Главная | Обратная связь

Захворювання гіпофіза

Акромегалія– патологія аденогіпофіза, зумовлена надлишковою продукцією соматотропну у дорослому віці. Проявляється посиленим ростом тих кінцевих ділянок скелета, органів і тканин, які ще можуть збільшитись у дорослому віці. При цьому збільшуються стопи, кисті, нижня щелепа, ніс, губи і щоки стають виключно товстими, язик не вміщується у роті. Порушується статева функція.

Гігантизм виникає при гіперфункції СТГ у дитячому віці, коли організм не завершив ріст і характеризується прискореним пропорційним ростом підлітків. Патологічним вважають ріст понад 200см у чоловіків і 190см у жінок.

Карликовість –розвивається при гіпофункції СТГ , яка виникла у дитячому віці. Характеризується карликовим ростом (у чоловіків – до 130см, у жінок – до 120см). Затримка росту і розвитку стає помітною у віці 2-5 років. Будова тіла пропорційна. М'язова система недорозвинена, сила м'язів знижена. Інтелект не страждає, але відмічається швидка фізична і розумова втомлюваність.

Гіпофізарна кахексія – гіпофункція СТГ, яка розвивається у дорослих, тому ріст не зменшується, але спостерігається загальне виснаження органів та систем.

Епіфіз

Епіфіз(шишкоподібне тіло) належить до проміжного мозку. Маса ~ 0,2г. Епіфіз гальмує вироблення гормонів практично у всіх ендокринних залозах, що здійснюється через гіпоталамо-гіпофізарну систему, з якою епіфіз контактує через ліквор ΙΙΙ мозкового шлуночка. Епіфіз виробляє мелатонін, аденогломерулотропін, серотонін. Мелатонін є антагоністом меланотропного гормону аденогіпофіза і бере участь у регуляції пігментного обміну.

Мелатонін і серотонін через кровоносну систему й спинномозкову рідину надходять у гіпоталамус, де регулюють утворення релізинг-гормонів залежно від освітленості. Мелатонін гальмує вироблення гонадотропних гормонів, СТГ, ТТГ, АКТГ.

Діяльність епіфіза залежить від добового ритму. При збільшенні освітлення гальмується секреція мелатоніну, що при більшій тривалості світлового дня сприяє виділенню гонадотропних гормонів, зумовлює ріст статевих залоз, утворення статевих гормонів, стимулює статеву активність. Епіфіз бере участь в адаптивно-пристосувальних реакціях організму в ролі „біологічного годинника”.

3. Периферійні ендокринні органи:

Щитоподібна залоза

Щитоподібна залозазнаходиться в передній ділянці шиї на рівні V-VΙΙ шийних хребців, попереду гортані та трахеї. Маса ~ 30-40г. У жінок вона дещо більша, ніж у чоловіків, і іноді періодично збільшується (під час менструації). Під час статевого дозрівання залоза росте досить інтенсивно.

Складається з 2-х часток – правої та лівої, які з'єднуються між собою перешийком, від якого вгору відходить пірамідальна частка. Залоза поділена на часточки. Часточки складаються з міхурців – фолікулів, що продукують гормони.

Щитоподібна залоза продукує йодовані гормони(тироксин і трийодтиронін) такальцитонін.

Утворення тироксину (тетрайодтиронін) і трийодтироніну відбувається за умови, що в організм надходить достатня кількість йоду, який людина одержує переважно з питною водою, а туди він потрапляє внаслідок вимивання річковою водою із землі. Річки гірських районів (в Карпатах) не встигають розчиняти йод, який є в ґрунті, і тому організм не отримує достатньої кількості йоду, а люди внаслідок цього хворіють на ендемічний зоб. У таких ендемічних районах йод додають до харчової солі, що запобігає захворюванню щитоподібної залози.

Йодовані гормони стимулюють ріст і розвиток організму, статеве дозрівання, підвищують рівень усіх обмінних процесів в організмі; зменшують запаси глікогену у печінці, внаслідок чого збільшується цукор у крові; стимулюють розпад білків (наслідок – збільшується кількість азоту, який виводиться нирками); необхідні для розвитку мозку, діяльності центральної і вегетативної нервової системи – підвищують активність симпатичної нервової системи, що проявляється в наростанні збудливості, емоційності, прискорення серцевих скорочень, частоти дихання, потовиділення, а також зменшення секреції і моторики ШКТ.

Кальцитонін регулює обмін кальцію: знижує його рівень у крові й активує функцію остеобластів, які сприяють утворенню кісткової тканини з одночасним пригніченням діяльності остеокластів, що руйнують кісткову клітину.