Главная | Обратная связь

Особливості застосування кількісних методів у системному дослідженні

Будь-яке кількісне системне дослідження – це, зазвичай, і безпосередній природний експеримент з об’єктом-оригіналом, і безпосереднє вивчення об’єкта на базі відповідних кількісних моделей. В останньому випадку мова йде про використання наявних відомостей щодо об’єкта для побудови допоміжного об’єкта-моделі, кількісне вивчення якого в рамках певної задачі з певних причин має переваги (наприклад, постійніше, швидше, наглядніше, безпечніше), ніж експеримент з об’єктом-оригіналом, і разом з тим дає результати, наближені до результатів безпосереднього дослідження оригіналу. У деяких випадках (наприклад, під час проектування), коли об’єкта вивчення фізично ще не існує, отже, і експеримент з ним є неможливим, аналіз моделі є єдиним засобом дослідження. Однак моделювання та досліджування систем потребують експериментальної роботи. З одного боку, експеримент дає змогу перевірити модель і, якщо треба, уточнити її. З другого боку, модель підказує, який саме експеримент треба проводити, тобто дає інформацію для організації експерименту.

Експериментальна робота – це і є вимірювання різних характеристик системи. Особливості вимірювань :

1. Виміри можна здійснити і для якісних характеристик системи.

2. Необхідно враховувати те, що виміри супроводжуються неминучими похибками.

3. Необхідно пам’ятати, що вимір може залишатись невизначеним, якщо він має розпливчасту природу.

4. Величину, якою цікавляться експериментатори, часто неможливо спостерігати, можна спостерігати лише деяку функцію від неї.

Вимірювання – це операція, за якою явище, за яким спостерігають ставиться у відповідність до одного з елементів певної вимірювальної шкали, не обов’язково числової. Шкала може бути порядковою, якщо її елементи порівнюються між собою, або номінальною, якщо будь-які порівняння є неможливі. Вимірювальна та експериментальна робота відіграє важливу роль у виробничому менеджменті при створенні нових товарів, а також при підвищенні якості товарів, у маркетингових дослідженнях та при розробці маркетингової стратегії.

50.Економіко-математичні методи

Економіко-математичні методи –умовна назва комплексу наукових напрямів у дослідженні економічних процесів методами математики і кібернетики. В економіці використання математичних методів має багате минуле, хоча науковий напрям, пов’язаний із застосуванням математичних методів і обчислювальної техніки, швидкими темпами почав розвиватися лише наприкінці 50-х років.

Першу у світі модель щодо вивчення процесу суспільного відтворення створив французький вчений Ф. Кене (1694-1774) 1753 р. і назвав її ”економічною таблицею”. На основі моделі доведено, що нормальний хід суспільного відтворення може здійснюватись тільки за умови дотримання відповідних вартісних і матеріально-речових пропорцій. Подальший розвиток економіко-математичних досліджень можна класифікувати за трьома напрямами: політекономія,статистика, економетрика.

Засновником математичної школи у політекономії вважають французького вченого О. Курно (1801-1877), який 1838 р. опублікував свою працю «Дослідження математичних принципів теорії багатств».Представники цієї школи – теоретики-економісти намагалися математичними методами дослідити проблеми економічної теорії. Вони зробили значний вклад у розробку кількісного аналізу багатьох економічних проблем. Зокрема, застосування показників граничних затрат і граничних ефектів у раціональному господарюванні, кривих байдужості і ядер економічних систем (Еджворт, 1845-1926), повних затрат ресурсів, визначення багатоцільового оптимуму (В. Паретто, 1848-1923), визначення економічної рівноваги (Л. Вальрас, 1834-1910). Однак недоліком цієї школи було те, що їхні праці не мали конкретного практичного застосування у господарюванні.

Статистичний напрям, який виник порогом ХХ ст., намагався вивчити економічні цикли і прогнозувати господарську кон’юнктуру методами математичної статистики. З погляду методології, твердження представників статистичного напряму були прямою протилежністю математичному напрямові.

Третій напрям – економетрика – намагався об’єднати переваги двох попередніх, а саме: теоретичний аналіз, використання статистичної інформації, застосування математичних методів.

Започаткував термін «економетрика», як уже зазначено вище, львівський вчений Павло Чомпа, опублікувавши у Львові 1910 р. книгу «Нариси економетрії і природної теорії бухгалтерії, яка ґрунтується на політичній економії», хоча офіційною датою народження економетрики вважають 1931р. – рік заснування Міжнародного економетричного товариства.

У широкому розумінні економетрика займається різноманітними економічними дослідженнями, які здійснюють за допомогою математичних методів. У вузькому розумінні економетрика займається побудовою математичних моделей економічних процесів чи ситуацій, оцінкою параметрів у цих моделях.

Важливе місце в історії розвитку економічної науки займає український вчений-економіст Є.О. Слуцький (1880-1948). Широко відомий своїми роботами з теорії імовірності і математичної статистики, він 1915 р. опублікував свою наукову працю «До теорії збалансованості бюджету споживача», яка відіграла історичну роль у розвитку економіко-математичної теорії. Є.О. Слуцький є засновником праксеології – науки про принципи раціональної діяльності людини. У 20-х роках розроблено економічні і математичні проблеми міжгалузевих моделей народного господарства. Особливий вклад у розвиток цієї теорії зробив Лауреат Нобелівської премії В. Леонтьєв. Побудовані ним баланси багатьох країн світу, математичне оформлення і популяризація ідей міжгалузевого балансу здійснили радикальний позитивний зсув у розвитку матричних моделей. Математичні моделі економічного зростання Г.А. Фельдмана розкривали взаємозв'язок темпів приросту національного доходу, змін фондовіддачі і продуктивності праці, структури використання національного доходу. У 1975 р. ленінградського математика Л.В. Канторовича та американського дослідника Т. Купманса за дослідження з оптимального використання ресурсів нагороджено Нобелівською премією. У 60-х роках створено мережу науково-дослідних установ з розвитку і використання економіко-математичних методів, У галузі економічної кібернетики здійснено розробку математичних методів планування і управління народним господарством, математичних методів планування транспорту й розміщення виробництва, автоматизації обліку й економічного аналізу. Під математичним моделюванням економічних процесів розуміють побудову математичних моделей в економіці, виконання експериментів за цими моделями, вивчення області їхнього застосування. Цей процес передбачає побудову абстракцій, формування аналогій і конструювання наукових гіпотез. Математичне моделювання є методом наукового пізнання, характерною особливістю якого є дослідження об’єкта-оригіналу через вивчення об’єкта-замінника (тобто моделі об’єкта-оригіналу). Ця особливість математичного моделювання визначає специфічні форми застосування абстракцій, аналогій та створення гіпотез і теорій.

Причиною застосування методу математичного моделювання у дослідженні об’єктів, явищ і процесів є те, що безпосередньо їх вивчити неможливо або неефективно.