Главная | Обратная связь

Форми та системи заробітної плати робітників.

Форми заробітної плати розрізняються в залежності від двох способів вимірювання кількості витраченої праці: по часу та по кількості виготовленої продукції (виконання операцій).

У відповідності з цим виділяються почасова та відрядна форма оплати праці.

При почасовій формі оплати заробіток робітника залежить від його тарифної ставки та фактично відпрацьованого часу. Розмір заробітку визначається по формулі:

Зп=Ст*Тф

де: Зп – заробіток робітника-почасовика, крб. та коп.;

Ст – тарифна ставка робітника за одиницю часу, крб.;

Тф – час, фактично відпрацьований робітником, дні (години);

При відрядній формі оплати заробіток робітника залежить від кількості виробленої продукції та відрядної розцінки. Розмір заробітку визначається за формулою:

Зв=Р*п

де: Зв – заробіток робітника-відрядника, крб. та коп.;

Р – відрядна розцінка за одиницю продукції (виконаної роботи), крб. (коп.);

п кількість виготовленої продукції (виконаної роботи) у встановлених вимірювачах.

Застосування відрядної оплати праці ефективне, якщо дотримуватись ряду умов.

Перша умова – це можливість прямого нормування та облік витрат праці робітників та встановлення кількісних показників виробітку (роботи), які відбиваються ці витрати.

Друга умова – полягає в тому, що у робітників повинна бути реальна можливість збільшувати виробітку продукції порівняно з встановленими нормами, завданнями або планами в даних виробничо-технічних умовах.

Третьою умовою – є необхідність стимулювати збільшення виробітку певної продукції або збільшення обсягів виконуваних робіт.

Четвертою умовою – є те, що її використання не повинно приводити до погіршення якості продукції, порушенню технологічних режимів та вимог техніки безпеки, а також до перевитрат сировини, матеріалів, енергії.

Системи відрядної оплати праці.

1. Пряма індивідуальна.

2. Колективна (бригадна).

3. Акордна.

4. Непряма.

5. Відрядно-прогресивна.

1. Індивідуальна пряма відрядна система оплати праці характеризується тим, що заробіток кожного робітника визначається за результатами його особистої праці, які виражаються у кількості виготовлених ним операцій, або виробів (деталей) за певний період часу. При індивідуальній прямій відрядній системі оплати праці за кожну одиницю виконаної роботи (виріб, деталь, операція) встановлюється незмінна відрядна розцінка.

В умовах розглядаємої системи розцінка визначається по одній із наступних формул:

де: R – відрядна розцінка, крб. та коп.,

Ст.р. – тарифна ставка, відповідна розряду виконуваної роботи, крб. (коп.);

Н_вир – норма виробітку;

Н_ч – норма часу.

Якщо робітник-відрядник працює по нормах часу на декількох станках, але в кордонах встановленої для нього норми обслуговування, тоді відрядна розцінка визначається за формулою:

де: п – кількість станків, встановлених нормою обслуговування.

2.Колективна (бригадна) відрядна система оплати праці – являє собою таку систему при якій заробіток робітників розраховується у відповідності з обсягом роботи ( кількістю продукції), виконаним виробничою бригадою.

Колективна відрядна оплата широко застосовується:

· у комплексних бригадах з розвинутим сумісництвом професій та взаємозаміняюємістю робітників (будівельні бригади, бригади у очисних забоях вугільної промисловості, на лісозаготівлях);

· на поточних лініях у масовому та крупносерійному виробництві. Синхронна робота у встановленому темпі робить непотрібними заохочення збільшення індивідуальної виробітки на кожному робочому місці. В той же час загальний підсумок роботи бригади залежить від кожного окремо.

Можливі два варіанти визначення загальних колективних роз...

1-й варіант. Сума денних тарифних ставок членів бригади ділиться на змінну норму виробітку бригади:

де: R_k – колективна відрядна розцінка, крб. (коп.);

Н_вир.бр – бригадна норма виробітку;

С_{т і} – тарифна ставка і-того робітника, крб. (коп.);

n – кількість робітників у бригаді.

