 |
|
Марко Вовчок (Марія Вілінська) «Максим Гримач» 1 страница
Автор/назва твору Кому присвячено
Т.Шевченко «Катерина» В.А.Жуковському
Т.Шевченко «Кавказ» Якову де Бальмену
М.Коцюбинський «Intermezzo» Кононівським полям
О.Кобилянська «Земля» Батькові письменниці
М.Хвильовий «Я(Романтика)» “Цвiтовi яблунi” М.Коцюбинського
Гр.Тютюнник«Три зозулі з поклоном» Любові Всевишній
«Гайдамаки» — Григоровичу на пам’ять 22.04.1838
М.Вовчок «Інститутка» Т. Шевченку
О.Кобилянська «Людина» Наталi КобринськiйСтислий переказ, короткий зміст твору
Котляревський Іван "Енеїда"
……..
Місце дії
«Бондарівна» - у Богуславі
"Кавказ" Т. Шевченко - Кавказ
"Гайдамаки" Т. Шевченко - Правобережна Україна (Вільшана, Чигирин, Лисянка, Лебедин, Умань)
"Сон" Т. Шевченко - Україна, Сибір, Петербург
"Чорна рада" П. Куліш - хутір Хмарище, Київ, Ніжин
"Максим Гримач" М. Вовчок - біля Черкас
"Кайдашева сім'я" І. Нечуй- Левицький - село Семигори (живуть Кайдаші), село Бієвці (живе родина Мелашки)
"Хіба ревуть воли, як ясла повні?" Панас Мирний - село Піски
"Intermezzo" М. Коцюбинський - біля Кононівки
"Тіні забутих предків" М. Коцюбинський - Гуцульщина
"Лісова пісня" Леся Українка - старезний ліс на Волині
"Камінний хрест" В. Стефаник - Галичина
"Я (Романтика) М. Хвильовий - «фантастичний палац»
"Подвійне коло" Ю. Яновський - біля Компаніївки (неподалік Одеси)
"Шаланда в морі" Ю. Яновський - неподалік Одеси
"Місто" В. Підмогильний - Київ
"Моя автобіографія" О. Вишня - Полтавщина
"Сом" О. Вишня - Полтавщина, на річці Оскіл
"Мина Мазайло" М. Куліш - Харків
"Україна в огні" О. Довженко - село Тополівка
"Зачарована Десна" О. Довженко - містечко Сосниця на Чернігівщині (місце народження письменника)
"Маруся Чурай" Ліна Костенко - Полтава, Київ
"За мить щастя" О. Гончар - жнив’яне поле у Рангуні
"Тигролови" І. Багряний - В пралісах Сіхоте-Аліня (Сибір), Хабаровськ
«Земля» — на Буковині
,,,,,, Прізвища та псевдоніми
Григорій Квітка-Основ’яненко – Квітка Григорій Федорович;
Марко Вовчок – Вілінська Марія Олександрівна;
Іван Нечуй-Левицький – Левицький Іван Семенович;
Панас Мирний – Рудченко Панас Якович;
Іван Карпенко-Карий – Тобілевич Іван Карпович;
Леся Українка – Косач Лариса Петрівна;
Олександр Олесь - Кандиба Олександр Іванович;
Олег Ольжич – Кандиба Олег Олександрович;
Микола Хвильовий – Фітільов Микола Григорович;
Остап Вишня – Губенко Павло Михайлович;
Іван Багряний – Лозов’ягін (Лозов’яга) Іван Павлович;
Юрія Клен – Бурґгардт Освальд.
……
Літературні організації 20-х років
Справжня література (мета - протистояти ідеологічному тиску, зберегти творчу незалежність)
Ланка:
В. Підмогильний, Є. Плужник, Б. Антоненко-Давидович, Т. Осьмачка, Б. Тенета, Г. Косинка та інші.
