 |
|
II. ОЗНАЙОМЛЕННЯ З УМОВАМИ ГРИ.
- Познайомтесь уважно з правилами гри. На столі ви бачите поле із секторами і барабан із стрілкою. Крутити стрілку може кожен з вас за бажанням. Якщо стрілка попадає на сектор із конвертом, то учень, який крутив барабан, повинен спочатку відгадати ключ-шифр на конверті. Якщо він відгадує його, то може відкривати конверт і розв’язувати на дошці завдання. Якщо ж не зможе відгадати – то це робить інший учень, який потім розв’язує завдання, яке було в конверті і отримує за кожне правильне виконання завдання по одному балу. Загальна кількість балів іде команді класу – команді знатоків. У кожного з вас є жетон. Якщо побачите на дошці помилку, то можете підняти жетон і виправити помилку. Якщо ж помилки залишаються, то виправляти їх буду я. Але тоді відповідні бали отримують ваші противники – команда мешканців країни математики. Всі завдання ви виконуєте в зошиті. А тепер починаємо гру.
III. ПРОВЕДЕННЯ ГРИ
Один з учасників крутить барабан і слідкує, де зупиниться стрілка. Якщо вона покаже на сектор-приз, то він автоматично отримує 11 балів. Якщо на сектор музична пауза, то проводить з класом фізкультхвилинку. Якщо ж на сектор із конвертом, то спочатку зачитає класу і відгадує завдання на конверті. Якщо відгадає ключ-шифр, то може читати завдання в конверті, якщо ж ні, то це робить інший учень.
ЗАВДАННЯ “КЛЮЧ-ШИФР”
1. Від початку доби минуло 33 години. Котра зараз година?
2. За один літній місяць польова миша з’їдає близько 2 кг зерна, а сова знищує до 350 польових мишей. Скільки хліба зберігає за літо сова?
3. У класі 31 учень. Скільки потрібно для них парт?
4. Маленька синичка прилітає до свого гнізда з кормом 400 разів в день. Вона годує своїх малят комахами. Скільки комах знищить синиця за 2 дні?
5. У ряду довжиною 15м посаджено 4 черешні. Якою повинна бути відстань між сусідніми деревами?
6. Один чоловік проходить за годину 5км, яку відстань пройдуть 3 чоловіки за 2 години з тією самою швидкістю?
7. У бджоли очей стільки, скільки в тебе, та ще стільки, та ще півстільки. Скільки очей у бджоли?
8. Щоб обгородити ділянку квадратної форми, потрібно вздовж кожної сторони поставити по 4 стовпи, причому по одному – у вершинах квадрата. Скільки всього потрібно столів?
9. Незнайко побачив, що мама варить суп у дволітровій кострюлі за 30 хвилин. Тоді він вирішив, що мама для варіння супу в літровій каструлі повинна витратити 15 хвилин. Чи правий незнайко?
10. Наталка довідалась, що половина мотузки має довжину 150м. Яка довжина всієї мотузки?
ЗАВДАННЯ У КОНВЕРТАХ
Картка №1
Обчисли значення виразів
140-60+70 420+(840-340) 670-(370-120)
150-(20+50) 920+(130-60) 80+700-110
600+200-300 990-(270+120) 500-60-300
Картка №2
Виконай дії з іменованими числами
9м-5м-3м 5дм+4см 4м+5см
1кг-10г 1м-10см 3дм6см:4
4грн.-5к. 370см+30см 3м-3дм5см
Картка №3
Розв’яжи рівняння
х+320=560 750-х=240 х-40=380 410+х=260
3.5. Нестандартні уроки з елементами народознавства.
Народознавчі матеріали - це велика духовна зброя, яка вчить прийдешні покоління любити природу, людей, навколишній світ, вчить глибоко цінувати все те, чим багата українська традиція. На сучасному урбанізованому етапі суспільно розвитку народознавчі знання, як повітря, потрібні молодому поколінню для збереження свого національного генофонду. Тож вчитель має донести народні перлини до юних сердець на кожному уроці. Такі нестандартні уроки будуються на народознавчому матеріалі. Наприклад, вчитель коротко розповідає про українську оселю, про те, що біля неї мають бути квіти. Пропонує дітям посадити квіти, але для цього треба виконати завдання. Розповідаючи про любисток пропонує приклади для розв’язання і після цього „саджають” любисток і т.д. Можна побудувати урок на основі плетення українського вінка, на основі історичних традицій нашого народу українські козаки, Запорізька Січ тощо.
