання рішення (прийняття формальної відповідальності) Відбір варіантів Декомпозиція

Запускання процесу рішення Перевірка ефективності Реалізація рішення Діагноз існуючої системи Агрегування

Управління процесом реалізації рішення Визначення результатів рішення Побудова комплексної програми розвитку Дослідження інформаційних потоків

Оцінка реалізації Проектування організаціїщодо досягнення мети Дослідження ресурсних можливостей

Спостереження та експерименти над досліджуваною системою

Реалізація, впровадження результатів аналізу

На практиці після виконання певного етапу часто виникає необхідність повернутись до якогось попереднього етапу, а іноді цілком повторити процедуру системного аналізу. Це прояв закономірності саморегулювання, самоорганізації. Якщо у таких випадках враховувати ще й закономірність цілісності, то повернення до попереднього стану можна вважати одним з корисних етапів системного аналізу.

⇐ Предыдущая 9 10 11 12 131415 16 17 18 Следующая ⇒