 |
|
Вимоги до систем водозабезпечення
1_. Система водопостачання повинна базуватися не менше ніж на двох незалежних джерела, один з яких має бути підземним. В окремих випадках допускається забезпечення водою з одного джерела (відкриті водоймища), але з улаштуванням двох груп головних споруд (насосних станцій), одна з яких повинна розміщуватися за межею зони можливих сильних руйнувань.
У випадку виходу з ладу однієї з груп головних споруд друга повинна забезпечити подачу води в аварійному режимі з розрахунку 50 літрів за добу на 1 людину, яка залишилася після евакуації населення.
2). Мережі водозабезпечення повинні бути закільцьовані, з підключенням кільця до двох незалежних міських магістралей.
3). При проектуванні декількох самостійних систем водозабезпечення необхідно передбачати з’єднання їх перемичками (щоб передавати воду з однієї системи до іншої) з додержанням санітарних правил. В системах технічного водозабезпечення необхідно передбачати оборотне водозабезпечення з повторним використанням води.
4). У випадку виходу з ладу водопровідної мережі необхідно передбачити аварійний запас питної води на три особи ? з розрахунку 10 л. на добу для однієї людини.
5). В зонах можливих руйнувань розташування пожежних гідрантів слід передбачати на території, яка не буде завалена уламками будівель.
Вимоги до систем газопостачання
1). Газозабезпечення міст і промислових об’єктів повинно здійснюватися двома самостійними газопроводами з подачею газу через дві ГРС, які мають розміщуватися за межами забудови з різних сторін.
2). У системах газозабезпечення повинна передбачатися запірна арматура з дистанційним керуванням та крани, які автоматично перекривають подачу газу при аварії газопроводів.
3). Наземні частини ГРС і ГРП в містах і на промислових об’єктах повинні бути обладнані підземними обвідними газопроводами (байпасами) з установкою на них пристроїв аварійного відключення.
4). Вся система газозабезпечення повинна бути закільцьована із заглибленням трубопроводів у грунт на глибину 0,6-0,7 м.
Вимоги до систем електрозабезпечення
1). Електрозабезпечення міст і промислових об’єктів здійснюється від єдиної енергетичної системи, в складі якої знаходяться електростанції, що працюють на різних видах палива.
2). Районні понижуючі стнції, диспетчерську пункти енергосистем і ЛЕП слід розміщувати за межами зон можливих сильних руйнувань.
3). Едектрозабезпечення об’єктів, припинення роботи яких неприпустимо (вузли зв’язку, пристрої сигналізації тощо), слід здійснювати від двох незалежних джерел.
4). Як резервне джерело електроенергії на важливих об’єктах слід використовувати автономні дизельелектростанції (ДЕС) – стаціонарні або пересувні.
5). Електроенергію до ділянок виробництва слід подавати незалежними кабельними лініями, що заглиблені в грунт на 0,8-1,2 м.