Уроки-професії
На уроках математики можна знайомити учнів з основами багатьох професій.Учитель вибирає одну із професій, на основі якої будує весь урок. Так, наприклад, урок-будівництво. Кожен етап уроку відповідає частині будинку. Тут вчитель підбирає загадки про будівлі і будівельників, наочність, розповідь дітей про професії батьків.
Прикладом уроків-професій можуть бути уроки-розкопки, які знайомлять учнів з професією археолога. На уроці можна використовувати задачі історичного змісту, послання, яке дійшло до нас через віки.
Інтегрований урок
Ідея інтегрованого навчання нині надзвичайно актуальна, оскільки з її успішною методичною реалізацією передбачається досягнення мети якісної освіти, тобто освіти конкурентноздатної, спроможної забезпечити кожній людині самостійно досягати тієї чи іншої життєвої цілі, творчо самоутверджуватися у різних соціальних сферах.
Інтеграція - важлива умова сучасної науки і розвитку цивілізації в цілому. Адже нинішня стадія наукового мислення дедалі більше характеризується прагненням розглядати не окремі, ізольовані об'єкти явища життя, а їх більш чи менш широкі єдності. Тож інтеграція, як вимога об'єднання у ціле якихось частин чи елементів, вважається необхідним дидактичним засобом, за допомогою якого можливо створити в учнів цілісну картину світу.
Звичайно, інтеграція як дидактичний засіб чи принцип має при цьому втілитися у навчальні предмети, у формі їх об'єднання і представлення єдиним цілим. Йдеться про конструювання інтегрованих навчальних курсів, на основі яких має розгортатися відповідний навчальний процес.
Єдність тем вважається передумовою для глибшого оволодіння школярами навчальним матеріалом, тому головна мета такого "інтегрованого" курсу - навчати їх розглядати одні й ті ж явища, проблеми у різних ситуаціях і системах. Тут усе зводиться лише до того, що кожний предмет таким способом інтегрованого курсу набуває більшої широти, смислової й інформаційної насиченості. Внаслідок цього учні досягають глибшого і ширшого рівня розуміння навчальної теми. Типовий приклад: нагадування, яке звично проводять через запозичуваний матеріал (наприклад, малюючи на уроці образотворчого мистецтва дерева, педагог запитує, яка кількість їх зображена).
За описуваного нами підходу інтеграція предметів найповніше проявляється тоді, коли між їх спільними програмами встановлено смислову відповідність, коли існує центральна ідея, що об'єднує весь комплекс тем і проблем, які розглядаються у рамках обох предметів.
У цілому пропонований шлях конструювання інтегрованих предметів має на меті формування загально навчальних умінь і навичок учнів, поглиблення їх знань, розвиток уваги, пам'яті, розширення пізнавальних інтересів, оволодіння навчальними прийомами, забезпечення цілком нового психологічного клімату для учня і вчителя в процесі навчання.
Інтегровані навчальні курси згідно з вищевикладеною позицією мають забезпечити у школяра у психологічно єдиному для нього часовому діапазоні наукове всеохоплююче відображення того чи іншого предмета чи явища у суб'єктивну пізнавальну цілісність.
Образно кажучи, учень стосовно якогось предмета, наприклад, берези, має виступити у ролі садівника (володіючи певними біологічними знаннями стосовно догляду за цією рослиною), у ролі хіміка (володіючи певними хімічними знаннями про ріст цієї рослини), у ролі фізика (володіючи певними фізичними знаннями про функціонування цього дерева), у ролі географа (володіючи певними географічними знаннями про ареал поширення цієї рослини), у ролі технолога (володіючи певними знаннями про властивості деревини берези), у ролі художника (вміючи передати естетичні властивості берези).