1924-1926
Київ реорганізувалася в МАРС
МАРС («Майстерня революційного слова»):1926-1934 Київ
ВАПЛІТЕ (Вільна Академія Пролетарської Літератури): створена за ініціативою М. Хвильового
М. Хвильовий, В. Яловий, Г. Коцюба, М. Куліш, А. Любченко, М. Бажан, П. Тичина, П. Панч, О. Досвітній, І. Дніпровський та ін.видавався однойменний журнал Харків
1926-1928
перетворилась на «Пролітфронт»
Пролітфронт («Пролетарський літературний фронт»):
1930-1931 Харків
Неокласики:
Зеров, Рильський, Филипович, Бургардт, Драй-Хмара
Київ
«гроно п’ятірне»
Символісти: «Гроно», «Музагет»
Футуристи: «Комкосмос», «Нова генерація»
Покутська трійця:
Василь Стефаник, Лесь Мартович, Марко Черемшин
родом з Покуття (Івано-Франківська область)
Заангажовані владою
Плуг
Гарт
ВУСПП
Молодняк
Еміграція
Празька школа:
Ю. Дараган, Є. Маланюк, О. Ольжич, О. Теліга, Л. Мосендз, Н. Лівицька-Холодна, О. Лятуринська, О. Стефанович та ін.
МУР (Мистецький український рух):
У. Самчук, Є. Маланюк, Юрій Клен, О. Лятуринська, Ю. Косач, Ю. Шерех, І. Багряний, В. Барка, Т. Осьмачка, та ін.
створена у 1945 р.
Німеччина
Слово:В. Барка, І. Багряний, Й. Гірняк, Г. Костюк,Ю. Лавріненко, Є. Маланюк, У. Самчук, Марія Струтинська та ін.
1954—1997
Нью-Йорк
Шістдесятники
Д. Павлично, Л.Костенко, В. Стус, В. Симоненко, Б. Олійник, І. Драч та ін.
Сучасні літературні організації
БУ-БА-БУ:
Андрухович, Неборак, Іванець
«Червона фіра»:
Жадан, Мельников, Пилипчук
Лу-Го-Сад:
Лучук, Гончар, Садловський
«Нова дегенерація»:Андрусяк, Процюк
«Пропала грамота»: Позаяк, Недоступ, Либоня
Напрями та течії
Автори та їх твори
Орнаменталізм “Слово про похід Ігорів” поема, героїчна пісня
Монументалізм Нестор “Повість минулих літ” літопис
Бароко Г.Сковорода («D elibertade», «Бджола та Шершень», «Всякому місту звичай і права») – засновник жанру байки в українській літературі.
Класицизм І.Котляревський («Енеїда», «Наталка-Полтавка») – зачинатель нової української літератури. «Наталка-Полтавка» - частково сентиментальна повість.
Сентименталізм Г.Квітка-Основ’яненко («Маруся») – зачинатель нової української прози, засновник сентименталізму в українській літературі.
Романтизм
Т.Шевченко (рання творчість: «Катерина», «Гайдамаки», «До Основ’яненка») – основоположник нової української літератури. П.Куліш («Чорна рада»).
Реалізм Т.Шевченко (критичний реалізм: «Сон», «І мертвим, і живим», «Кавказ», «Мені однаково», «Заповіт») – засновник критичного реалізму в українській літературі. І.Франко («Чого являєшся мені у сні», «Гімн», «Моймей»), І.Нечуй-Левицький («Кайдашева сім’я»), П.Мирний («Хіба ревуть воли»), М.Вовчок («Максим Гримач»), І.Карпенко-Карий («Мартин Боруля»). Також до раннього реалізму відносять Г.Квітку-Основ’яненка («Маруся» - частково реалістична повість).
Модерністські течії
Імпресіонізм М.Коцюбинський («Intermezzo», «Тіні забутих предків»), М.Хвильовий («Я (Романтика)»), Г.Косинка, В.Винниченко («Момент»).
Експресіонізм В.Стефаник («Кам’яний хрест»). В.Стефаника також відносять до імпресіонізм
Неоромантизм Л.Українка («Contraspemspero», «Лісова пісня»), О.Кобилянська («Земля», «Людина») – започаткувала неоромантизм в українській літературі. В.Сосюра («Любіть Україну»), Є.Плужник, Ю.Яновський («Вершники»: «Подвійне коло», «Шаланда в морі»)
Неокласицизм
М.Рильський («Молюсь і вірю»), М.Зеров, Ю.Клен, М.Драй-Хмара, М.Филипович, В.Підмогильний («Місто»).
Символізм П.Тичина («Ви знаєте, як липа шелестить», «Арфами, арфами», «О панно Інно»), М.Вороний («Блакитна панна»), О.Олесь («Чари ночі», «О слово рідне, орле скутий»).
