Главная | Обратная связь

Поняття, особливості джерел права соціального захисту та їх класифікація.

Джерела права соціального забезпечення - ті чи інші нормативні акти, як форми вираження нор­мативної державної волі, спрямованої на регулювання різних за характером і змістом суспільних відносин, які містять в собі норми, що регулюють правовідносини, які вини­кають між громадянами та відповідними органами з приводу соціального забезпечення громадян.Формами вираження права можуть бути закони і підзаконні акти. Основним нормативно-правовим актом, що встановлює право громадян на соціальний захист, в тому числі і на соціальне забез­печення, є Конституція України. Закони як нормативно-правові акти наділені вищою юридичною силою. Це означає, що всі інші правові акти не повинні суперечити закону. В Україні, згідно Кон­ституції України, закони приймаються єдиним вищим органом за­конодавчої влади - Верховною Радою України. В залежності від органів правотворчості джерела права соціаль­ного забезпечення можуть поділятися на акти, які видаються:

1) вищими органами державної влади та управління (ВерховноюРадою України, Кабінетом Міністрів України, Президентом Ук­раїни);

2) центральними органами державного управління (Міністерством праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я, Міністерством фінансів, Національним банком, Пенсійним фон­дом, Фондом соціального страхування). Цими органами норма­тивні акти приймаються як самостійно, так і сумісно з іншими органами;

3)місцевими органами державної влади та самоврядування;

За формою акта джерела права соціального забезпечення мо­жуть бути класифіковані на: закони, укази, декрети, постанови, розпорядження, накази, інструкції, правила, положення тощо.

За сферою дії джерела поділяються на: загальнодержавні та ло­кальні (місцевої дії).

За ступенем узагальнення поділяються на:

1) комплексні, тобто такі, які водночас є джерелами кількох га­лузей права; 2) базові,це закони чи постанови, прийняті Верховною Радою України, які містять загальні положення, а детальне регламентування передбачене підзаконними актами. Основним критерієм розмежування джерел права соціальногозабезпечення слід визнати класифікацію за їх юридичною силою. В цьому плані вони поділяються на:

а) міжнародні правові акти, ратифіковані Україною; б) закони України; в) підзаконні нормативні акти: - Укази Президента України; - декрети, постанови, розпорядження Кабінету Міністрів Ук­раїни; - накази, інструкції, правила центральних органів виконавчої влади- розпорядження та рішення місцевих органів виконавчої вла­ди та самоврядування.

Ієрархія законодавчих джерел базується на підпорядкованості органів, що приймають акти.

За час самостійності України Верховною Радою України було прийнято низку законів, спрямованих на регулювання соціального забезпечення. Це. зокрема, Закони:

1. «Про пенсійне забезпечення* від 5 листопада 1991 р.

2. «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 19 грудня 1991 р.

4. «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 р.

5. «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захис­ту* від 22 жовтня 1993 р.

7. «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною від 1 червня 2000 р.

8. «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» від 1 червня 2000 р.

9. «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалїдам» від 16 листопада 2000 р.

10. «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зу­мовленими народженням та похованням» від 18 січня 2001 р.

11. «Про недержавне пенсійне забезпечення* від 9 липня 2003 р

12. «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р

7.С уб'єкти соціально-забезпечувальних правовідносин — це особи, за якими державою визнана соціально-забезпечувальна пра­воздатність і які законом наділені здатністю самостійно здійсню­вати належні їм права й обов'язки у сфері соціального забезпе­чення. Ними, перш за все, є фізичні особи та державні органи.

Усіх фізичних осіб об'єднує те, що вони підлягають соціаль­ному забезпеченню із спеціальних фондів, у зв'язку з настанням соціального випадку або виконання певних професійних обо­в'язків. За правовим зв'язком з державою вони поділяються: на громадян України, іноземців та осіб без громадянства. Залежно від видів соціального забезпечення, підстав та принципів їх на­дання фізичні особи поділяються на такі категорії: ветерани війни (учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни); особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; члени сім'ї загиблих учасників війни; особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської ката­строфи, а саме: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; 2) потерпілі від Чорнобиль­ської катастрофи громадяни, включно з дітьми, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;громадяни, які постраждали від конкретного стихійного лиха; інваліди І, II та III груп від загального захворювання, трудового каліцтва, професійного захворювання, з дитинства; ветерани праці — громадяни, які сумлінно працювали в народному господарстві, державних установах, організаціях та об'єднаннях громадян, мають встановлений законом трудовий стаж і вийшли на пенсію. Суб'єктами правовідносин у сфері соціального забезпечення може бути сім'я, наприклад, у правовідносинах з приводу при­значення пенсії в разі втрати годувальника. Відповідно до п. 1 ст. 39 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне стра­хування" на всіх членів сім'ї, які мають право на пенсію, при­значається одна спільна пенсія. Представлення одним із членів сім'ї інтересів інших членів не позбавляє їх права бути учасни­ками цих правовідносин. Законодавство про соціальну допомо­гу передбачає соціальну підтримку сім'ям з дітьми, малозабез­печеним сім'ям. Другим суб'єктом правовідносин у сфері соціального забез­печення є один із державних органів, що зобов'язаний призна­чити і надати конкретний вид соціального забезпечення. Ком­петенція таких органів визначається тією метою і завданнями, заради яких вони створені. До таких органів, зокрема, нале­жать такі:Органи Пенсійного фонду України; Органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків; Органи Фонду загальнообов'язкового державного соціаль­ного страхування України на випадок безробіття; Органи Фонду соціального страхування з тимчасової втра­ти працездатності.