Ось таке розуміння учнем цього предмета й виступить повноцінною одиницею його цілісної картини світу.
Дійсну навчально-пізнавальну інтеграцію може забезпечити лише педагогіка розвитку, яка заперечує культ знань, які формуються на основі переважної експлуатації механізмів сприймання та запам'ятовування, утримуючи школяра на описовому рівні відображення тих чи інших предметів чи явищ.
Педагогіка розвитку має сформувати у кожної підростаючої особистості основи діалектичного мислення, тобто мислення пояснювального, такого, що простежує зародження, становлення, перетворення різних сфер навколишнього довкілля.
Ця педагогіка неможлива без психологічного супроводу як теоретичного підґрунтя конструювання навчального змісту, форм, конкретних педагогічних технологій.
При цьому інтегрований навчальний предмет має розглядатися як певний спосіб мислення про відповідні явища.
У цьому зв'язку відомий американський психолог Дж. Брунер наголошував: "У будь-якій дисципліні немає нічого суттєвішого, ніж властивий їй спосіб мислення. У її викладанні найважливіше - дати дитині змогу якомога раніше засвоїти потрібний спосіб мислення: фіксуючий підхід до фактів, форми зв'язку між ними. Я гадаю, що юному учневі слід одразу дати змогу розв'язувати задачі, будувати догадки, сперечатися про їх правильність, - одним словом, ввести його у суть проблем цієї дисципліни".
Виходячи з цього, зміст інтегрованих курсів слід конструювати не в описовому плані, а у формі навчально-пізнавальних задач, які мають розв'язуватися педагогом і школярами спільно. Під час цього процесу і можливий достатній інтелектуальний розвиток дитини, за якого формуються повноцінні здібності, наукові знання (поняття) та вміння.
Процес формування цілісного наукового світогляду на основі використання інтегрованих навчальних курсів буде методично оптимальним за умови розвитку і доцільного використання можливостей наочно-образного і понятійного мислення школяра в ході розв'язання навчально-пізнавальних задач. Річ у тім, що первинна емпіричного рівня цілісність певного предмета у свідомості учня виникає в образній формі.
Конкретне уявлення про предмет, його образ містять у собі різноманітні його якості. І хоч ці якості ще не приведеш у систему, дитина все ж розумно користується даним предметом, тобто відповідно з його функціональною властивістю. Зберігаючи цей образ, який не дає змоги психологічно розпастися конкретному предмету, учень диференційовано пізнає його внутрішню сутність у системі наукових понять і взаємозв'язків. Це, зрештою, призводить до пізнавального збагачення первинного образу предмета. Таке утворення й презентує собою сформовану цілісну картину світу суб'єкта.
Отже, реформування сучасної освіти лежить на шляху подолання ізольованого викладання навчальних предметів і створення принципово нових навчальних програм, де освітній процес доцільно орієнтувати на розвивально- продуктивний інтегративний підхід.
Виходячи з вищесказаного можемо визначити загальну мету інтегрованого навчання:
- пробудити інтерес до навчання;
- глибше, цілісно пізнати явище, яке розглядається на уроці;
- розвиток творчих здібностей і конструктивного мислення. Використовуючи дидактичну систему О.Я.Савченка виділимо предмети, що є найбільш інтегрованими з математикою.
1КЛАС
Відповідно меті, змісту навчання змінюється і позиція вчителя в навчальному процесі, і характер його діяльності, принципи, методи і форми навчання. У нетрадиційному інтегрованому навчанні діяльність учителя міняється докорінно. Тепер головна задача вчителя не "донести", "піднести", "пояснити" і "показати" учням, а організувати спільний пошук рішення поставленої перед ними задачі. Учитель починає виступати як режисер міні-спектаклю, що народжується безпосередньо в класі.
Усі зазначені особливості інтегрованого навчання виявляються на уроці, як основній формі організації навчання в початковій школі. Структура, зміст, способи організації будуть істотно змінюватися залежно від виду навчання і його технології.
Отже, інтегроване навчання - особливий вид нестандартного навчання, що характеризується специфічним підходом до визначення і реалізації цілей, його змісту, технології і взаємодії учасників навчального процесу.
