Приклад внесення поправок на температуру електроліту

Рис. 5. Вимірювання ЕРС акумулятора

6. Вимірювання напруги.Напруга акумулятора вимірюється навантажувальною вилкою з використанням навантажувального резистора.

За величиною різниці між виміряною ЕРС і напругою можна судити про величину внутрішнього опору акумулятора, а отже, про ступінь зносу пластин і наявність внутрішніх дефектів. Якщо напруга не є стійкою і різко падає (може знижуватися до 0), то це свідчить про сульфатацію пластин.

З причини великого струму акумулятора (100-200 А) тривалість вимірювання не повинна бути великою.

При перевірці навантажувальною вилкою напруга справного акумулятора повинна бути постійною протягом не менше 5 с. Отвори в кришках акумуляторів при перевірці навантажувальною вилкою повинні бути закриті пробками. Акумулятори, густина в яких нижче 1,2 г/см³, не рекомендується перевіряти навантажувальною вилкою.

Рис. 6. Вимірювання напруги акумулятора

5. Порядок зняття і установки лотка в конвеєр.

Лоток встановлюється в нижні і верхні крюки конвейєра на цапфах і роликах. Верхній і нижній напівлотки шарнірно з'єднуються між собою штангами. Нижній напівлоток складається з підстави з бугелем і двох захоплень шарнірно сполучених з бугелем. На бугелі розташовані крюк і стійка з штифтом, призначені для зчеплення лотка з візком важеля механізму подачі. Підстава нижнього напівлотка служить ліжком для укладання снарядів.

Снаряд в нижньому напівлотку закріплюється за допомогою захоплень і защіпки, встановленої на лівому захопленні. Фіксація снаряда проводиться упорами, конічними секторами і гумовими амортизаторами.

Відкриття защіпки лотка відбувається автоматично за допомогою прапорця тільки на лінії досилання.

Копіри закріплені на кронштейнах в кормі башти і є такими, що направляють для роликів лотка при виведенні його на лінію досилання.

У нижній частині обох копірів розміщений замикаючий пристрій, що утримує лоток в крюках конвеєра до повного зчеплення візка важеля з лотком. Воно складається з пластинчастої пружини, регулювальної (притискний) планки і болтів з шайбами для кріплення цих деталей. Прапорець забезпечує розчеплення візка важеля з лотком при поверненні важеля у початкове положення. Він розміщується на дні кабіни і взаємодіють з важелем розмикача.

Білет № 26

1.Наступ, мета та сутність наступу.

Наступ проводиться з метою розгрому (знищення) противника та оволодіння важливими районами (рубежами, об’єктами) місцевості. Він полягає в ураженні противника усіма наявними засобами, рішучій атаці, стрімкому просуванні військ в глибину його бойового порядку, знищенні та полоненні живої сили, захопленні озброєння, техніки, різноманітних об’єктів і намічених районів (рубежів) місцевості.

Наступ повинен проводитись з повною напругою сил, у високому темпі, безупинно вдень та вночі, в будь-яку погоду, при тісній взаємодії підрозділів всіх родів військ та забезпечення.

2.Визначення відстані до цілі.

Дальність до цілі (орієнтирів і місцевих предметів) з танка визначають:

- далекоміром;

- за кутовою величиною цілі (орієнтира, місцевого предмета);

- візуально (порівнянням відстані до цілі із заздалегідь відомою відстанню або за ступенем видимості цілі).

В окремих випадках про дальність до цілі може бути повідомлено екіпажу командиром підрозділу.

Основним способом визначення відстані до цілі в танку є вимірювання з використанням далекоміра (лазерного або оптичного). Залежності від умов обстановки вимірювання відстані до цілі лазерним далекоміром може здійснюватися після виявлення, вибору цілі й прийняття рішення на її ураження або безпосередньо перед пострілом.

У разі несправності далекоміра або неможливості його застосування через метеорологічні умови і через сильної запиленість дальність до цілі визначається по її кутовій величині за допомогою сітки (шкал) прицілу (приладу спостереження), далекомірної шкали або візуально.

