 |
|
Методичне обґрунтування
Міністерство охорони здоров’я України
Криворізький медичний коледж
Заснований на спільній власності територіальних громад сіл,
Селищ і міст Дніпропетровської області
РОБОЧИЙ ЗОШИТ
ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ
З ОТОРИНОЛАРИНГОЛОГІЇ
(СПЕЦІАЛЬНІСТЬ «Акушерська справа»)
СТУДЕНТА(КИ) ___________________________________________
ВІДДІЛЕННЯ______________________________________________
КУРСУ_________________________ГРУПИ____________________
ВИКЛАДАЧ____________АГДАНЦЕВА О. М._________________
РОБОЧИЙ ЗОШИТ РОЗГЛЯНУТО І СХВАЛЕНО НА
ЗАСІДАННІ ЦМК ВУЗЬКИХ ДИСЦИПЛІН
ГОЛОВА ЦМК АГДАНЦЕВА О.М.
ПРОТОКОЛ №_______ ВІД____________ ___201__ Р
Р
Зошит для самостійної роботи для студентів з оториноларингології спеціальності «Акушерська справа», Кривий Ріг: 2012 – 80 с.
Укладач: Агданцева О.М., викладач Криворізького медичного коледжу
Робочий зошит складено у повній відповідальності до програми з невідкладних станів в оториноларингології, затвердженої Управлінням освіти і науки МОЗ України в 2006 році для студентів ІІІ курса зі спеціальності «Акушерська справа» згідно освітньо – кваліфікаційної характеристики і освітньо – професійної підготовки фахівців.
Перелік самостійної роботи
спеціальність «Акушерська справа»
| № п/п | Тема | Кількість годин | Література |
| Основні етапи розвитку оториноларингології. Обов’язки середнього медичного персоналу в кабінеті та стаціонарі | Інф блок №1 Л4 3-6 Л2 60-71 | ||
| Доброякісні і злоякісні пухлини носа і при носових пазух | Інф блок №2 Л4 201-203 | ||
| Клініка, діагностика, лікування вторинних ангін при хворобах крові | Інф блок №3 Л3 95-99 Л4 132-138 | ||
| Доброякісні і злоякісні пухлини горла | Інф блок №4 Л3 203-206 | ||
| Клініка, діагностика, принципи видалення сторонніх тіл гортані, трахеї, бронхів, стравоходу | Інф блок №5 Л4 211-217 | ||
| Доброякісні і злоякісні пухлини гортані, трахеї | Інф блок №6 Л4 206-210 | ||
| Клінічні ознаки захворювань внутрішнього вуха, лікування та догляд за пацієнтом | Інф блок №7 Л4 48-50, 59-66 | ||
| Отогенні внутрішньочерепні ускладнення. Класифікація, клініка, діагностика, лікування. Отосклероз, нейросенсорна туговухість.Значення професійних чинників у розвитку невриту слухового нерву | Інф блок №8 Л4 51-57 | ||
| ВСЬОГО |
Для студента:
1. Н.М. Касевич, К. І. Шаповал «Охорона праці та безпека життєдіяльності медичних працівників»
2. Н.М. Касевич, К. І. Шаповал «Безпека роботи медичних працівників», Київ «Здоров’я», 2002
3. І.Я. Яшан, «Медсестринство в оториноларингології», Тернопіль, Укрмедкнига, 2000
4. Мітін Ю.В. «Основи хвороб вуха, горла., носа» -Київ, Здоров’я, 2001
5. Мітін Ю.В. «Основи хвороб вуха, горла., носа» -Київ, Здоров’я, 2001
6. Музика О.М. Практикум з оториноларингології –К Здоров’я, 2000
Передмова
Програма “Оториноларингологія” орієнтована на акушерку, як основного спеціаліста по догляду за хворими.
Подальший розвиток оториноларингології характеризується все ширшим застосуванням нових складних діагностичних методів дослідження та хірургічних втручань, значно зростають вимоги до роботи медичних працівників.
Медичний працівник, перебуваючи поруч із пацієнтом, слідкує за всіма змінами перебігу захворювання, виконує необхідні маніпуляції і надає долікарську допомогу.
основною складовою навчального процесу є підготовка студентів до майбутньої професії. Згідно з програмою для студентів медичних училищ і коледжів з предмету “Оториноларингологія” передбачено підвищення ролі самостійної роботи з підручником, різноманітною додатковою літературою, Інтернет. Щоб забезпечити високу організацію навчального процесу з використанням сучасних методів навчання запропоновано методичні рекомендації для організації і контролю самостійної роботи у формі робочого зошиту.