Футуризм М.Семенко М.Куліш («Мина Мазайло)
«Шістдесятники» Л.Костенко («Українське альфреско», «Страшні слова, коли вони мовчать» «Маруся Чурай»), В.Стус («О земле втрачена, явися», «Як добре те, що смерті не боюсь я»), В.Симоненко («Лебеді материнства»), І.Драч («Балада про соняшник»), Г.Тютюнник («Три зозулі з поклоном»), Д.Павличко («Два кольори»).
Постмодернізм БУ-БА-БУ (Ю.Аднрухович, В.Неборак, О.Урбанець)
Нова дегенерація (С.Процюк, І.Ципердюк, І.А
Назва твору Автор Жанр
"Ой Морозе, Морозенку" народ історична пісня
"Чи не той то хміль" народ історична пісня
"Бондарівна" народ балада
"Маруся Богуславка" народ дума
"Віють вітри" Маруся Чурай пісня
"Засвіт встали козаченьки" Маруся Чурай пісня
"Слово про похід Ігорів" анонімний героїчна поема
"Повість минулих літ" Нестор Літописець літопис
"De libertate" Г. Сковорода ліричний вірш
"Всякому місту - звичай і права" Г. Сковорода ліричний вірш
"Бджола та Шершень" Г. Сковорода байка
"Енеїда" І. Котляревський бурлескно-травестійна поема
"Наталка Полтавка" І. Котляревський соціально-побутова драма
"Маруся" Г. Квітка-Основ'яненко перша україномовна соціально-реалістична сентиментальна повість
"До Основ'яненка" Т. Шевченко послання (громадянська лірика)
"Катерина" Т. Шевченко соціально-побутова поема
"Гайдамаки" Т. Шевченко революційно-романтична, історико-героїчна поема, перший український історичний роман у віршах
"Кавказ" Т. Шевченко сатирична поема (інвектива)
"Сон" Т. Шевченко сатирична поема (перша політична сатира)
"І мертвим, і живим..." Т. Шевченко послання (громадянська + патріотична лірика)
"Заповіт" Т. Шевченко ліричний вірш (громадянска лірика)
"Мені однаково" Т. Шевченко ліричний вірш (громадянска лірика)
"Чорна рада" П. Куліш перший український історичний роман-хроніка
"Максим Гримач" Марко Вовчок родинно-побутове оповідання
"Кайдашева сім'я" І. Нечуй-Левицький соціально-побутова повість-хроніка
"Хіба ревуть воли, як ясла повні?" ("Пропаща сила") П. Мирний, І. Білик соціально-психологічний роман (роман з народного життя)
"Мартин Боруля" І. Карпенко-Карий трагікомедія
"Мойсей" І. Франко філософська поема
"Гімн" І. Франко ліричний вірш (громадянська лірика)
"Чого являєшся мені у сні" І. Франко ліричний вірш (інтимна лірика)
"Тіні забутих предків" М. Коцюбинський повість
"Intermezzo" М. Коцюбинський новела
"Земля" О. Кобилянська повість
"Лісова пісня" Леся Українка драма-феєрія
"Сontra spem spero" Леся Українка ліричний вірш (філософська + особиста лірика)
"Камінний хрест" В. Стефаник психологічна новела
"Блакитна панна" М. Вороний ліричний вірш (пейзажна лірика)
"Чари ночі" О. Олесь романс (інтимна лірика)
"О слово рідне, орле скутий" О. Олесь ліричний вірш (патріотична лірика)
"Ви знаєте, як липа шелестить" П. Тичина ліричний вірш (інтимна + пейзажна лірика)
"Арфами, арфами" П. Тичина ліричний вірш (пейзажна лірика)
"О панно Інно" П. Тичина ліричний вірш (інтимна лірика)
"Молюсь і вірю" М. Рильський ліричний вірш (філософська лірика)
"Любіть Україну" В. Сосюра ліричний вірш (патріотична лірика)
"Різдво" Б.-І. Антонич ліричний вірш (філософська лірика)
"Момент" В. Винниченко новела
"Я (романтика)" М. Хвильовий новела
"Подвійне коло" Ю. Яновський новела
"Шаланда в морі" Ю. Яновський новела
"Місто" В. Підмогильний урбаністичний роман
"Моя автобіографія" Остап Вишня гумореска
"Сом" Остап Вишня усмішка
"Мина Мазайло" М. Куліш сатирична комедія
"Україна в огні" О. Довженко кіноповість
"Зачарована Десна" О. Довженко кіноповість
"Пісня про рушник" А. Малишко пісня (особиста лірика)
"Лебеді материнства" В. Симоненко ліричний вірш (колискова)
"Як добре те, що смерті не боюсь я" В. Стус ліричний вірш (патріотична + філософська лірика)
"О земле втрачена, явись" В. Стус ліричний вірш (патріотична лірика)
"Балада про соняшник" І. Драч модерна балада
"Стилет чи стилос" Є. Маланюк ліричний вірш
"Маруся Чурай" Л. Костенко роман у віршах
"Українське альфреско" Л. Костенко ліричний вірш (філософська лірика)
"Страшні слова, коли вони мовчать" Л. Костенко ліричний вірш (філософська + громадянська лірика)
"За мить щастя" О. Гончар новела
"Три зозулі з поклоном" Г. Тютюнник новела
"Тигролови" І. Багряний пригодницький роман
Періодизація української літератури
I. Давня українська література:
* «Велесова книга» - найдавніша публікація пам’ятки V-ІХ ст., скрижалі буття українського народу в прадавні часи.