Дальність до цілі по її кутовій величині визначають при стрільбі з місця і з зупинки, коли відома висота, ширина або довжина виявленої цілі, (її частини) (мал.3). Вимірювання відстані до цілі відбувається двома способами:

Перший спосіб: за допомогою шкал прицілу (приладу спостереження) вимірюють кут, під яким видна ціль розмір цілі (у метрах) поділяють на кут у тисячних і отримують дальність до цілі в кілометрах.

Другий спосіб визначення дальності до цілі – за кутовою величиною її висоти. Для цього в поле зору прицілу (приладу спостереження командира танка) є далекомірна шкала. При визначенні дальності за допомогою далекомірної шкали необхідно пам’ятати, що вона розрахована для цілі висотою 2,7 м. Визначення дальності за кутовою величиною її висоти може здійснюватися з використанням прицільних марок сітки прицілу. У цьому випадку найбільша точність у визначенні дальності буде досягатися за умови перебування цілі на рівній місцевості і на горизонті зброї, коли видима і габаритна висоти цілі однакові.

Окомірний спосіб визначення дальності до цілі з танка може застосовуватися в тих випадках, коли немає можливості виміряти її за допомогою далекоміра або по кутовій величині цілі.

Визначення дальності порівнянням із заздалегідь відомою відстанню здійснюється таким способом:

- на око визначають у метрах віддалення цілі від орієнтира (місцевого предмета або рубежу), дальність до якої заздалегідь виміряна по карті, далекоміром або пристріляна;

- отриману величину додають до відомої відстані до орієнтира (місцевого предмета або рубежу), якщо ціль розташована далі, або віднімають, якщо ціль розташована ближче, і в результаті одержують дальність до цілі.

3.Призначення та загальна будова ходової частини БМП-2.

Ходова частина БМП-2 призначена для пом якшення поштовхів та ударів що виникають під час руху машини по нерівностях дороги.

Загальна будова:

Гусеничний рушій (ведучі колеса, напрямні колеса, опорні котки, підтримуючі котки. балансири, очисник ведучого колеса.

Підвіска (упрегі елементи- торсіони, пружинний буфер, гумовий буфер).

4. В ролі командира взводу, що діє в пішому порядку, подати команду на розгортання із похідного порядку в передбойовий.

Взвод, що діє в пішому порядку без бойових машин піхоти (бро­нетранспортерів), із похідного порядку в передбойовий розгортаєть­ся за командою (сигналом) “Взвод, у напрямку такого-то предмета (на такий-то рубіж), в лінію відділень—РУШ”.

5. Порядок огляду та підготовка МЗ до роботи.

Перед початком роботи МЗ в будь-якому режимі необхідно виконати наступні операції:

1. Зняти чохол, що закриває вікно для виходу лотка в підлозі кабіни.

2. Перевірити:

- рівень масла в поповнювальному баку МЗ;

- стопоріння конвейєра (рукоятка стопора механізму повороту конвейєра при цьому повинна бути опущена);

- положення рукоятки золотникової коробки (вона повинна знаходитися в положенні А);

- стопоріння рукоятки ручного приводу механізму подачі на редукторі ручного приводу;

- включення запобіжників (АЗР) МЗ, ДВ. МЗ і ЕЛЕКТРОСПУСК правого розподільного щитка;

- установку рукоятки гідромеханічного стопора гармати (вона повинна знаходитися у верхньому фіксованому положенні).

3. Відкрити клин затвора гармати.

4. Зовнішнім оглядом з бойового відділення і з боку відділення управління перевірити, чи немає сторонніх предметів на днищі під конвеєром.

5. Включити вимикач батарей. Наявність піддону в уловлювачі перед початком роботи з МЗ і для першого заряджання пострілу необов'язково.

6. Перевірити тиск в гідропневматичному акумуляторі, який повинен бути в межах 50-60 кгс/см2 і при необхідності дозаправити його. Рукоятку золотникової коробки на час перевірки встановити в положення Р.

7. Перевірити працездатність МЗ. Роботу МЗ в режимі автоматичного заряджання гармати перевіряти тільки учбовими або макетними пострілами.

За наявності в конвейєрі бойових пострілів перевіряти роботу МЗ забороняється.

