 |
|
Методика роботи з природним матеріалом
Формування технічних навичок роботи з кольором.
Засобом одержання кольору у живопису служать фарби. Вони складаються з різноколірних пігментів (фарбуючих речовин), крупинки яких не розчиняються, а з'єднуються в’яжучими матеріалами. Фарби ділять на олійні, темперу, гуашеві й акварельні. Зараз виробляється все більше й більше фарб з різними назвами, але їх кількість ніколи не вичерпає безмежну різноманітність кольорових відтінків природи. Проте для розв'язання живописних завдань не потрібна велика кількість кольорів фарб [28, 81].
Щоб користуватися фарбами, необхідно розуміти властивості їх і процес утворення кольору з їх сумішей. Наприклад, ми змішуємо жовтий кадмій і берлінську лазур. Частини кадмію поглинуть голубі, сині й фіолетові промені, а частини лазурі - червоні, оранжеві й жовті. Залишаться і будуть відбиті зелені та близькі до них у спектрі промені. Цим і пояснюється зелений колір суміші жовтих і синіх фарб [23, 88].
Знаючи, у якій мірі світлові промені поглинаються різними фарбами, можна заздалегідь передбачити колір суміші фарб. Чистий фіолетовий колір дістанемо від змішування краплаку з ультрамарином, тому що ультрамарин менше поглинає фіолетових променів, ніж, наприклад, кіновар. Суміш ультрамарину і кіноварі дає темний, каламутний колір. Найбільшу кількість кольорів можна дістати, змішуючи краплак, жовтий кадмій і лазур.
Біла фарба у суміші не тільки висвітлює колір, зменшує його насиченість, а й змінює тон деяких фарб: краплак набирає рожевого тону з бузковим відтінком, зелені фарби голубіють, жовті обезбарвлюються, а серед них найшвидше - кадмій. Жовтий кадмій у суміші з чорною фарбою дає оливково-зелені кольори, а червона кіновар з чорною - колір бордо. Від суміші оранжевої фарби з чорною дістають коричневі кольори.
Переходити від світлого до темного тону (чи навпаки) можна поступовим або ступінчатим підсиленням кольору. Щоб поступово розслабити колір, робимо так: розводимо достатню кількість фарби одного кольору і починаємо замальовувати площину, потім вводимо у розведену фарбу трохи води, повторивши це кілька разів, дістаємо плавний перехід від темного до світлого кольору. А щоб підсилити тон, робимо навпаки: у великій кількості води розводимо трохи фарби і малюючи, поступово добавляємо до розчину фарби.
Змішування фарби – важлива справа для аквареліста. Це роблять як на палітрі, так і на малюнку. Підготувавши на палітрі суміш двох-трьох кольорів, накладають вже готову фарбу. А на малюнку потрібний колір дістають накладанням одного шару фарби на інший, уже просушений.
Методика роботи з природним матеріалом
У світі існує величезна кількість матеріалів, які прийнято називати «природні». Із самої назви стає ясно, що до природних матеріалів ставляться все те, що рясно підносить нам сама природа. Це предмети, які ми інколи навіть не помічаємо, і все те, що легко можна знайти, ледь вийдеш на прогулянку: гілочки, сучки, квіти, листя, шишки, солома, жолуді, хвоя, трава і т.д. Аплікація - спосіб створення орнаментів або художніх зображень шляхом накладення на папір, тканину і т.д. різноманітного матеріалу. Це дуже древній вид діяльності. Аплікація може бути виконана з трави, листя, тополиного пуху, насіння, плодів і т.д.
Поняття «аплікація» включає способи створення художніх творів з різних за своїми властивостями і фактурі матеріалів, об'єднаних схожістю техніки виконання. Кожен матеріал має свої особливості, які справляють визначальний вплив на техніку виконання аплікації. Наприклад, папір, солома, засушені рослини, береста, прикріплюються до фону різними клеями; тополиний пух накладається на оксамитову папір.
Аплікація - найбільш простий і доступний спосіб створення художніх робіт, при якому зберігається реалістична основа самого зображення. Це дає можливість широко використовувати аплікацію не тільки в оформлювальних цілях, а й у створенні картин, панно, орнаментів і т.д.
Основними ознаками аплікації є силуетність, площинна узагальнена трактування образу, локальність великих колірних плям.
Аплікація може бути предметної, що складається з окремих зображень; сюжетної, що відображає сукупність дій, подій; декоративної, що включає орнаменти, візерунки, якими можна прикрасити різні предмети.
У плані композиційної образотворчої діяльності діти повинні вміти повністю заповнювати площину аркуша за допомогою великого зображення (крупним планом) та рівномірного розташування зображуваних елементів, мати елементарне уявлення про узгодження форми і декору, а також свідомо вибирати положення аркуша паперу залежно від форми об’єкту зображення [25, 39].
З розвитком дитини збагачується її досвід, удосконалюється сприймання предметів, їхньої форми. В учнів початкових класів за умов навчальної і трудової діяльності накопичуються глибші знання про форму плоских і об'ємних предметів, про їхнє, положення в просторі.
Композиційне розміщення малюнка на аркуші паперу є першим станом у процесі зображення. Важливу роль у цьому процесі відіграють органи зору людини, які не однаково фіксують все розміщене перед очима, а бачать вибірково й абстрагуються від непотрібного в даний момент