* українська література періоду Київської Русі.
* Перекладна література.
* Література ХІІ-ХVІІІ ст.
II. Нова українська література ХІХ - початок ХХ ст.
* українська література дошевченківського періоду.
* література 40-60 рр. ХІХ (шевченківський період)
* українська література 70-90 рр. ХІХ ст.
* література кінця ХІХ – початку ХХ ст.
III. Новітня українська література (1917 – 1990 рр.) ХХ ст.
* література за часів УНР Центральної Ради
* літературний процес 20-х рр. (поступова ліквідація національного відродження України)
* «Розстріляне відродження» (розстріляне відродження та насаджування ідей соціалістичного реа-лізму). Література в умовах геноциду. Насадження комуністичної ідеології та вульгарної соціології в літературознавстві.
Фольклор
Жанри: пісні, байки, думи, казки, анекдоти, прислів’я, приказки, легенди, перекази і т.д.
Календарно-обрядові пісні – пісні, що виконуються під час календарних свят, обрядів.
Календарно-обрядові пісні
пісні літнього циклу пісні зимового циклу пісні весняного циклу
- русальні - щедрівки - веснянки
- купальські - колядки - гаївки
- жниварські - гагілки
Календарно-обрядові пісні виникли ще в первісному суспільстві, їх виконували (виконують) під час обрядів. Більшість обрядів і обрядових пісень пов’язана з календарем. У різні пори року виконували певні обряди й відповідні їм пісні, тому й розрізняють пісні літнього циклу (русальні, купальські, жниварські), зимового циклу (колядки, щедрівки) і весняного (веснянки).
Зимовий цикл. Колядки виконують під час обряду колядування на Різдвяні свята, а щедрівки — у щедрий вечір, під Новий рік. Гурти молоді обходили домівки, іноді з *козою» (один із щедрувальни-ків у вивернутому кожусі і з дерев’яною головою кози), величали піснями господарів, бажаючи їм усіляких щедрот і достатку, а за це, жартуючи, просили винагороду.
Весняний цикл. Веснянки виконували під час весняних обрядів. Це — закличні пісні, вони мали за-кликати весну і добрий врожай. До найвідоміших веснянок належать такі: *0й весна, весна — днем красна», «А ми просо сіяли, сіяли», «Подоляночка»,
Літній цикл. Русальні пісні дуже давні за походженням, їх виконували під час «русального тижня», у кінці травня — на початку червня, коли починало колоситися жито. Наші пращури хотіли забезпечи-ти високий урожай і вплинути на міфічних русалок, аби вони не шкодили посівам, умилостивити їх, щоб не ловили і не залоскочували дівчат і хлопців. Купальські пісні виконували в ніч перед святом Івана Купала (7 липня): хлопці й дівчата збиралися біля вогнищ, стрибали через них, співали, влаш-товували ігри, дівчата пускали вінки на воду й дивилися, куди вони попливуть, — звідти й прийде суджений, топили в річці чи спалювали на вогнищі опудало Купали, щоб забезпечити добрий уро-жай на майбутній рік. Жниварські пісні — обрядові величальні пісні, які виконували під час жнив. День їх закінчення перетворювався на свято завершення польових робіт зі збирання врожаю. Воно проходило радісно й урочисто, супроводжувалося цікавими дійствами й піснями. Женці висловлювали побажання доброго врожаю в наступному році, дякували ниві за врожай.
