Главная | Обратная связь

Загальні поради до оформлення контрольних завдань

Виконання контрольної роботи - важливий етап у процесі вивчення матеріалу курсу.

Для успішного виконання контрольної роботи слід знати відповідні розділи дисципліни, повторити відповідні розділи математики та фізики. Після засвоєння теорії рекомендується розібратися по задачнику, а також по даних вказівках з методикою рішення завдань, що ставляться до теми, що вивчається, і самостійно вирішити деякі з них. Потім приступитися до виконання завдань контрольної роботи. У випадку утруднень, що можуть виникнути при рішенні завдань, студент може звернутися на кафедру за консультацією.

Контрольну роботу виконують відповідно до свого варіанту, оформляючи її на одній стороні аркуша формату А4 або у зошиті.

Варіант контрольної роботи приймається за двома останніми цифрами індивідуального шифру студента, яким є номер залікової книжки.

На обкладинці контрольної роботи повинні бути чітко позначені: номер контрольної роботи, назва дисципліни, прізвище, ім'я та по батькові студента (повністю), назва факультету, спеціальності та навчального шифру, дата відправлення роботи, повна поштова адреса.

Студенти виконують контрольну роботу, яка складається із завдань до основних розділів дисципліни. Розв‘язання завдань має бути виконано в певній послідовності, теоретично обґрунтоване і супроводжуватись пояснювальним текстом. На сторінках зошита повинні бути залишені поля шириною близько 3 см для зауважень рецензента.

Умову задачі необхідно переписати з числовими даними. Далі накреслити ескіз схеми (рисунок) і розмістити на них необхідну для виконання розрахунків інформацію - прийняті умовно позитивні напрямки та позначення діючих величин (струмів, напруг), позначення вузлових точок, опорів тощо. Варто приводити тільки розрахункові схеми, що відповідають варіанту завдання. Електричні схеми потрібно зображувати відповідно до чинних стандартів з дотриманням умовних графічних зображень елементів електричного кола (додат. 1) та їх буквених позначень (додаток 2).

Після цього необхідно намітити хід розв'язування і визначити ті допущення, які можуть бути покладені в його основу, а потім вже робити розрахунки, причому необхідні обчислення спочатку слід виконати в загальному вигляді, позначаючи всі дані і шукані величини буквами, після чого замість буквених позначень підставити їх числові значення і знайти результат.

Розв'язування повинно супроводжувати короткими і грамотними (без скорочення слів) поясненнями та кресленнями, на яких всі величини, необхідні для розрахунків, повинні мати числові значення. Потрібно уникати багатослівних пояснень та переказу підручника: мова техніки - формули і креслення.

Зокрема у пояснювальному тексті необхідно називати закони, на основі яких були складені рівняння, суть перетворень в схемах та формулах, послідовність дій, коментувати отримані результати у вигляді висновків чи прийнятих рішень тощо. Текст, формули і числові викладки слід писати чітко й акуратно, використовуючи загальноприйняті позначення та символи. При користуванні формулами, відсутніми в підручнику, необхідно коротко і точно вказати джерело (автора, видання, номер сторінки або формули), а також одиниці всіх величин. Не слід обчислювати велику кількість значущих цифр, обчислення мають відповідати необхідній точності і взяті за стандартами або нормалями.

Використовуючи довідникові дані тощо, необхідно вказувати використану літературу, посилаючись на сторінки і таблиці, звідки вони взяті.

Для уникнення помилок у числових розрахунках всі значення величин потрібно підставляти в формули в одиницях міжнародної системи одиниць СІ: основних (додаток 3) та похідних, які мають окрему назву (додаток 2). Усі кратні та дольові одиниці, що використовуються при розрахунках, слід переводити в основні (похідні), наприклад: 1мкФ =10^-6 Ф, 1 мГн = 10^-3 Гн.

Результати подають у вигляді таблиць, графіків, діаграм тощо.