Підготовка і проведення інтегрованого уроку вимагає від учителя знання програми не лише з математики, а і з інших предметів. Необхідно досить відповідально проаналізувати програмовий матеріал і вибирати той, який найкраще розкриває дану тему. Потім скласти конспекти уроку, де найдоцільніше розподілити виділений матеріал відповідно до підготовки та вікових особливостей дітей молодшого шкільного віку.
Визначальною рисою сучасної української освіти і вдосконалення наукового змісту. Психологи і педагоги стверджують: у дитини досить рано формується цілісний образ світу. Видатний інформатор освіти Дж.Дьюі проголосив дитину „сонцем”, центром педагогічного Всесвіт і висунув новий принцип побудови навчальних програм: „Від дитини - до світу, від світу – до дитини”. На зміну міжпредметноцентизму прийшли комплексні теми, які поступово ускладнювалися й розширювалися відповідно до віку дитини.
Завдяки інтегрованому викладанню дисциплін у свідомості учнів формується більш об’єктивна й всебічна картина світу, вони починають активніше використовувати свої знання на практиці, підвищується роль їхньої самостійної роботи. Вчитель по-новому бачить і розкриває свій предмет, чіткіше усвідомлює його співвіднесення з іншими науками.
Яскравим прикладом інтегрованих уроків є досвід В.О.Сухомлинського, його уроки мислення на природі – це інтеграція основних видів пізнавальної діяльності: спостереження, мислення і мовлення.
Сьогодні навчально-виховний процес повинен розв’язувати задачу виховання соціально активної, творчої, здібної до саморозвитку особистості школяра.
Їх загальна мета – конструювання змісту освіти як одного цілого. Ці уроки можуть бути як першими при вивченні теми, так і підсумковими. Ідея інтеграції уроків дає можливість гуманізації освіти. Збагачення змісту предмета, його поглиблене вивчення – це велика творча праця, зміна звичайних уявлень, що дозволить:
1. Сформувати емоційно-цілісне сприйняття картини світу.
2. Активізувати пройдений досвід та направляти розумову діяльність, розвивати самостійність мислення.
3. Пробуджувати інтерес до предмету.
4. Розвивати естетичні почуття.
5. Забезпечувати міжпредметні зв’язки.
6. Здійснювати наукову організацію праці вчителя.
4. Основною формою організації навчальної роботи з математики є урок. Особливості уроку математики зумовлені насамперед особливостями самого навчального предмета. На побудову уроку математики і методику його проведення впливає побудова початкового курсу математики (одночасне вивчення арифметичного алгебраїчного і геометричного матеріалу), зв’язок теоретичного і практичного матеріалу. Специфіка уроків математики зумовлюється також особливостями засвоєння дітьми математичного матеріалу. На уроках математики контролюють і обліковують знання, уміння і навички учнів. Для цього вчитель повинен добре знати, яких знань, умінь і навичок повинні набути діти внаслідок вивчення теми, чітко уявляти всю систему уроків з теми.
На попередній лекції ми розпочали знайомитись з різними типами уроків. Всі типи уроків виділяють залежно від їх основної дидактичної мети.
Якщо урок має не одну дидактичну мету, а кілька, то такий урок називається комбінованим.
Сьогодні ми оглянемо інші різновиди уроків математики в початкових класах.
5. До інших різновидів уроків з математики в початкових класах відносяться уроки: - застосування знань, умінь і навичок;
- узагальнення знань;
- письмових контрольних робіт.
У чистому вигляді в початковій школі немає уроків узагальнення знань. Здебільшого вони включають і завдання на формування умінь і навичок та їх застосування.
Структура уроку узагальнення може бути така сама, як і комбінованого уроку. Для цього достатньо в структурі комбінованого уроку опрацювання нового матеріалу замінити на повторення та аналіз основних понять і узагальнення з даної теми.
Уроки узагальнення знань проводяться після вивчення важливих і досить великих тем. У програмі чотирирічної школи до таких тем можна віднести:
1 клас: нумерація чисел першого десятка, таблиці додавання і віднімання в межах 10, нумерація чисел в межах 11-20.