Соціально-побутові пісні :
козацькі;
чумацькі;
кріпацькі;
рекрутські та солдатські;
бурлацькі;
наймитські та заробітчанські.
Історична пісня – це народні ліро-епічні твори про важливі історичні події та конкретних осіб. Термін «історична пісня» вперше ввів М.Гоголь.
Тематика історичних пісень:
розповідь про історичні події, війни, повстання, виступи народу проти загарбників;
змалювання звитяжної боротьби козаків із турецько-татарськими ордами, страхітливого спус-тошення та насильства;
події Національно-визвольної війни 1648-1654 рр. під проводом Б.Хмельницького.
розповідь про Максима Кривоноса, Івана Богуна, Данила Нечая, Івана Сірка, Морозенка, Олексу Довбуша, Лук’яна Кобилицю, Устима Кармелюка.
Історична пісня «Ой Морозе, Морозенку»
Ой Морозе, Морозенку,
Ти славний козаче,
За тобою, Морозенку,
Вся Вкраїна плаче.
Не так тая Україна,
Як та стара мати,
Заплакала Морозиха,
Та стоячи біля хати.
Ой з-за гори та з-за кручі
Буйне військо виступає.
Попереду Морозенко
Сивим конем виграває.
То не грім в степу грохоче.
То не хмара світ закрила, —
То татар велика сила
Козаченьків обступила.
Бились наші козаченьки
До ночі глухої, —
Полягло наших чимало,
А татар утроє.
Не вернувся Морозенко,
Голова завзята.
Замучили молодого
Татари прокляті.
Вони його не стріляли
І на часті не рубали,
Тільки з нього, молодого,
Живцем серце виривали.
Поставили Морозенка
На Савур-могилу.
«Дивись тепер, Морозенку,
Та на свою Україну!»
Вся ти єси, Україно,
Славою покрита,
Тяжким горем, та сльозами.
Та кров'ю полита!
І поки над білим світом
Світить сонце буде, —
Твої думи, твої пісні
Не забудуть люди.
Коментар
Інколи козакам доводилося вступати у спілку з татарською ордою проти переважаючого польсько-го війська. Але татари часто зраджували своїх союзників, продовжували грабувати українські землі й нищити козацькі загони. Так трапилося і з загоном Морозенка. Мужній козацький ватажок заги-нув за свою Україну, але люди його ніколи не забудуть. У пісні вжитий оригінальний прийом запе-речного порівняння
То не грім в степу грохоче,
То не хмара світ закрила, —
То татар велика сипа
Козаченьків обступила.
Є багато й інших характерних для народної пісні художніх засобів — звертання, повтори, зменшу-вально-пестлйві слова, епітети та інверсія, окличні речення.
Історична пісня «Чи не той то хміль»
Чи не той то хміль, Іще й орду татарськую
Що коло тичин в’ється? За собою веду, -
Ой той то Хмельницький, А все того, вражі ляхи,
Що з ляхами б’ється. На вашу біду».
Чи не той то хміль, Ой втікали вражі ляхи –
Що по пиві грає?.. Погубили шуби…
Ой той то Хмельницький, Гей, не один лях лежить,
Що ляхів рубає. Вищіривши зуби!
Чи не той то хміль, Становили собі ляхи
Що у пиві кисне? Дубовії хати, -
Ой той то Хмельницький, Ой прийдеться вже ляшенькам
Що ляшеньків тисне. В Польщу утікати.
Гей, поїхав Хмельницький Утікали вражі ляхи;
К Золотому Броду, Де якії повки, -
Гей, не один лях лежить Їли ляхів собаки
Головою в воду. І сірії вовки.
«Не пий, Хмельницький, дуже Гей, там поле,
Золотої Води, А на полі цвіти –
Їде ляхів сорок тисяч Не по однім ляшку
Хорошої вроди». - Заплакали діти.
«А я ляхів не боюся Гей, там річка,
І гадки не маю - Через річку глиця –
За собою великую Не по однім ляшку
Потугу я знаю, Зосталась вдовиця…
Пісні Марусі Чурай
За світ встали козаченьки
Засвіт встали козаченьки
В похід з полуночі,
Заплакала Марусенька
Свої ясні очі.