З основних розділів дисципліни “Оториноларингологія” відібрано питання, за якими складено рекомендації для студентів за такою схемою:
1. Методичне обґрунтування теми.
2. Мета самостійної роботи.
3. Після вивчення даної теми студенти повинні знати (основні теоретичні питання).
4. Після вивчення даної теми студенти повинні вміти (перелік практичних вмінь та навичок).
5. Методичні вказівки щодо самопідготовки.
6. Контрольні питання.
7. Ситуаційні задачі, тести.
8. Література (основна, додаткова).
Такий підхід до організації самостійної роботи студентів надає змогу раціонально використати час, одночасно підвищити теоретичний рівень знань та посилити рівень практичної підготовки майбутніх медичних сестер.
Пояснювальна записка
Вивчення предмета “Оториноларингологія” має велике значення у підготовці фахівців зі спеціальності «Акушерська справа».
Знання основних питань догляду за пацієнтами з хворобами вуха, горла та носа стосується не тільки медичного персоналу, який працює в ЛОР-закладах, а й медичних працівників будь-якої лікувальної установи, оскільки хвороби носа, горла та вуха є досить частою патологією людського організму.
У зв’язку з подальшим розвитком оториноларингології, що характеризується все ширшим застосуванням нових складних діагностичних методів дослідження та хірургічних втручань, значно підвищуються вимоги до роботи акушерки. Акушер, перебуваючи поруч із пацієнтом, слідкує за всіма змінами в перебігу захворювання, виконує необхідні маніпуляції і надає долікарську допомогу.
Роль медичного працівника в процесі лікування хворого, як у стаціонарі, так і в поліклініці важно переоцінити. Медичний працівник допомагає при обструкції пацієнта, підготовці до оперативних втручань, бере активну участь у лікувальні хворих. В екстрених випадках саме надає першу допомогу хворому ще до прибуття лікаря (при кровотечах, порушенні дихання тощо) запобігти ускладненням і навіть врятувати життя хворого. Тому обов’язково повинна знати основи техніки безпеки та нешкідливої діяльності на робочому місці і дотримуватись їх. Знати про доброякісні і злоякісні пухлини ЛОР органів, очноямкові і внутрішньочерепні ускладнення, які виникають при хворобах ЛОР органів негнійні хвороби вуха.
Робочий зошит для самосійної роботи студенів є звітною документацією студента про вивчення та виконання завдань. Зошит допоможе студентам систематизувати знання, розвивати логічне мислення та активізувати пізнавальну діяльність студентів.
При вивченні дисципліни отоларингології не передбачається лекцій по таким темам з розділу самостійна робота.
З цією метою:
- ознайомитись з темою;
- вивчить по підручнику, інформаційним блокам, необхідний матеріал;
- проконтролюйте себе, дайте відповіді на питання самоконтролю, виконайте завдання.
Матеріали контролю рівня знань складаються з питань та завдань, що надані в робочому зошиті.
Оториноларингологія – клінічна дисципліна, що вивчає морфологію, фізіологію і патологію вуха, верхніх дихальних шляхів та суміжних з ними ділянок. Назва її походить від чотирьох грецьких слів: оtos – вухо, rhinos – ніс, laryngos – гортань і , lоgos – вчення. Скорочено, за першими літерами слів, що позначають основні розділи, спеціальність називають ОРЛ або ЛОР. Однак, це не зовсім повно відповідає обсягу питань, які розробляє оториноларинголія. Сучасна оториноларинголгія займається діагностикою та лікуванням, в тому числі хірургічним, таких захворювань, як менінгіт, абсцеси мозку, тромбоз мозкових синусів, сторонні тіла стравоходу, перфорації стравоходу, пластика гортані, трахеї, обличчя, кісті, пухлини, флегмони шиї.
Даючи загальну характеристику дисципліни, необхідно відзначити, що оториноларингологія займається вивченням норм та патології більшості аналізаторів: слухового, вестибулярного, нюхового та смакового. У цьому велике соціальне значення спеціальності. Без нормальної діяльності цих аналізаторів різко звужуються професійні можливості, знижується працездатність, порушується моральний стан людини. Завдяки слуховому аналізатору формується мовлення, яке є складовою діяльністі другої сигнальної системи.
Характеризуючи оториноларингологію потрібно відзначити, що це перш за все хірургічна спеціальність, в рамках якої виконується великий діапазон операції: на вусі, в порожнині носа. на приносові пазухах, в глотці, гортані, трахеї. Оториноларингологи виконують складні маніпуляції – езофагоскопію, бронхоскопію, пункції при носових пазух. ЛОР – спеціалісти є піонерами мікрохірургії. В даний час значна частина хірургічних операцій і маніпуляцій на вусі і гортані виконується за допомогою операційного мікроскопа. Широко використовується телевідеоендоскопічна хірургія порожнини носа та при носових пазух.
