 |
|
Захворювання прищитоподібних залоз
2.1 Гіпопаратиреоз– захворювання, пов'язане із недостатньою секрецією паратиреоїдного гормону і характеризується вираженим порушенням фосфорно-кальцієвого обміну.
Причини: видалення або пошкодження прищитоподібних залоз під час операції на щитоподібній залозі, рентгенівське опромінення, інфекційні агенти.
Характеризується: нападами тетанії (це мимовільні болючі тонічні судоми м'язів, при яких втягуються симетричні групи згиначів кінцівок, у важких випадках - м'язи обличчя. Кисті рук при судомних нападах стискаються. Спазматичні скорочення дихальних і глоткових м'язів можуть призвести до ядухи. Відмічається руйнування зубів, випадання волосся, схуднення.
2.2Пригіперпаратиреозіспостерігають вимивання мінеральних солей з кісток та відкладання кальцію в судинах, нирках і серці. Внаслідок збільшення вмісту кальцію у крові і звапніння міокарда розвивається сповільнення серцевих скорочень аж до зупинки серця. Кістки стають м'якими, деформованими, ламкими
Ендокринна частина підшлункової залози
Ендокринна частина– панкреатичні острівці Лангерганса, розташовуються в ділянці хвоста підшлункової залози. Бета-клітини (70%) острівців Лангерганса синтезують гормон інсулін, альфа-клітини (20%) – глюкагон, дельта-клітини (10%) – соматостатин. Інсулін регулює вуглеводний, білковий, жировий обміни: знижує рівень глюкози у крові, стимулює синтез глікогену в печінці та м'язах, знижує утворення глюкози із амінокислот, стимулює синтез білка з амінокислот, підсилює утворення жирних кислот із продуктів вуглеводного обміну і накопичення резервів жиру. Глюкагон є антагоністом інсуліну: підвищує рівень глюкози у крові.
Регуляція виділення гормонів підшлункової залози залежить від рівня глюкози у крові: при її підвищенні (гіперглікемія) збільшується секреція інсуліну, при зниженні концентрації глюкози (гіпоглікемія) – знижується виділення інсуліну у кров. Норма глюкози у крові – 3,33-5,55ммоль/л. При такій концентрації глюкоза не фільтрується нирками і у сечі цукор відсутній. При інсуліновій недостатності острівцевого апарату виникає цукровий діабет.
Цукровий діабет– це синдром хронічної гіперглікемії. В умовах дефіциту інсуліну вуглеводи (глюкоза), що надходять з їжею, майже не метаболізуються в печінці – у хворих виникає гіперглікемія.Коли концентрація глюкози у крові перевищує нирковий поріг (9,5-10ммоль/л), виникає глюкозурія(виділення глюкози з сечею). Збільшується осмотичний тиск сечі, що є причиною поліурії (збільшення добового діурезу). Втрата рідини з сечею, яка може досягати 3-6л/добу, спричинює зневоднення організму та полідипсію (посилену спрагу).
Надниркові залози
Надниркові залозизнаходяться над верхнім полюсом кожної нирки на рівні ΧΙ-ΧΙΙ грудних хребців. Маса 1-ї залози становить 12-13 г. Ззовні залоза вкрита фіброзною капсулою, до якої прилягає кіркова, а в центрі надниркової залози знаходиться мозкова речовина.
При видаленні надниркової залози тварина досить швидко гине. Її корамає клубочкову, пучкову та сітчасту зони, які продукують 3 групи гормонів: мінералокортикоїди, глюкокортикоїди, статеві гормони. За хімімічним складом вони є стероїдами і для їх синтезу необхідні холестерин та аскорбінова кислота.
До глюкокортикоїдів відносятьсякортизон, кортикостерон, гідрокортизон.
Свою назву глюкокортикостероїди одержали внаслідок здатності підвищувати рівень глюкози в крові шляхом стимуляції утворення глюкози в печінці внаслідок дезамінування амінокислот при посиленні розпаду білків.
Гормони регулюють обмін білків, жирів, вуглеводів: сприяють розпаду білків, мобілізують жири із жирової тканини.