Не плач, не плач, Марусенько,
Не плач, не журися
Та за свого миленького
Богу помолися.
Стоїть місяць над горою,
Та сонця немає,
Мати сина в доріженьку
Сльозно проводжає.
— Прощай, милий мій синочку,
Та не забувайся,
За чотири неділеньки
Додому вертайся!
— Ой рад би я, матусенько,
Скоріше вернуться,
Та щось кінь мій вороненький
В воротях спіткнувся.
Ой Бог знає, коли вернусь,
У яку годину.
Прийми ж мою Марусеньку,
Як рідну дитину.
Прийми ж її, матусеньку,
Бо все в божій волі,
Бо хто знає, чи жив вернусь,
Чи ляжу у полі!
— Яка ж бо то, мій синочку,
Година настала,
Щоб чужая дитиночка
За рідную стала?
Засвіт встали козаченьки
В похід з полуночі,
Заплакала Марусенька
Свої ясні очі…
Віють вітри, віють буйні
Віють вітри, віють буйні,
Аж дерева гнуться,
Ой як болить моє серце,
А сльзи не ллються.
Трачу літа в лютім горі
І кінця не бачу.
Тільки тоді і полегша, Як нишком поплачу.
Не поправлять сльози щастя,
Серцю легше буде,
Хто щасливим був часочок,
По смерті не забуде...
Єсть же люди, що і моїй
Завидують долі,
Чи щаслива та билинка,
Що росте на полі?
Що на полі, що на пісках,
Без роси, на сонці?
Тяжко жити без милого
І в своїй сторонці!
Де ти, милий, чорнобривий?
Де ти? Озовися!
Як я, бідна, тут горюю,
Прийди подивися.
Полетіла б я до тебе,
Та крилець не маю,
Щоб побачив, як без тебе
З горя висихаю.
До кого я пригорнуся,
І хто пригoлубить,
Коли тепер того нема,
Який мене любить?
Українські народні думи
Дума – це великий народний віршований епічний твір героїчного або соціально-побутового змісту, який виконується речитативом (протяжним мелодійним проказуванням) у супроводі кобзи, бандури чи ліри.
Особливості побудови дум:
у думах немає поділу на строфи;
думи діляться на періоди – рівноскладові рядки думи – й об’єднані найчастіше дієслівною ри-мою;
обсяг дум більший від історичних пісень;
у змісті дум немає нічого фантастичного;
дума складається із заспіву (заплачка), основної розповіді, закінчення (славословіє);
вірш ділиться на інтонаційно-смислові тиради (мовний період обсягом від 2 до 8 рядків, об’єднаних римою);
урочистий, піднесений стиль дум посилюється прийомом ретардації (уповільнення розповіді, що забезпечується частими повторами цілих фраз).
Тематика дум
• Думи про героїчну боротьбу українського народу проти турецько-татарських загарбників
• Думи про героїчну боротьбу українського народу проти шляхетсько-польського поневолення
• Соціально-побутові думи
ДУМА ПРО МАРУСЮ БОГУСЛАВКУ
Що на Чорному морі,
На камені біленькому,
Там стояла темниця кам'яная.
Що у тій-то темниці пробувало сімсот козаків,
Бідних невольників.
То вони тридцять літ у неволі пробувають,
Божого світу, сонця праведного у вічі собі не видають.
То до їх дівка-бранка,
Маруся, попівна Богуславка,
Приходжає,
Словами промовляє:
«Гей, козаки,
Ви, біднії невольники!
Угадайте, що в нашій землі християнській за день
тепера?»
Що тоді бідні невольники зачували,
Дівку-бранку,
Марусю, попівну Богуславку,
По річах познавали,
Словами промовляли:
«Гей, дівко-бранко,
Марусю, попівно Богуславко!
Почім ми можем знати,
Що в нашій землі християнській за день тепе-ра?
Що тридцять літ у неволі пробуваєм,
Божого світу, сонця праведного у вічі собі не видаєм,
То ми не можемо знати,
Що в нашій землі християнській за день тепе-ра».
Тоді дівка-бранка,
Маруся, попівна Богуславка,
Теє зачуває,
До козаків словами промовляє:
«Ой, козаки,
Ви, біднії невольники!