Велика кількість людей потребує консультативної та лікувальної допомоги оториноларингологів - біля 15% від загального числа хворих. Це пояснюється тим, що ЛОР – органи, з одного боку, є своєрідними аванпостом організму. Саме вони стискаються з більшістю зовнішніх подразників. З іншого боку, верхні дихальні шляхи і вухо тісно взаємозв’язані з різними органами і системами організму. Обумовлено це нервово – рефлекторними механізмами. Рефлекси із слизової оболонки носа, глотки та гортані виконують важливу роль у підтримці нормальної життєдіяльності організму. Таким прикладом є тонзилокардіальний рефлекс. Під час виникнення патології у верхніх дихальних шляхах вони можуть стати джерелом патологічної імпульсації, котра призводить до розвитку різних порушень в організмі. Так, порушення носового дихання призводить до головного болю, приступів бронхіальної астми, епілепсії, в ранньому дитячому віці – до порушень лицевого скелету, психіки, нічного нетримання сечі. Важливий і такий фокт, що нормальне носове дихання є єдиною рушійною силою для спинномозкової рідини.
В той же час, захворювання інших органів і систем позначаються на стані вуха та верхніх дихальних шляхів. Атеросклероз, гіпертонічна хвороба, остеохондроз шийного відділу хребта можуть призвести до порушення слуху і вестибулярної функції. Частими причинами носової кровотечі є гіпертрофічна хвороба, захворювання системи крові. Цілий ряд гострих інфекційних захворювань (дифтерія, скарлатина) та захворювання системи крові (інфекційний монукульоз, лейкоз) можуть призвести до ангіни.
Початковим проявом таких захворювань , як аневризма аорти, враження лімфовузлів межистіння при лімфогранулематозі, пухлини межистіння, стравоходу, бронхів, легень може бути захриплість, пов’язана з паралічем м’язів гортані внаслідок здавлення поворотного нерва. Нерідко ураження слизової оболонки глотки (фарингіт) є наслідком захворювання шлунково – кишкового тракту. При деформації скоронево – нижньощелепного суглоба можуть виникати вестибулярні розлади (синдром Костена).
Всі ці приклади яскраво демонструють зв'язок верхніх дихальних шляхів і вуха з іншими органами і системами організму.
До середини минулого століття викладання та лікування не багатьох відомих тоді внутрішніх хвороб входило, головним чином, у курс хірургії, а захворювання верхніх дихальних шляхів стосувалися предмета терапії. Видалення оториноларингології в самостійну дисципліну почалося з середини ХІХ століття. Підставою для об’єднання хвороб вуха, горла і носа була анатомно – топографічна єдність цих органів, їх фізіологічний взаємозв’язок, а також введення у практику ендоскопічних методів дослідження ЛОР – органів. Це викликало створення нових діагностичних і лікувальних, в тому числі хірургічних методик, дало змогу вивчити клініку захворювань вуха та верхніх дихальних шляхів.
Оскільки окремі основні віхи становлення отортноларингології. В 1841 році німецький лікар Гофман (Ноfmаnn) запропонував оглядати глибокі ділянки вуха, носа і горла за допомогою дзеркала, в центрі якого у вигляді невеличкого кружальця зчищена амальгама. Пізніше вюрцбурзький лікао Трьольч (F. J. Тröltsch) створив лобний рефлектор. В 1854 році іспанський співак і один з найвидатніших викладачів співу професор Паризької консерваторії і Королівської академії музики в Лондоні М. Гарсія (М. Garsia) запропонував метод непрямої ларингоскопії. Застосовуючи гортанне дзеркало Гарсія вивчав фізіологію голосу співаків. Методику оглядук гортані, розроблену М. Гарсія, вже через рік почали застосовувати лікарі. Він же за цей винахід і трактат з голосоутворення одержав ступінь доктора медицини. Слідом за цим була запропонована методика задньої (1859), а потім передньої та середньої риноскопії. Значно пізніше розробляються прямі методи дослідження: пряма ларингоскопія (Кіrstem, 1894), бронхоскопія (Кіllian, 1897), дихальна бронхоскопія (Fridel. 1956), бронхофіброскопія (lkeda, 1969).
Першим на Україні, хто став викладати систематичний курс з оториноларингології, був Микола Маркіянович Волкович (1858-1928), хірург та оториноларинголог, заслужений професор та академік. З 1889 року по 1903 рік він веде факультативний курс оториноларингології. Він один з перших звернув належну увагу на вивчення склерому верхніх дихальних шляхів і взяв активну участь у розробці питань етіології, патогенезу та лікування цієї хвороби.