2 клас: таблиці додавання і віднімання з переходом через 10, нумерація чисел 21-100,додаання і віднімання двоцифрових чисел без переходу через десяток, додавання і віднімання двоцифрових чисел з переходом через десяток.
3 клас: таблиці множення і ділення, нумерація трицифрових чисел, письмове додавання і віднімання в межах 1000, поза табличне множення і ділення в межах 100 і 1000, письмове множення на одноцифрове число, письмове ділення на одноцифрове число.
4 клас: нумерація багатоцифрових чисел, письмове додавання і віднімання багатоцифрових чисел, письмове множення і ділення на одноцифрове число, письмове множення і ділення на двоцифрове число.
При плануванні уроків на узагальнення можна об’єднувати теми за принципом взаємозв’язку, підбирати вправи на комплексне з’ясування раніше здобутих знань, умінь і навичок
Наприклад, урок, тема якого „Додавання і віднімання двоцифрових чисел” може мати таку структуру :
І. Контроль, корекція і закріплення знань.
1) Перевірка домашньої роботи.
2) Завдання для опитування.
3) Усна лічба.
ІІ. Закріплення матеріалу і узагальнення знань учнів про додавання і віднімання двоцифрового числа.
1) Самостійна робота.
2) Узагальнююча бесіда.
III. Закріплення та повторення матеріалу.
1). Фронтальне опрацювання завдань.
2) Завдання додому
3) Підсумок уроку.
6. Контроль корекція знань і навичок учнів здійснюється на кожному уроці. А через кожні 10-15 уроків опрацювання однієї або кількох тем навчальної програми проводяться письмові контрольні роботи. Добираючи їх зміст, учитель враховує результати поточного опитування, він має бути впевненим, що учні в основному засвоїли відповідний програмний матеріал. Ступінь трудності роботи має бути середнім.
Контрольні роботи проводяться на 2 чи 3 уроці. Протягом тижня може бути не більше двох, а протягом дня не більше як одна контрольна робота.
Контрольна робота готується у двох варіантах. Може бути і третій варіант для учнів, що мають від 1 до 6 балів.
Завдання записують до уроку на дошці. Учні виконують роботи в зошитах, а інспекторські роботи – на листочках. На першій сторінці аркуша учень зазначає клас і своє прізвище. Розв’язують завдання на другій(внутрішній) сторінці аркуша.
Перед початком вчитель читає текстові завдання, дає вказівки щодо розміщення записів, щодо перевірки правильності розв’язання і повідомляє, яким способом( по діях чи виразом) слід розв’язувати задачу.
Текстові завдання учні не переписують. Їм не обов’язково записувати скорочений запис та якість його виконання не впливає на оцінку його роботи.
Якщо контрольна робота вимагає математичного диктанту, то його проводять на початку уроку.
Розв’язання завдань контрольних робіт учні записують відразу начисто. Тільки в 4 класі, коли вивчається ділення багатоцифрових чисел, можна дозволити користуватися чернетками. Але і в цьому разі всі обчислення записують в контрольній роботі.
Час, який безпосередньо відводиться на виконання завдань контрольної роботи, не повинен перевищувати:
2 клас – до 20-25 хвилин - І півріччя
до 30 хвилин - П півріччя
3 клас та 4 клас – 35 хвилин.
Учням, які раніше виконають контрольну роботу раніше, вчитель пропонує додаткові завдання.
Ці завдання учні розв’язують у зошитах для класних і домашніх робіт.
Контрольні роботи весь клас здає одночасно.
Перевіряти роботи бажано в день їх написання. При оцінюванні необхідно керуватись нормами оцінювання.
Результати контрольної роботи можна узагальнити в таблиці. Проаналізувати результати контрольної роботи можна на наступному уроці. Аналіз включає дві частини: - загальну характеристику результатів контрольної роботи;
- аналіз помилок.
Спочатку вчитель оцінює роботу класу в цілому. Загальна оцінка підтверджується кількістю робіт, виконаних від 1-3 балів, 4-6 балів, 7-9 балів, 10-12 балів і кількістю учнів, які правильно розв’язали задачу та виконали обчислення.