2-й варіант розрахунку колективної відрядної розцінки грунтується на калькуляції трудомісткості виконуваної роботи. Колективна відрядна розцінка у цьому випадку представляє собою суму поопераційних розцінок на окремі види робіт, які входять у комплекс робіт, що виконуються бригадою. Загальний заробіток бригади визначається як добуток загальної колективної розцінки на кількість виготовлених виробів (одиниць виконаної роботи). Потім він розподіляється між членами бригади з урахуванням розряду кожного робітника та часу фактично відпрацьованого ним за розрахунковий період.

Одним із методів корегування є розподілення відрядного приробітку та колективної премії бригади за допомогою КТУ, який характеризує ступінь участі окремих членів бригади у виконанні загального завдання.

На практиці коефіцієнти участі, що встановлюються в бригаді, частіше всього знаходяться в діапазоні 0,8 – 1,5. Тарифна заробітна плата за відпрацьований час гарантується, а величина відрядного приробітку та премії визначаються пропорційно КТУ.

В бригадах зі стійким розподілом праці, де кожен робітник виконує певні обов’язки і кваліфікація робітника знаходиться у повній відповідності зі складністю виконуваної роботи, заробіток нараховується по індивідуальним розцінкам для кожного робітника.

Індивідуальні розцінки визначаються за формулою:

де:R_інд - індивідуальна розцінка, крб. (коп.),

С_т – тарифна ставка робітника, крб. (коп.),

Н_вир.бр – бригадна норма виробітку.

3. Акордна система оплати праці. Вона характеризується тим, що при ній оплачується виконання певного комплексу робіт, які входять в акордне завдання, а не виконання окремих операцій або видів робіт. Сума заробітку по акордному наряду визначається на основі калькуляції, яка враховує норми часу (виробітку) та розцінки на види робіт, що включені в даний комплекс.

Акордна система відрізняється від інших різновидів відрядної оплати тим, що загальна сума заробітку за виконання завдання об’являється робітникам заздалегідь, до початку роботи.

4. Непряма відрядна система оплати праці заключається в тому, що заробіток робітника ставиться в залежності не від його особистої виробітки, а від результатів праці інших робітників.

Розцінка при непрямій – відрядній оплаті праці визачаються за формулою:

де: Р_непр. – непряма відрядна розцінка, крб. (коп.),

С_т.доп – денна тарифна ставка допоміжного робітника, оплачуємого по непрямій відрядній системі, крб. (коп.),

Н_{вир.осн.} – змінна норма виробітку основного робітника, що обслуговується.

Загальний заробіток допоміжного робітника визначається через добуток непрямої розцінки на кількість виробів, виготовлених основним робітником.

5.Відрядно-прогресивна система оплати праці характеризується тим, що починаючи з заздалегідь встановленого рівня виконання норм відбувається певне збільшення відрядної розцінки за виконані операції, деталі та вироби.

Таким чином, відрядні розцінки диференціюються в залежності від досягнутого рівня виконання норм.

При відрядно-прогресивній оплаті заробіток робітника збільшується швидше, ніж його виробітка. Ця обставина виключає можливість масового та постійного застосування відрядно-прогресивної системи. Вона звичайно вводиться на обмежені строки (3-6 місяців) на тих дільницях виробництва де по тим або іншим причинам складається несприятливий стан з виконанням плану, і де необхідно, тому, створити додаткову зацікавленість у перевиконанні норм.

Загальна сума заробітку при відрядно-прогресивній системі оплати розраховується за формулою:

де: З_пр – розмір заробітку при відрядно-прогресивній оплаті праці, крб. та коп.

З_п – відрядний заробіток по основним незмінним розцінкам, крб. та коп.

Б_в – процент виконання вихідної бази,

Б_п – процент перевиконання вихідної бази,

К_р – коефіцієнт збільшення розцінок, прийнятий по шкалі прогресивних доплат відповідно фактичному проценту перевиконання вихідної бази.