При складанні таблиць слід дотримуватись таких вимог:

- таблиця повинна мати заголовок, що розкриває її або вказує на дослід, до якого належать наведені дані. Заголовок пишуть посередині рядка під словом „Таблиця ”, яке в свою чергу пишуть у кінці попереднього рядка. Заголовок не підкреслюють і крапку в кінці назви не ставлять;

- таблиця складається з боковика та граф (стовпців). Заголовок боковика і заголовки граф починають з великої літери. Підзаголовки граф починають з малої літери, якщо вони становлять одне ціле із заголовком, або з великої, якщо вони самостійні. Ділення головки таблиці по діагоналі не допускається. Графу „№ пор.” вводити в склад таблиці не потрібно;

- висота рядків таблиці повинна бути не менше 8 мм. Розміщувати таблицю бажано впродовж довгої сторони аркуша або на двох суміжних сторінках;

- назву параметра у підзаголовках таблиці можна замінити його умовним позначенням згідно зі системою SI (дод. 1 і 2). Якщо величина параметра наводиться в нестандартних одиницях вимірювання, то в таблиці необхідно також передбачити графу подання цієї величини в загальноприйнятих одиницях. При цьому в головці таблиці передбачається графа, в якій вказується величина коефіцієнта перерахунку та одиниця його виміру;

- кожній таблиці надається порядковий номер у межах даної задачі;

- за складних обчислень в окремих графах подаються проміжні величини, необхідні для одержання кінцевого результату. Результати обчислень подають з дотриманням правил заокруглення з точністю до трьох значущих цифр після коми. У разі потреби для запису результатів обчислень використовують кратний множник 10ⁿ, де n — будь-яке ціле число, що менше нуля і більше одиниці. Наприклад, активну провідність величиною 0,000252 См записують як 0,252×10^{-3 См. При цьому множник виносять у заголовок відповідної графи, де вказують також одиницю виміру величини, наприклад: g∙103}, См.

Графічні матеріали оформляють так. На кожному графіку з кривими, що відображають одержані результати розрахунків, слід ставити загальний напис, а самі криві повинні відрізнятися одна від одної різними позначеннями нанесених точок (маркерами), або мати позначення шуканих величин.

На осях координат проставляють:

- масштаб осі, виражений цифрами, проставленими на розподілах сітки, наприклад: 1∙10ⁿ; 2∙10ⁿ; 5∙10ⁿ, де n — будь-яке ціле число, крім 0 і 1;

- основні позначення нанесених величин (пишуть уздовж осей із зовнішнього боку, причому уздовж осі ординат знизу догори);

- одиницю виміру нанесеної величини, наприклад U, B.

Ніякі інші цифри і написи на осях координат не допускаються. Усі точки варто наносити особливими чітко позначеними значками (крапки, кружки, хрестики тощо). Через нанесені точки проводять плавні криві, що мають пройти через можливо більшу кількість точок, але не на шкоду плавності.

Масштаб графіка повинен бути зручним для усного перерахування величин, а шкали осей графіка - рівномірними.

Векторні діаграми викреслюють у масштабі із чітким дотриманням кутів взаємного розташування векторів. Масштаб повинен бути зручним для усного перерахування величини у фізичну величину (наприклад, масштаб струму М_I = 0,1 А/мм, масштаб напруги М_U = 2 В/мм) і наведений у полі діаграми. Вісь дійсних значень комплексної площини доцільно розташовувати горизонтально. Для більшої наочності діаграми співпадаючі по напрямку вектори (ті, що накладаються один на одного) слід показувати близько розташованими паралельними лініями. Позначення величин у розрахунку та відповідних їм векторів на діаграмі повинні бути однаковими.

Графіки та векторні діаграми доцільно виконувати на міліметрівці, яку варто вклеїти в зошит або по ходу рішення, або в кінці задачі.

Висновки та коментарі до виконання завдань подають у довільній формі і в них бажано відобразити зіставлення одержаних результатів один з одним або з теоретичними положеннями, а також відмітити фізичну суть явищ, якісні та кількісні характеристики тощо.

З метою зменшення витрат часу на розрахунки, доцільно використовувати ЕОМ або програмовані мікрокалькулятори. Наводити алгоритми програмованих рішень не потрібно.

Допускається виконання контрольних робіт у друкованому виді з використанням комп’ютерних програм MathCAD, Excel, AutoCAD тощо. У даному разі, після перевірки та виправлення зауважень викладачеві здається також електронна версія контрольної роботи. Копії або чернетки контрольних робіт до розгляду не приймаються.

В кінці контрольної роботи студент повинен поставити дату і підпис.

Термін здачі роботи на кафедру визначається графіком навчального процесу, але не пізніше, ніж за два тижні до початку екзаменаційної сесії. Роботи, що не відповідають наведеним вище вимогам та здані пізніше вказаного терміну, до розгляду НЕ ПРИЙМАЮТЬСЯ.