Для перевірки необхідно:

- перевести рукоятку золотникової коробки в положення Р;

- провернути конвеєр на 5-6 кроків ручним приводом;

- підняти важіль механізму подачі з лотком на лінію досилання ручним приводом;

- укласти в лоток перевірочний комплект макетів пострілу, узятий з групового комплекту ЗІП;

- закрити захоплення лотка на клямку за допомогою ключа;

- опустити важіль з лотком в початкове положення ручним приводом механізму подачі;

- перевести рукоятку золотникової коробки в положення А;

- включити вимикач МЗ на пульті навідника;

- провести відмітку укладеного в лоток пострілу на візуальному покажчику, користуючись кнопкою ВІДМІТКА ТИПУ при положенні тумблера на пульті ПЗ в положенні ЗАГР і заряджання пострілу, що знаходиться на лінії;

- натиснути послідовно на кнопки СТОП і ПУСК на пульті ПЗ, при цьому час утримання кнопки ПУСК визначає час обертання конвейєра;

- провести повний цикл заряджання гармати макетним пострілом в автоматичному режимі з включеним стабілізатором озброєння;

- вимкнути після закінчення циклу заряджання вимикач МЗ і стабілізатор озброєння, відкрити клин і видалити перевірочний комплект макетів пострілу.

При роботі МЗ у всіх випадках, пов'язаних з необхідністю екстреної зупинки циклу заряджання на будь-якому етапі, слід користуватися вимикачем МЗ на пульті навідника.

Всі етапи циклу, окрім повороту конвейєра, можна перервати натисненням кнопки СТОП на пульті ПЗ, після чого необхідно вимкнути вимикач МЗ.

Білет № 27

1.Чим досягається розгром противника в наступі.

Розгром противника та оволодіння важливими районами (рубежами, об’єктами) досягається вмілим застосуванням всіх наявних сил і засобів, швидким використанням результатів ударів авіації, вогню артилерії та інших засобів ураження, своєчасним нарощуванням зусиль в глибину, широким застосуванням охоплень, обходів і проведенням атак у фланг і в тил противника, своєчасним та постійним уточненням (постановкою) завдань підрозділам та забезпеченням їх у ході бою, а також вмілим використанням місцевості для здійснення маневру з метою швидкого виходу на фланги та в тил противнику, проведенням рішучих атак, розчленовуванням його бойового порядку та знищенням по частинах.

2.Визначення вихідних установок для стрільби.

Вихідними установками називаються установки, призначені для проведення першого пострілу з гармати (першої черги з кулемета). При рішенні вогневої задачі вогнем одного танка вихідні установки визначаються, як правило, навідником і тільки в окремих випадках їх призначає командир танка. При стрільбі підрозділом прямою наводкою вихідні установки визначаються, як правило, екіпажем танка, а при стрільбі напівпрямою і непрямою наводкою (із проведенням пристрілювання або без нього) вони вказуються командиром підрозділу.

Вихідними установками при стрільбі з танків прямою наводкою у загальному випадку є встановлення прицілу, прицільна марка, точка прицілювання або прицільна марка і точка прицілювання.

Вибір вихідних установок для стрільби залежить від виду зброї, особливостей СУО, наявності технічних пристроїв для обліку умов стрільби, режимів стрільби та інших факторів.

Вихідні установки для стрільби з танків прямою наводкою призначають:

- встановлення прицілу– відповідно до виміряної дальності до цілі з урахуванням сумарної поправки дальності на рух цілі, танка і відхилення умов стрільби від табличних (нормальних);

- прицільну марку– центральну прицільну марку (центральний косинець) або бічну прицільну марку, що відповідає величині сумарної поправки напрямку стрільби на рух цілі, танка, боковий (косий) вітер і крен танка;

- точку прицілювання– центр цілі або іншу точку прицілювання вище (нижче), лівіше (правіше) від центра цілі на величину сумарної поправки на вертикальне переміщення танка, цілі і крен танка, а також на напрямок стрільби.

3.Обладнання для руху на плаву БТР-80.

ОПЕРАЦІЙНА КАРТА

виконання нормативу № 22

“Підготовка машини до подолання водної перешкоди плавом”