 |
|
З РОЗДІЛУ «ЕЛЕКТРОДИНАМІКА» В СТАРШІЙ ШКОЛІ
НАВЧАЛЬНИЙ ФІЗИЧНИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ
Вінниця – 2011
Заболотний В.Ф. Навчальний фізичний експеримент з розділу «Електродинаміка» в старшій школі / В.Ф. Заболотний, Н.А. Мисліцька, М.О. Моклюк. – Вінниця, 2011. – 44 с.
Для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст» спеціальності 7.010103 Педагогіка та методика середньої освіти. Фізика
Рецензенти:
Професор кафедри загальної та прикладної фізики Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова Пасічник Ю. А.,
Доцент кафедри загальної та прикладної фізики Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова Січкар Т.Г.
Схвалено на засіданні
кафедри фізики і методики викладання фізики,
інформатики, астрономії
Вінницького державного
педагогічного університету
імені Михайла Коцюбинського
протокол №__ від ___ жовтня 2011 р.
©В.Ф. Заболотний
Н.А. Мисліцька
М.О. Моклюк
Передмова
Викладання шкільного курсу фізики немислиме без експериментальних методів. Тому дуже важливо щоб, вивчаючи курс методики викладання фізики, студент оволодів глибокими знаннями і вміннями проведення шкільного фізичного експерименту.
Шкільний фізичний експеримент модна розділити на чотири види:
1. Демонстраційний експеримент.
2. Лабораторні роботи.
3. Фізичний практикум.
4. Позакласні експериментальні роботи учнів.
Всі ці види шкільного фізичного експерименту сприяють глибокому розумінню і засвоєнню фізичних законів, набувають вмінь і навичок дослідження фізичних процесів.
Разом з тим кожен із цих видів має своє вузьке цільове призначення. Найбільш поширеним є перший вид шкільного експерименту – демонстраційний експеримент. Цільове призначення його різне і визначається темою і метою уроку. Вибір тієї чи іншої демонстрації повинен бути строго мотивованим. Учитель має чітко усвідомлювати, що для успішного проведення дослідів необхідно повідомляти учням їх цільове призначення.
Звертаємо вашу увагу на те, що при постановці дослідів слід дотримуватись такої послідовності:
1. Пояснити цільове призначення досліду.
2. Пояснити принципову суть досліду за допомогою схеми, малюнка виконаних на дошці вчителем, або за допомогою плакату.
3. Пояснити складену установку.
4. Виділити об’єкт спостереження.
5. Провести демонстрацію. У випадку швидкоплинних процесів (явищ) дослід слід повторити.
6. Зробити висновки з побаченого.
7. Підвести підсумки дослідів.
Пропонована послідовність не є строго обов’язковою для всіх демонстрацій і залежить від особливості кожного досліду.