 |
|
ЄВРОПЕЙСЬКІ СТАНДАРТИ ЯКОСТІ НАДАННЯ ОСВІТНІХ ПОСЛУГ ТА ЇХ ЗНАЧЕННЯ У СУЧАСНИХ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСАХ
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
МАРІУПОЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КАФЕДРА КОНСТИТУЦІЙНОГО, АДМІНІСТРАТИВНОГО
ТА МІЖНАРОДНОГО ПРАВА
МАТЕРІАЛИ
КРУГЛОГО СТОЛУ
«МІЖНАРОДНИЙ ОСВІТНІЙ ПРОСТІР ЯК ВИКЛИК ЧАСУ»
Маріуполь – 2013
Редакційна колегія:
Баймуратов М.О., д.ю.н., професор, Заслужений діяч науки і техніки України, завідувач кафедри конституційного, адміністративного та міжнародного права МДУ (голова);
Волошин Ю.О., д.ю.н., професор, проректор з науково-педагогічної роботи МДУ;
Годованик Є.В., к.ю.н., старший викладач кафедри конституційного, адміністративного та міжнародного права МДУ
Матеріали круглого столу «Міжнародний освітній простір як виклик часу». Тези доповідей. – Маріуполь: Економіко-правовий факультет Маріупольського державного університету. – 2013. – 22 с.
Мостова М.Ю.,
студентка ОКР «Бакалавр»
спеціальності «Правознавство»
Маріупольського державного університету
ЄВРОПЕЙСЬКІ СТАНДАРТИ ЯКОСТІ НАДАННЯ ОСВІТНІХ ПОСЛУГ ТА ЇХ ЗНАЧЕННЯ У СУЧАСНИХ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСАХ
Починаючи з 90-х років набула поширення так звана «європеїзація» навчального процесу, основною метою якої було дотримання освітніх стандартів і яка спричинила істотні зміни у змісті навчальних планів та програм країн Європи. Було розроблено та прийнято низку міжнародних договорів в освітній сфері, у тому числі щодо якості надання освітніх послуг. Подібна інтернаціоналізація вищої освіти є ознакою сучасних тенденцій удосконалення правового забезпечення надання освітніх послуг.
Так, 3 грудня 1999 року набула статусу закону України Конвенція про визнання кваліфікацій з вищої освіти в Європейському регіоні (Лісабонська конвенція від 11 квітня 1997 року). Конвенцію розроблено й прийнято під егідою Ради Європи та ЮНЕСКО. Головна ідея Конвенції – надати всім людям Європейського регіону можливість повною мірою користуватися джерелом різноманіття систем освіти, максимально полегшити доступ жителям кожної держави й учням навчальних закладів до освітніх ресурсів інших держав.
Дієвим механізмом прогресивного розвитку системи освіти України відповідно до світових та європейських стандартів стали також такі міжнародно-правові акти: Конвенція про захист прав людини та основних свобод (Рим, 4 листопада 1950 р.); Конвенція про боротьбу з дискримінацією у сфері освіти (Париж, 14 грудня 1960 р.); Рекомендації МОП/ЮНЕСКО щодо становища вчителів (Париж, 5.10.1966 р.); Рекомендації про виховання в дусі міжнародного взаєморозуміння, співпраці й миру, виховання в дусі пошани прав людини й основних свобод (Париж, 1974 р.); Рекомендація про розвиток освіти дорослих (Париж, 1976 р.); Рекомендації МОТ/ЮНЕСКО про статус викладацьких кадрів закладів вищої освіти (Париж, 11.11.1977 р.); Рекомендація № R(83)4 Ради Європи (Комітет Міністрів) «Про сприяння обізнаності про Європу в середніх школах» (18. 04. 1983 р.); Рекомендація № R(83)13 Ради Європи (Комітет Міністрів) «Про роль середньої школи в підготовці молоді до життя» (23.09.1983 р.); Резолюція № 1 «Про нові завдання вчителів та їх підготовку» (Постійна конференція європейських міністрів освіти) (Гельсінкі, 5—7.05.1987 року); Резолюція 874 (1987) «Про якість і ефективність шкільної освіти» (Парламентська асамблея Ради Європи); Рекомендація № R(88)7 «Про освіту з питань охорони здоров'я в школі та роль і підготовку вчителів» (Комітет Міністрів) (18.04.1988 р.); Конвенція про технічну та професійну освіту (Париж, 10.11.1989 р.); Рекомендація 1123 (1990) «Про практичну допомогу в питаннях освіти в Центральній і Східній Європі» (Парламентська асамблея Ради Європи); Рекомендація № R(91)8 «Про розвиток освіти з питань довкілля в шкільних системах» (Комітет Міністрів (17.06.1991 р.); Рекомендації про визнання навчальних курсів та свідоцтв про вищу освіту (1993 р.); Всесвітня програма дій у сфері освіти з прав людини та демократії (Монреаль, 1993 р.); Рекомендація 1248 (1994) «Про освіту для обдарованих дітей» (Парламентська асамблея Ради Європи); Рекомендація 1281 (1995) «Про гендерну рівність у галузі освіти» (Парламентська асамблея Ради Європи); Декларація принципів толерантності (Париж, 1995 р.); Міжнародна стандартна класифікація освіти (Париж, ЮНЕСКО, 1997 р.); Рекомендація № R(98)6 «Про сучасні мови« (Комітет Міністрів) (17.03.1998 р.); Декларація про вищу освіту для ХХІ століття (Париж, 5 – 9.10.1998 р.); Рекомендація № R(99)2 «Про середню освіту» (Комітет Міністрів) (19.01.1999 р.); Резолюція 1193 (1999) «Школи, які дають другий шанс, або як подолати безробіття та виключення, надаючи освіту і підготовку» (Парламентська асамблея Ради Європи); Рекомендація 1437 (2000) «Про неформальну освіту» (Парламентська асамблея Ради Європи); Рекомендація (2001) 15 «Про викладання історії у ХХІ столітті в Європі» (Комітет Міністрів) (31.10.2001 р.); Рекомендація 1501 (2001) «Обов’язки батьків і вчителів у вихованні дітей» (Парламентська асамблея Ради Європи); Європейська конвенція щодо еквівалентності дипломів, що дають доступ до університетів (11.12.1953 р.); Європейська конвенція про еквівалентність періодів університетської освіти (15.12.1956 р.); Європейська конвенція про академічне визнання університетських кваліфікацій (14.12. 1959 р.); Конвенція про визнання учбових курсів, дипломів про вищу освіту та учбових ступенів у державах регіону Європи (21.12.1979 р.); Європейська соціальна хартія 03.05 1996 р; в частині надання права на професійну підготовку); Болонська декларація 1999 р. тощо.
Городовенко А.В.,
студент ОКР «Магістр»
спеціальності «Правознавство»
Маріупольського державного університету