Аналіз помилок проводиться у вигляді бесіди, учитель вказує на помилки у розв’язанні завдання, пропонує з’ясувати причини, розв’язати завдання правильно. Після розбирання помилок у задачах учні розв’язують їх самостійно , обмінявшись варіантами.
Домашні завдання даються з урахуванням результатів контрольної роботи(диференційовано).
Більшість контрольних робіт, які проводить вчитель, тематичні:
Директорські та інспекторські роботи за своїм спрямуванням ближчі до підсумкових за чверть. Вони охоплюють ту тему, яку учні завершили вивчати за час перевірки, а також найважливіші питання з попередніх тем. Інспекторську контрольну роботу повністю організовує вчитель (за винятком добору тексту).Він не тільки записує та ознайомлює учнів із завданнями, а й стежить за їх діяльністю, морально підтримує учнів, які не впевненні у своїх знаннях, пропонує додаткові завдання школярам, які достроково закінчили роботу.
7.Головна мета відкритих уроків – підвищення майстерності вчителів на основі безпосереднього показу творчих знахідок педагогів і результатів досліджень педагогічної науки. Добре, коли відкриті уроки практикуються в школі, коли організовано постійно діючу систему відкритих уроків.
Відкритий урок – це не засіб контролю, а засіб допомоги колегам. Організовувати його можна, якщо впевнений, що він буде ефективним для присутніх учителів.
За навчально-методичною метою відкриті уроки можна поділити на дві групи. До першої групи відносимо уроки, які характеризують технологію уроку в цілому. Вони будуть корисні для вчителів-початківців. Тут особливо корисними будуть уроки на певний вид програмного матеріалу, на певний етап засвоєння знань учнями.
До другої групи належать уроки, які розкривають спосіб організації навчальної діяльності учнів, навчальний прийом, методику застосування того чи іншого методу, використання засобу навчання та інше.
Планувати відкриті уроки можна тільки з урахуванням кадрового складу вчителів даної школи.
На відкритих уроках варто розкрити особливості виховної роботи, зв’язок навчання з життям, опрацювання найважливіших тем програмного матеріалу.
Тему і мету відкритого уроку вчитель має знати заздалегідь. Краще, коли на одну й ту саму тему і з однаковою метою готують відкритий урок одночасно два вчителі.
Відкритий урок не слід аналізувати так само, як і урок відвіданий в порядку контролю. Його не варто оцінювати. Достатньо заслухати вчителя про те, що він хотів показати, що вдалося; що вийшло не так, як планувалося, що можна порадити. Далі йде обмін думками.
8.У педагогічній літературі аналіз уроку розглядається як сукупність аналізів кожного елемента: ступінь опанування вчителем змісту навчального матеріалу, методів його викладу, закріплення; форми контролю і т.п. При цьому необхідно взяти до уваги, якою була поведінка учнів на уроці, мова вчителя (правильність, темп). Поелементний аналіз передбачає розчленування уроку на окремі складові за різними аспектами та оцінювання складових щодо їх відповідності вимогам методики і змісту навчального матеріалу.
Системний аналіз передбачає розгляд уроку як певної педагогічної структури, яку повністю визначають основні дидактичні задачі, що тут розв’язуються. Це передусім підготовка учнів до сприймання нового чи складного матеріалу, мотивація навчальної діяльності, формування нових знань, первинна їх перевірка, удосконалення, закріплення, узагальнення, систематизація.
Аналіз уроку математики.
1. Науковість уроку.
Під науковістю слід розуміти правильність розкриття теми на уроці та достатньо зрозумілу трактову тих понять, що вивчаються.
2. Методичність уроку.
Які методи, способи і прийоми були використані на всіх етапах уроку, чи найефективніші вони, якщо ні, то які на вашу думку слід було використати.
3. Досягнення виховної мети уроку.
Як реалізувалася на уроці виховна мета, що формувалося в учнів на уроці: елементи загальнонаукового світогляду, цінні риси характеру. Чи здійснювався індивідуальний підхід у вихованні учнів.
4. Організаційна частина уроку і перевірка знань учнів.
Як розпочався урок, організовано чи ні. Види перевірки знань учнів, їх оцінювання. Підсумки підготовки учнів до уроку.