!!!Глюкокортикоїди використовують у клініці для лікування хворих з важким перебігом запальних процесів, оскільки вони мають здатність пригнічувати розвиток запального процесу. Вони мають імуносупресивну дію, яка полягає у пригніченні вироблення антитіл – цей ефект використовується для лікування алергічних захворювань (бронхіальна астма, ревматизм, анафілактичний шок). Вони є адаптивними гормонами, тому що підтримуючи м'язову активність іпрацездатність головного мозку, сприяють пристосуванню організму до дії несприятливих подразників (емоційне напруження, різкі коливання температури, кисневе голодування).
Мінералокортикоїди (альдостерон) регулюють водно-електролітний обмін організму: підсилюють зворотне всмоктування Nа, а значить і води в дистальних канальцях нефронів нирок і полегшують транспорт К+, Н+ у протилежному напрямку. Альдостерон регулює рівень АТ, опосередковуючи дію через збільшення тонусу судин чи збільшення об'єму рідини.
Статеві гормони (андрогени, естрогени, прогестерон)сприяють у дитячому віці розвиткустатевих органів і появі вторинних статевих ознак. Для чоловіків – це ріст бороди і вусів, волосся на тілі, зміна голосу, поява волосся в певних ділянках тіла, зміна форми тіла, психіки і поведінки. Для жінок – розвиток молочних залоз, поява волосся в певних ділянках тіла, зміна форми тіла, психіки і поведінки.
Крім цього, естрогени мають сильний антисклеротичний ефект, а андрогени, стимулюючи синтез білка в організмі, сприяють збільшенню маси тіла й органів.
Мозкова речовина наднирників продукує катехоламіни – адреналін (80%) і норадреналін (20%). Дія адреналіну на організм подібна до дії симпатичної НС, а саме: під впливом адреналіну збільшується частота і сила серцевих скорочень, зростає хвилинний об’єм крові, підвищується провідність і збудливість серцевого м'яза, звужуються кровоносні судини, за винятком судин серця, мозку, судин працюючих скелетних м'язів, які під дією адреналіну розширюються. Звуження артеріол призводить до підвищення АТ. Адреналін гальмує секрецію, моторику і всмоктування в ШКТ, розслаблює бронхіальні м'язи, внаслідок чого бронхи розширюються, тому його застосовують при лікуванні бронхіальної астми. Він покращує працездатність скелетних м'язів, посилюючи їх трофіку. Втомлений м'яз відновлює свою працездатність за коротший час під впливом адреналіну. Адреналін викликає скорочення радіальних м'язів райдужки і таким чином розширює зіниці. Також він впливає на обмін білків, жирів, вуглеводів: сприяє перетворенню глікогену печінки у глюкозу. При емоційному збудженні може виникнути адреналінова гіперглікемія – збільшення вмісту глюкози у крові. Адреналін проявляє ліполітичну дію, внаслідок чого підвищується концентрація у крові жирних кислот, які використовуються як джерело додаткової енергії в процесі утворення тепла в організмі.
Адреналіну в крові у нормальних умовах дуже мало, але при стресових ситуаціях (емоційне збудження, переохолодження, крововтрата, гіпоксія), коли виникає небезпека і необхідна мобілізація всіх сил організму, водночас з активацією симпатичної НС надниркові залози виділяють у кров велику кількість адреналіну.
Хвороба Аддісона (хронічна недостатність кори надниркових залоз) – супроводжується недостатнім утворенням гормонів. Спостерігаються: гіперпігментація шкіри та слизових оболонок, атрофія міокарда, звуження аорти та магістральних судин, адинамія, стійка гіпотонія.
Вилочкова залоза
Вилочкова залоза(зобна, загруднинна залоза, thymus) – центральний орган імуногенезу. В ній попередники Т-лімфоцитів перетворюються у Т-кіллери, Т-хелпери і Т-супресори. Знаходиться у верхній частині верхнього середостіння. Передня поверхня прилягає до задньої поверхні руків'я тіла груднини, нижні відділи сягають ΙΙΙ-ΙV ребер у дітей, у дорослих – ΙΙ міжребер'я. Складається із 2-х асиметричних часток – лівої та правої, які діляться на часточки. Кожна часточка складається з кіркової і мозкової речовини.