У 1889 році М. С. Волкович захистив дисертацію на ступінь доктора медицини на тему «Риносклерома з клінічної, патологоанатомічної і бактеріологічної точок зору», котра в тому ж році була опублікована у вигляді монографії, яка не витратила свого значення в наш час.
Оториноларингологія своїм хірургічним напрямком багато в чому завдячує М.М. Волковичу. Ним широко проводились операції на приносових порожнинах і сосковидному відростку, він перший у царській Росії опублікував повідомлення про два випадки екстирпації гортані при захворюванні її раком, розробляв хірургічне лікування хронічних стенозів гортані. У 1896 році він виступив на VI Пироговському зїзді в Києві з доповіддю «О костно – пластическом иссечении лобной полости». М.М. Волкович вже тоді прекрасно розумів профілактичний напрямок дисципліни, про що свідчить назва його вступної лекції «Про важливість хвороб носа в патології та їх значення в економії організму».
В 1903 році М.М. Волкович переходить на хірургічну кафедру , а курс оторинолариногології очолив професор Микола Павлович Трофімов (1861 - 1918). З 1906 року цей курс із факультативного стає обов’язковим. М.П. Трофімов організував у Києві ЛОР – секцію місцевого лікарського товариства. Ним організована перша ЛОР-клініка в м. Києві, яка була розгорнута при військовому госпіталі.
У 1921 році відбулася історична для нашої спеціальності подія: оториноларингологія була введена в програму медичних факультетів університетів та медичних інститутів як обов’язків предмет.
Кафедра оториноларингології Київського медичного інституту почала свою роботу з 1921 року, коли Олександр Митрофанович Пучкивський розпочав роботу як завідуючий кафедрою. Він закінчівПетербурзьку Воєнно - медичну академію, дуже багато зробив для становлення оториноларингології в Одесі. О.М. Пучківський посідав одне з перших місць на Україні по вивченю склероми, туберкульозу верхніх дихальних шляхів, новоутворень ЛОР – органів, в реконструктивно – відновний хірургії. В 1937 році він був без підстав репресований.
Якщо характеризувати розвиток оториноларингології на Україні в цілому, то слід відмітити появу фундаментальних робіт починаючи з 20 – 30 -х років. С.М. Компанієць, О.М. Пучківський, О.С. Коломійченко розробляють питання діагностики та лікування гнійних отитів і зв’язаних з ними внутрішньочерепних ускладнень. М. Я. Шаршак створює школу оториноларингологів. Г.С. Тромбицький, М.Ф. Пітенко та С.М. Компанієць активно розвивають питання крайової та професіональної ЛОР – патології.
Великий внесок у вивчення етіології, петогенезу, епідеміології, діагностування та лікування склероми дихальних шляхів внесли праці М.М. Волковича, В.Г. Дроботько, Л.О. Зарицкого, В.П. Ярославського, О.М. Пулковського, С.В. Михайлівського.
У 1924 році починає видаватися «Журнал вушних, носових та горлових хвороб».
У 1960 році відбулося відкриття Київського Науково – дослідницького інституту оториноларингології. Ініціатором цього і директором інституту до 1974 року був член – кореспондент АН України. Лауреат Ленінської премії, професор Олексій Сидорович Коломійченко. Його на цьому посту зміним Лауреат Державної премів Ураїни професор Олексій Іванович Циганов. З 1985 року інститут очолює Заслужений діяч України член – кореспондент АМН України професор Дмитро Ілліч Заболотний.
Відбулося 8 з’їздів оториноларингологів України.
За нашого часу на Україні є 17 кафедр і курсів оториноларингології при університетах і медичних інститутах, 5 кафедр – при академіях післядипломної освіти і факультетах удосконалення лікарів медичних вузів.
Завдання №1
Прочитайте матеріал по підручнику та інформаційному блоку Л; ст. 3-14
заповніть таблицю
Тема: «Загальна характеристика та історію предмета оториноларингології»
| Історична епоха | Видатні вчені епох, їх праці | Значення їх досягнень |
Завдання №2
Дайте відповіді на питання самоконтролю:
1. Від яких слів походить назва предмета.
2. Що вивчає оториноларингологія.
3. Порушення діяльності аналізаторів призводить:
4. Чим обумовлено, що 15% від загального числа хворих, це люди потребуючі лікувальної ЛОР – допомоги.
5. До яких хвороб призводить порушення носового дихання?
6. Яким чином захворювання інших органів і систем позначаються на стані ЛОР органів.
Методичне обґрунтування