 |
|
Основні види мовлення та його функції
Мо́влення — це процес спілкування людей між собою за допомогою мови, а також створення та передача повідомлення за допомогою радіо чи телебачення.
Перш за все розрізняють мовлення внутрішнє та зовнішнє.
Внутрішнє мовлення - це внутрішній беззвучний процес, що недоступний для сприйняття іншими людьми і не може бути засобом спілкування
Зовнішнє мовлення - мовлення, основною ознакою якого є доступність для сприйняття (на слух, зір) іншими людьми, є необхідним для спілкування
Зважаючи на те, що саме використовує людина, звуки мови чи письмові знаки розрізняють усне та письмове мовлення.
Під час усного мовлення людина сприймає слухачів, їхню реакцію на слова. Письмове та усне мовлення знаходяться одне з одним в досить складних взаємовідношеннях. Вони тісно взаємопов'язані між собою. Однак їхня єдність включає і дуже суттєві відмінності. Сучасне письмове мовлення виражається в знаках - літерах, які позначають звуки рідної мови. Тим не менше письмове мовлення не є просто перекладом усного мовлення на письмові знаки.
Функції мовлення:
Комунікативна функція мовленняє найважливішою і історично найбільш ранньою. Вона виникає на основі більш елементарних довербальных форм спілкування (зорового, за допомогою міміки і рухів руками). Для обміну інформацією між дитиною і навколишніми людьми використовуються сигнали або знаки - спочатку невербальні, а потім основне значення поступово набуває мовленнєва (вербальна) комунікація. Діти використовують мовлення, щоб повідомити про свої бажання. У міру збільшення можливостей для мовного спілкування, дитина засвоює нові поняття, у неї розширюється запас знань і уявлень про зовнішній світ, формується мислення. Комунікативна функція мовлення сприяє розвитку навичок спілкування з однолітками, розвиває можливість сумісної гри, що має велике значення для формування адекватної поведінки, емоційно-вольової сфери і особи дитини.
Пізнавальна функція мовленнятісно пов'язана з комунікативною. Мовлення є невід'ємною частиною життя будь-якого суспільства і будь-якої культури. До вступу до школи і читання книг діти отримують відомості про свою культуру і про навколишній світ з вуст дорослих і однолітків. Завдяки мовленню розвиваються уявлення – пам'ять про предмети і явища навколишнього світу. Людське мова відрізняється від засобів спілкування тварин тим, що вона дозволяє передати уявлення також і про те, чого в поточній ситуації немає. Тому за допомогою мови можна розповідати не тільки про сьогоденню, але і про минулі або майбутні події і явища, навіть якщо вони не мають нічого спільного з власним досвідом того, що говорить.
Регулююча функція мовленняформується вже на ранніх етапах розвитку дитини. Проте дійсним регулятором діяльності і поведінки дитини слово дорослого стає тільки до 4-5 років, коли у дитини вже значно розвинена смислова сторона мовлення. Формування регулюючої функції мовлення тісно пов'язане з розвитком внутрішнього мовлення, цілеспрямованої поведінки, можливості програмованої інтелектуальної діяльності.