Главная | Обратная связь

Пристрої для виміру витрати пульпи.

При контролі витрати пульпи, що транспортується по трубопроводах, вимірюється фізична величина, що залежить від середньої швидкості потоку.

Розрізняють об'ємні й масові витрати. Із загального співвідношення між об'ємною й масовою витратами випливає, що об'ємні витратоміри легко перетворюються в масові при одночасному вимірі густини.

Для виміру витрат існують різноманітні пристрої, робота яких заснована як на використанні фізичних характеристик самого потоку (витратоміри постійного й змінного рівнів, щілинного, турбінного типів), так і на взаємодії випромінювань і досліджуваного середовища.

У витратомірах змінного рівня про величину витрати судять за рівнем рідини у витратній ємності за допомогою датчика, підключеного до фіксуючого приладу. Якщо отвір витікання досить великий, то витрата рідини (м³/с) через нього визначається за формулою

 

 

де - коефіцієнт витрати, що залежить від форми щілини;

- площа отвору, м²;

- прискорення вільного падіння, м/с²;

- величина напору, м.

Щілинні витратоміри застосовуються для виміру витрати рідини, що виливається із трубопроводу в посудину, яка не знаходиться під тиском. Їхній принцип дії заснований на вимірі висоти рівня рідини в посудині, через яку вона проходить. Витратомір (рис. 5.13) складається з посудини 1 з каліброваним щілинним отвором 5 і поплавця 3, пов'язаного з датчиком 4. Контрольована рідина по трубопроводу 2 надходить у посудину 1 і витікає з нєї через отвір 5. Швидкість витікання залежить від величини напору H.

Рис. 5.13. Схема щілинного витратоміра:

1 – посудина; 2 – трубопровід; 3 – поплавець; 4 – датчик; 5 – калібрований щілинний отвір

 

Отвір 5 часто виконується профільованим по висоті з таким розрахунком, щоб залежність між витратою й рівнем була лінійною (чим вище рівень рідини в ємності, тим більше тиск її стовпа, тим менше потрібна ширина водозливу для потрібної витрати). Цій умові задовольняє щілина гіперболічного профілю. Погрішність витратомірів змінного рівня 3,5%.

Принцип дії витратомірів обтікання заснований на вимірі сили, що діє на тіло, яке перебуває в потоці. Наприклад, поміщене в потік тіло за допомогою важільної системи може бути пов'язане із силовимірювальним перетворювачем. Вихідний сигнал перетворювача подається на вторинний прилад, шкала якого градуйована в одиницях витрати. Точність виміру витратомірів 1,5%.

В турбінних витратомірах потік пульпи обертає турбінний генератор, що видає сигнальні імпульси. За часом між цими імпульсами судять про величину витрати. Істотним недоліком турбінних витратомірів є значні погрішності виміру, пов'язані з певною точністю обробки механічних частин ротора, тертям у підшипниках й ін.

Непогано зарекомендували себе індукційні витрато-міри, застосовувані для контролю витрати електропровід-них рідин у закритих і повністю заповнених трубопро-водах. Індукційний витратомір (рис. 5.14) має вигляд труби 3 з немагнітного матеріалу, установленої між полюсами 1 й 4 електромагніта.

 

 

Рис. 5.14. Схема індукційного витратоміра:

1, 4 – полюси електромагніта; 2, 6 – електроди; 3 – труба; 5 – реєструючий прилад

Рідина, що протікає по трубі, перетинає магнітні силові лінії й у ній виникає електрорушійна сила, величина якої пропорційна індукції магнітного поля, довжині й швидкості руху провідника. Е. р. с. знімається електродами 2 й 6, зануреними в рідину. Реєструючий прилад 5 відградуйований в одиницях витрати. Погрішність виміру індукційних витратомірів (2-3%).