5. Усний рахунок.
Якість його проведення. Відповідність усного рахунку навчальній програмі і дидактичній меті уроку.
6. Подача нового матеріалу.
Достовірність фактичного матеріалу. Дотриманість послідовності і системи у його викладі. Зв’язок нового з раніше вивченим матеріалом, як з математики, так і з інших предметів, логічна послідовність окремих видів навчальної роботи. На скільки вдало підібрані наочні посібники. Між предметні зв’язки на уроці.
7. Розв’язування задач на уроці.
Робота над текстом та скорочений запис задач, аналіз складання плану, вибір способу розв’язання, його записування і оформлення. Позитивне і негативне на кожному етапі роботи над задачею.
8. Види вправ на уроці.
Які з них проведені вдало, а які ні. Чи активізували ці вправи розумову діяльність дітей.
9. Досягнення дидактичної мети.
Які учні засвоїли нові знання, закріпили і узагальнили їх, пов’язавши з раніше вивченим матеріалом. Які особливості уроку позитивні, які недоліки виявлено як їх можна було уникнути.
10. Стиль роботи вчителя.
Чи володіє класом, чи вміє зосередити увагу учнів, творити робочу атмосферу, підтримувати дисципліну. Чи володіє творчими методами і прийомами навчання. Чи добре знає дитячу психологію. Педагогічний такт (спостережливість, вдумливість, винахідливість, акуратність, емоційність, вимогливіть учителя, його зовнішній вигляд, культура мовлення, поза, міміка, жестикуляція).
Оцінка вимог щодо структури уроку:
- чи визначені роль і місце уроку в системі з іншими, на яких формуються нові знання, уміння і навички з програмового розділу;
- як поставлена мета: враховано загальні вимоги щодо теми чи обмежили локальними завданнями;
- тип уроку( раціональність, відповідність меті);
- чи відповідає його структура обраному типу;
- зв’язки з попередніми уроками, наступними;
- методи вивчення нового матеріалу, їх доступність, поєднання одного з одним;
- форми контролю знань учнів як раніше сформованих, так і нових;
- чи відповідає система повторення і закріплення вивченого з теми;
- зміст і обсяг домашнього завдання.
Оцінка підготовки й організації уроку:
- врахування вікових особливостей дітей;
- дотримання вимог шкільної гігієни(освітлення, сан. Стан учнів, приміщення тощо);
- якість дидактичних засобів, доцільність їх застосування.
Оцінка змісту уроку й уміння дітей щодо реалізації мети:
- дотримання основних вимог, які випливають з дидактичних принципів навчання: науковість, систематичність викладу матеріалу, міцність знань учнів;
- помилки школярів і шляхи їх виправлення;
- реалізація розливальних аспектів уроку;
- його виховної мети.
Оцінка техніки проведення уроку:
- емоційність (доцільна, достатня);
- вміння зацікавити дітей матеріалом;
- темп, ритм, їх відповідність віковим особливостям дітей;
- контактність з учнями (достатня, уміла);
- педагогічний такт;
- поєднання різних видів діяльності школярів;
- дотримання єдиного орфографічного режиму.
Оцінка діяльності вчителя, як організатора навчально-виховного процесу:
- знання фактичного матеріалу;
- методики ведення уроку;
- практичні вміння і навички роботи з аудіовізуальними, наочними посібниками, знання методики їх застосування;
- якість дидактичних матеріалів та вміння ними користуватися;
- спеціальне навчальне приладдя та інструменти, їх використання;
- зовнішній вигляд, мовлення вчителя;
- розподіл уваги між різними видами навчальної роботи (опитування, пояснення і т.д.);
- вміння враховувати індивідуальні і вікові особливості школярів;
- взаєморозуміння з учнями і класоводом;
- опанування методики організації учнівського колективу;
- формулювання запитань;
- психологічна підготовка дітей до зміни завдань;
- наявність без особистісних, загальних зауважень( не підказувати, закрити підручники та ін.);
- вміння триматися в класі (доцільно пересуватися, стояти біля дошки, звертатися до учнів тощо).