 |
|
П. Тичина у дитячому читанні
А був він простий і незвичайний. Скромний і делікатний у поводженні з людьми. Майже непомітний на вулиці чи в президії урочистого засідання. Завжди уважний до чужої думки - чи то говорить він із школярами, чи то з міністром.Та найбільшої слави зажив він як поет... Про нього можна сказати і найніжніший лірик. І це правда. Про нього можна мовити: поет з громовим голосом, один з найбільших поетів ІІ століття. Поезія Павла Тичинин - попри всю її розмаїтість, попри всю популярність, навіть іноді взаємо виключність окремих її мотивів, - явище надзвичайно цілісне. Вона не тільки здається. А і є вираженням стиснутого в могутню пружину людського духу.Його перу належить збірка “Сонячні кларнети” (1918). Могутні емоційні сплески радості, юнацької надії, тривоги, чекання. Якими переповнена ця книжка, немовби сповіщали про народження нової поезії революційного світу. Збірка “Сонячні кларнети” своїми образами й поетикою споріднена з творчістю М.Коцюбинського, С.Васильченка та інших попередників Тичини. До цієї збірки ввійшли такі дитячі твори як: “Хор лісових дзвіночків”, “Гаї шумлять”, “А я у гай ходила, які наділені мелодійністю, співчуттю, використаною поетикою і фольклорикою і якими автор прагне виховати, прищепити дітям любов до природи. Вір “Хор лісових дзвіночків” увійшов у дитяче коло читання. Він своєрідний і за змістом, і за образністю, і за побудовою. Вивчаючи його необхідно створити в уяві дітей чарівну картину життя лісу в яскравий, сонячний і теплий день і все після того вчитель зачитує вірш, збагативши образами цієї поезії створені тільки що в уяві учнів картини мальовничої природи. Вірш “Хор лісових дзвіночків” відзначається насамперед своєю мелодійністю, музичністю, побудовою. Кожний рядок передає велику любов поета до природи, його захоплення нею.
Твори М. Коцюбинського для найменших
На основі народних джерел М. Коцюбинський пише кілька коротких оповідань для найменших, що за формою скидаються на притчі: «Про двох цапків», «Дві кізочки», «Десять робітників», «Івасик та Тарасик», «Чого ж вони зраділи?». У кожному з них — певна повчальна думка. Малятам ці мініатюри дають перші моральні настанови в житті: як треба і як не треба поводитися. Так, в оповіданні «Про двох цапків» засуджується сліпа безпідставна впертість, через яку загинули цапки, а основна думка казочки «Дві кізочки» — треба бути розсудливим, домагатися взаєморозуміння. В оповіданні «Десять робітників» схвалюються господарність, дбайливість, працьовитість, а в оповіданні «Івасик та Тарасик» висміюється злодійкуватість. Ці твори прийнято називати казками, хоч нічого казкового в них насправді немає: ні фантастичної сили богатирів, ні багатоголових зміїв, ні лісовиків, ні русалок. У творах дається оцінка тих чи інших вчинків людей, народне розуміння таких моральних категорій, як добро і зло, впертість і поступливість, чесність і брехливість і т.