Максимального розвитку залоза досягає у 10-15 років, а з віком поступово заміщується жировою тканиною. Залоза утворює та інкретує гормони тирозин, тимопоетин Ι, тимопоетин ΙΙ, гомеостатичний тимусний гормон, тимусний гормональний фактор.Існує певний взаємозв'язок між віком і функціонуванням залози: вона найактивніша у дитячому віці, далі її вплив на організм зменшується. До періоду статевого дозрівання гормони тимуса пригнічують функцію статевих залоз і сприяють росту організму. Тимус регулює мінеральний (кальцієвий) обмін. Після його видалення кістки стають м'якими, легко ламаються, з'являється м'язова слабкість і психічні розлади.
Функціонування тимуса регулюється гіпоталамо-гіпофізарної системою через соматотропний гормон. У дітей при збільшенні тимуса виникає тиміко-лімфатичний статус, який проявляється різким зниженням АТ, гострою серцевою недостатністю. Також можливе виникнення лейкозу і анемій.
Статеві залози
У статевих залозах виділяють 2 частини – екзо- і ендокринну. Ендокринна частина яєчка – це інтерстиціальні клітини (клітини Лейдіга), які знаходяться між звивистими сім'яними канальцями. Ендокринна частина яєчника знаходиться у дозріваючому фолікулі, а також в клітинах інтерстицію яєчника. Статеві залози належать до змішаних залоз із секреторною і інкреторною функцією. Секреція полягає в утворенні та виведенні назовні сперматозоїдів і яйцеклітин. Інкреторна функція пов'язана із синтезом і викидом у кров статевих гормонів. Розрізняють чоловічі та жіночі статеві гормони. І ті, й інші виробляються як у жінок, так і у чоловіків – в різних концентраціях: у чоловіків – в основному чоловічі статеві гормони і в незначній кількості – жіночі; у жінок – навпаки. До чоловічих статевих гормонів належать андрогени (основний – тестостерон). До жіночих - естрогени(естрадіол, естрон) і прогестини (прогестерон).
Чоловічі статеві залози починають синтезувати андрогени на 3-му місяці ембріонального розвитку, внаслідок чого статеві органи набувають будови, характерної для чоловічої статі. При народженні хлопчика синтез андрогенів припиняється і відновлюється тільки під час статевого дозрівання (12-16 років).
У дівчаток інкреторна функція статевих залоз починається тільки в період статевого дозрівання. Під впливом естрогенів у дівчаток і андрогенів у хлопчиків ростуть і дозрівають статеві органи, тобто проходить розвиток первинних статевих ознак. Ці гормони також сприяють появі вторинних статевих ознак – форми тіла, оволосіння, тембру голосу, психіки, поведінки. Андрогени необхідні для нормального розвитку і рухливості сперматозоїдів. Під дією естрогенів з'являється менструація; вони сприяють скороченню м'язів матки. Прогестерон – це гормон вагітності, він утворюється у жовтому тілі і впливає на процеси, які пов'язані з появою і нормальним перебігом вагітності. Він викликає розростання стінки матки, що сприяє імплантації заплідненої яйцеклітини. Прогестерон гальмує скорочення стінок матки, зменшує їх чутливість до окситоцину; підсилює ріст молочних залоз під час вагітності; перешкоджає дозріванню і овуляції фолікулів, а значить і виходу яйцеклітини.
Список літератури
Основна:
1. Фізіологія людини:/В.І.Філімонов.-К.:ВСВ «Медицина», 2011,.- С. 122 – 145
Додаткова:
1. Анатомія та фізіологія з патологією / За ред..Я.І.Федонюка.- Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. – С.273 - 299.
2. Фізіологія людини. Вільям Ф.Ганонг. Переклад з англ.. Львів: БаК, 2002.-С.291- 424