Що сьогодні у нашій землі християнській великодная субота,
А завтра святий празник, роковий день велик-день».
То тоді ті козаки теє зачували,
Білим лицем до сирої землі припадали,
Дівку бранку,
Марусю, попівну Богуславку,
Кляли-проклинали:
«Та бодай ти, дівко-бранко,
Марусю, попівно Богуславко,
Щастя й долі собі не мала,
Як ти нам святий празник, роковий день великдень
сказала!»
То тоді дівка-бранка,
Маруся, попівна Богуславка,
Теє зачувала.
Словами промовляла:
«0й, козаки,
Ви, біднії невольникиі
Та не лайте мене, не проклинайте,
Бо як буде наш пан турецький до мечеті від'їжджати,
То буде мені, дівці-бранці,
Марусі, попівні Богуславці,
На руки ключі віддавати;
То буду я до темниці приходжати,
Темницю відмикати,
Вас всіх, бідних невольників, на волю випускати».
То на святий празник, роковий день ве-ликдень,
Став пан турецький до мечеті від'їжджа-ти,
Став дівці-бранці,
Марусі, попівні Богуславці,
На руки ключі віддавати.
Тоді дівка-бранка,
Маруся, попівна Богуславка,
Добре дбає,—
До темниці приходжає,
Темницю відмикає,
Всіх козаків,
Бідних невольників,
На волю випускає
І словами промовляє:
«Ой, козаки,
Ви, біднії невольники!
Кажу я вам, добре дбайте,
В городи християнські утікайте,
Тільки, прошу я вас, одного города Богу-слава
не минайте,
Моєму батьку й матері знати давайте:
Та нехай мій батько добре дбає,
Грунтів, великих маєтків нехай не збу-ває,
Великих скарбів не збирає,
Та нехай мене, дівки-бранки,
Марусі, попівни Богуславки,
3 неволі не викупає,
Бо вже я потурчилась, побусурменилась
Для роскоші турецької,
Для лакомства нещасного!»
Ой визволи, може, нас, всіх бідних нево-льників
3 тяжкої неволі,
3 віри бусурменської,
На ясні зорі,
На тихі води,
У край веселий,
У мир хрещений!
Вислухай, боже, у просьбах щирих,
У нещасних молитвах
Нас, бідних невольників!
Балада – віршований ліро-епічний твір із гострим драматично напруженим сюжетом, у якому розпо-відається про події з особистого, родинного та громадського життя.
Тематика балад:
казково-фантастична;
любовна ( трагічні випадки з особистого та родинного життя)
легендарно-історична;
героїко-патріотична.
Особливості побудови балад:
невелика кількість персонажів;
підкреслена узагальненість ( повчальна настанова)
відсутня деталізація (психологічні характеристики персонажів досить стислі)
стислість у викладі матеріалу;
«магічна музичність»;
наявність фантастичних моментів;
балади поєднують у собі перекази й пісні, пов’язані з народними легендами.
Художні прийоми фольклору:
звертання;
діалог;
психологічний паралелізм; (вода каламутна – дівка смутна)
образи рослин, птахів, що набирають значення символів; (зозуля – материнська турбота, кали-на – дівоча краса)
порівняння з різною оціночною характеристикою; (оченьки, як тернок,
брівочки, як шнурок)
постійні епітети; (молода дівчина, тиха вода, бідні невольники)
слова із зменшувально-пестливими суфіксами; (зелененький, дубочок, спатоньки хочу)
гіперболізація; (громовий голос)
узагальнення; (вдома і солома їдома)
римований паралелізм (яка гребля, такий млин, який батько, такий син);
вислови-порівняння (як сніг на голову, як грім серед ясного неба)
Балада «Бондарівна»
У містечку Богуславку Каньовського пана
Там гуляла Бондарівна, як пишная пава.
У містечку Богуславку сидить дівок купка,
Межи ними Бондарівна, як сива голубка.
Прийшов до них пан Каньовський
та й шапочку ізняв,
Обійняв він Бондарівну та й поцілував.
"Ой не годен пан Каньовський мене цілувати,
Тільки годен пан Каньовський мене роззува-ти!"
Ой шепнули люди добрі Бондарівні тихо:
"Тікай, тікай. Бондарівно, буде тобі лихо!"
Ой тікала Бондарівна з високого мосту;